Рятівника звуть Влад, і йому 19: Маму з немовлям із обкладинки ТІМЕ відшукав їхній рятівник, а вони поїхали дякувати його батькам. “Я знала, що син не зовсім у безпечному місці. Я це розуміла, як матір, я це відчувала”.
Родини зустрілись і домовились побачитись знову, коли після перемоги боєць повернеться додому.
Мешканка Ірпеня з крихітною донечкою, які разом з військовим потрапили на обкладинку всесвітньовідомого журналу ТІМЕ відшукали одне одного. Хоча й уявлення не мали хто, де і як, кого звати. Вони зустрілися під час евакуації в Ірпені і навіть подумати не могли, яким тісним буває світ.
ТСН вже розповідала про історію родини Павлюків. Юлія з крихітною донею Еммою та бійцем ЗСУ того жахливого дня потрапили в об’єктив фотокамери. Знімок став обкладинкою одного з найвідоміших та найвпливовіших видань світу ТІМЕ. “Вона просто почала дуже плакати і він взяв її на ручки і просто почав її заспокоювати”, – пригадує жінка.
Родина виїхавши на Рівненщину дуже хвилювалася за військового, який так втішав малечу. Після сюжету в ТСН – він відгукнувся сам. “Написав: Як ви, як Емма? Я була дуже щаслива, що він живий, що з ним все гаразд”, – каже Юлія.
Журналісти водночас розшукали рідних бійця. Виявилося, його звати Влад, йому 19 і він теж з Рівненщини. Тому разом з маленькою Еммою та її батьки поїхали подякувати за такого бійця. “Хочем подякувати вам за синочка такого. Ми дуже раді, що у вас все добре. Дуже нас так підтримав”, – дякує Юлія.
Всі присутні ледь стримують емоції . “Ми доволі спонтанно поїхали на Рівненщину і людина, яка допомагала моїй дружині теж з Рівненщини. Таке відчуття, що наша країна дуже велика, а з іншого боку, така тісна, що люди, які поруч вони виявляються на… Рівненщині”, – дивується батько дівчинки Олег.
Батьки Влада кажуть, були приголомшені побачивши сина на обкладинці. “Я знала, що він не зовсім у безпечному місці. Я це розуміла, як матір, я це відчувала. В мене спершу був шок”, – каже мама бійця.
“Не було слів, тільки от гордість, емоції”, – додає батько.
Влад, розповідають, добрий хлопчина, відданий і щирий. Пишаються, кажуть, своїм сином і кожним захисником. У родині ще теж на війні близькі родичі та знайомі. І хоч Влад нині не може говорити телефоном – надіслав повідомлення, щоб мама зачитала: “Дуже радий, що Емма і її сім’я в безпечному місці та хочу побажати мирного неба, як їм так і всім нашим українцям. Я впевнений, що ми сильна нація і за нами правда. Саме тому ми переможемо. Слава Україні! Героям слава!”.
Родини домовляються зустрітися іще, коли Влад та всі наші захисники повернуться додому. Бо перемога за нами, впевнені родини. І як вітання Владу та всім бійцям, його молодший брат грає Гімн на всю околицю.
Все буде Україна!
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя