Ще ж за мамою навіть не остигло! У мене просто слів немає. Ні батька, ні маму чоловіка навіть бачити не хочу, ці люди для мене не існують.
Батько з моєю мамою були все життя разом, прожили чудове життя, виросли в любові нас з братом. Моя ж свекруха завжди була і є ось такою собі вільною пані, у постійних стосунках не помічена. Я це до того, що їхній романчик був просто так.
Як мами не стало, то через кілька місяців вони закрутили, причому ховалися, хоч це було і смішно, бо я що живу я зі свекрухою на одній ділянці.
Нам – жодного слова. У мене Соломійці було менше року, мені точно було не до інтриг, але звичайно було дуже неприємно, що вони хоча б не сказали: діти, ну так сталося, мовляв, ось ми разом.
Свекруха весь час втручалася в наші справи, без запрошення приходила, а тут – зникла. Їхні «стосунки» тривали кілька місяців. А потім все скінчилося, їй не догодив мій тато тим, що не гроші їй давав, а приносив продукти і просив приготувати щось поїсти.
Уявляєте? Одним словом, моя свекруха завжди думала тільки про свою вигоду, тому й сама досі. Але після цього я не можу на свекруху дивитися. Та й на батька теж, щиро кажучи.
Просто не можу себе пересилити. З батьком і так стосунки прохолодні були, спілкування більш формальне, а тепер майже зовсім ніякого.
А свекруха – та любила і життя повчити, і внучку просила їй дати побавити, а потім «зникла». Як знову стало самотньо, вона згадала про нас і про онучку, але я вже сказала, що спілкування не вийде.
Не можу відпустити це все і заплющити очі на цю історію. Вона стала ніби крапкою в непростих відносинах, я максимально обірвала контакт з мамою чоловіка.
Днями мені родича чоловіка сказала “це ж твоя Мама тепер”, так мене аж пересмикнуло. Дуже неприємно. Мама у мене була одна, рідна і найкраща, і ніхто не може зайняти її місце, особливо ця підступна жінка.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.