Сашко, мій рідний брат, після свого весілля різко змінився. Раніше він нормально допомагав по-родинному, і йому ми також допомагали. Коли сашко одружився з Ритою, він якось поступово перевів усі родинні відносини у грошові. Усіх це неприємно здивувало, особливо батьків, але всі ухвалили правила гри. Тепер здивований сам Сашко, адже йому ніхто допомагати просто так не хоче.
Те, що наречена у брата не проста і балувана, було видно одразу. Але до заповітного штампу в паспорт Рита себе контролювала, аби вже точно вийти заміж. Лиш потім невістка почала потихеньку підлаштовувати Сашка під свій манер.
Звичайно, звалювати все на невістку теж не правильно, адже брат не маленький хлопчик, який не розуміє, що відбувається довкола. У нього теж є своя думка і голова на плечах, а те, що він нею не користується, це вже зовсім інша історія. Коротко кажучи, почалося все явно з подачі дружини, а потім брат і сам зрозумів смак.
У нас родина, треба сказати, дружна. Тато і мама спілкуються зі своїми братами та сестрами, ми з двоюрідними теж у добрих стосунках. Якщо комусь яка допомога потрібна була, то всім світом збиралися. На свята також гуляли широким сімейним колом. весело і цікаво.
Тато з братом по молодості ще у складчину купили велику ділянку. Там у нас спільний город, дачний будиночок та лазня. Усе будували разом, ні в кого жодних претензій не виникало, завждипро все могли домовитись. На польові роботи виїжджали кількома машинами, займалися дружно, урожай ділили чесно.
З ремонтами така сама пісня – дружно взялися і за тиждень усе зробили. Про позичити грошей уже й не кажу, завжди своїх виручали.
Сашко зростав саме за таких умов і з такими настановами. Він мав машину, тому йому могла зателефонувати і мамина сестра, і двоюрідний брат, попросити допомогти щось чи когось привезти і відвезти. Якщо не було якихось суттєвих перешкод, то брат не відмовляв. У нас взагалі не прийнято рідні відмовляти, коли можеш допомогти. Ну і, відповідно, якщо братові треба було грошей перехопити до зарплати чи машину підшаманити, то йому теж допомагали на перше ж його прохання. Звичайно, безкоштовно.
А після його весілля все змінилося. Риту в сім’ю прийняли з усією душею, а от вона якось усе боком від нас, стороною. Ну, насильно милий не будеш, ми не нав’язувалися. А вона все за братом ходила і повчала його, він потім в ефір ці слова передавав.
– А чому Льоня не приїхав? – запитував він, коли ми вибралися черговим польовим десантом на дачу.
– Та він спину потягнув, лежить кряхтить, робітничок.
– Ммм, зрозуміло. Але ж урожай на нього теж розрахований, так?
Від цього питання ми всі замовкли, аж роти повідкривали. Спустися інопланетянин з неба, ми б здивувалися менше, їй-богу. Відповіли, що так, як завжди. усі працюють у міру сил. урожай – на всіх.
На наступні роботи на городах брат із дружиною не з’явилися. То одна причина, то інша, і всі вагомі, спасу немає. Зате, як урожай пішов – тут як тут! Їм слова ніхто не сказав – беріть, не шкода. Вони й не соромилися.
Потім почалися ситуації з машиною. Якось дядько Олег, брат тата, попросив підкинути до вокзалу. Брат погодився і відразу озвучив ціну послуг. Дядько сторопів, але торгуватися не став, незручно було. З того часу безплатно брат не возив нікого. Навіть коли батька возив по саджанці, попросив сплатити бензин.
І так стало у всьому – за будь-яку допомогу Сашко просив грошей. Поклеїти шпалери – гроші, підвезти – гроші, допомогти підняти холодильник – гроші. З ним спілкуватися не перестали, але просити про щось припинили. Простіше заплатити вже іншій людині, ніж родичу, яка гроші візьме, потім ще й по-родинному скаржиться, що мало дали.
Дружина його сама ні з ким на тему грошей не спілкувалася, начебто вона тут ні до чого взагалі. Але по ній було видно, що саме вона є автором нововведень. Що з брата, повторюся, вини не знімає.
Батьки такою ситуацією були дуже засмучені, але вдіяти нічого не могли. Розмови зводилися до слів Сашка, що просить він за допомогу по-божому, а йому ще квартиру купувати. Від нього відстали, живи, як знаєш.
Нещодавно Олександр таки придбав квартиру. І відразу почав обдзвонювати рідню на предмет експрес-ремонту. По-родинному, як візьмемося та як зробимо! Йому виставили ціну за послуги бригади. Навіть по-родинному знижку зробили, а він чомусь не оцінив.
– То ми ж рідня, зі свого гроші візьмете? — зі щирим подивом питав брат.
– Та не ми такі, життя таке, криза, всі крутяться, як можуть.
З ремонтом тема затихла, мабуть, зрозумів, що на поступки йому не підуть. Але як настав час машину перевзути, Сашко звернувся знову до родича – двоюрідного брата, у якого свій гараж. Той погодився перекинути колеса, одразу озвучивши ціну.
– Та там роботи на півгодини! По-братському, зроби, га? – намагався він умовити родича.
– Та дружина ось у декрет збирається, кожна копійка на рахунку, вибач.
Минулими вихідними відзначали тітчин Зоїн ювілей. Брат “повеселів” і почав з’ясовувати, чому це зникли родинні почуття і взаємини. Ніхто допомагати безкоштовно не хоче. Людина людині вовк. Йому навіть пояснювати нічого не стали.
А що пояснювати? Людині майже сорок років, а він не бачить, що сам усю цю кашу заварив.
Між собою всі ми спілкуємося, як і раніше, лише брат став білою вороною. Мабуть, не врахував, що стосунки і добро працюють в обидві сторони. Можливо, щось зрозуміє, якось зміниться, мама з татом у це дуже вірять, а я ось сумніваюся. У його роки розумніти і мінятися вже пізно. Ну, хіба що форс-мажор якийсь.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
