Загалом я можу сказати, що мені із родиною чоловіка пощастило. І мати його хороша, і сестри, єдиний хто виявився трішки з “привітом” так це батько коханого.
Славко завжди заворожував мене своєю харизмою, і хоч поруч з ним було багато дівчат він вибрав саме мене. Це було приємно і хвилююче, я частенько чула, що популярні хлопці мають поганий характер, але схоже мій Славко це виняток.
Одразу було видно, що в хлопця легка вдача і він має сучасні погляди на життя.
Я не хотіла довго чекати, не хотіла втратити таку хорошу людину, тож ми швидко одружилися.
Мати чоловіка, Ірина Володимирівна була світлою і тихою жіночкою, часто ходила до церкви і працювала вихователем в дитячому садку. Напевно саме через професійні вміння свекруха зуміла дуже добре виховати двох старших доньок та сина.
Із сестрами чоловіка Вікторією та Веронікою я добре подружилася, але спочатку їх трішки плутала, адже вони близнюки.
Єдиний, кого я не бачила в живу, це був мій свекор, Сергій Миколайович, який ще задовго до мого появлення в цій сім’ї заробляв гроші за кордоном на квартиру для сина.
Саме через це вийшло так, що ми з свекром знайомі були тільки через відео дзвінки.
В планах сім’ї не було того, щоб Сергій Миколайович так швидко повертався додому, але сталася одна прикрість.
Свекор впав на будові в шахту ліфта, добре, що це було хоча б з другого поверху і Сергій Миколайович “обійшовся переляком”, як то кажуть, але це все таки нашкодило здоров’ю тож чоловік повернувся додому.
Ще за довго до приїзду свекра ми налагодили побут з Іриною Володимирівною. І в нас була не погана домовленість, щоб ми кожен день не готували всім окремо, а поділили дні так, щоб один день готувала вона, а один – я.
Не думала, що це створить якісь проблеми, але напевно Сергій Миколайович, який звик до першого, другого і компоту, думав інакше.
Вчора свекруха готувала картоплю із котлетами з гречки, та супчик, а сьогодні прийшла моя черга готувати.
Я подивилася і подумала, що так як все є, то зроблю пюре з броколі, яке дуже корисне, і яке я давно хотіла зробити та салат з овочів.
Прийшов час обідати, і Сергій Миколайович прийшов майже першим до столу. Одразу на його лиці появився невдоволений вираз обличчя, але свекор пішов далі.
“Невже не можна щось нормальне готувати, через таку, як ти, мушу їсти вчорашній суп і ледь їстівне пюре. Ось в мене мати все встигала, ще й за п’ятьма дітьми гляділа, і попри це в нас кожен день було все смачне і свіже”.
З цими словами свекор взяв і викинув моє пюре у смітник.
Ну невже це нормально? Як мені тепер з такою людиною жити? Що б ви зробили на моєму місці?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
