Мама переїхала до нас з Херсонщини у квітні, та не сама, а з купою своїх боргів. Я просто за голову ухопилася. щиро кажучи! Наче ж доросла людина, а тут таке. Що лишалося робити?

Щойно мама у нас оселилася, я помітила, що вона розгублена і сама не своя. Постійно думає про щось, мене майже слухає. Навіть із онуками спілкується без інтересу. Виглядає стривоженою та стурбованою.

Каже, що все нормально, але ж я бачу, що вона не в порядку. Якось я посадила її і прямо запитала, що сталося. Тоді вона розповіла, що перед цими всіми подіями в Україні набрала кредитів.

Мама почала плакати та розповідати, що взяла спочатку трохи грошей, але виплатити не змогла. Взяла другий кредит, щоби закрити попередній. Так і понеслося все, як снігова куля. І тепер вона має борги приблизно на три тисячі доларів. Для пенсіонерки сума солідна.

Я здивувалась, адже не розумію, для чого їй були гроші. А вона сказала, що просто на життя їх витратила, на відпочинок злітати встигла. Хоча й це мені важко зрозуміти, вважаю, що жити треба по своїм можливостям.

Мій чоловік Євген непогано заробляє, ми досить добре живемо. Я поки що в декреті, дбаю про дітей. Він дає мені гроші на господарство, живемо у його квартирі, за оренду платити не треба. З цих же грошей я щомісяця допомагаю мамі. Чоловік не проти, адже розуміє, що пенсіонерці за таких часів непросто.

Ось тільки він не так добре знає мою маму, як я. Вона з тих людей, яким гроші кишеню тиснуть. Все життя вона такою була. Навіть батько, коли ще був живий, постійно їй казав, що вона марнотратниця. Все, що вони спромоглися відкласти, заслуга батька. Мати все життя була у якихось боргах. Вона часто в мене гроші позичала. Досі вертає.

Мені складно її зрозуміти, адже я намагаюся заощаджувати кожну копійку. Нехай зараз ми непогано живемо, але все раптово може змінитися, особливо в такі часи, як зараз. Та й діти підростають, їм також будуть потрібні заощадження.

А мама тим часом бере кредити, щоб витратити гроші на їжу та косметику чи відпочинок! Я спитала, чому вона раніше нічого не сказала, поки сума ще не була такою великою. Вона ж пробурчала, що не говорила, бо я її вичитуватиму і вона думала, що справиться сама.

Тільки мені тепер треба думати, як вирішити цю ситуацію! Я вирішила попросити Женю про допомогу, що було робити. Мені здавалося, він не відмовить, адже завжди допомагав.

Але цього разу мій Євген він сказав рішуче “ні”. Мовляв, твоя мама у кредитах — їй із них і виплутуватись, вона і так живе у нас на всьому готовому, ми її зараз повністю утримуємо, от і нехай відкладає з пенсії. Не було чого, мовляв, влазити в борги по самі вуха.

І я розумію, що він має рацію! Але мені шкода маму. Що тепер робити? Якщо дам грошей, вона потім весь час так робитиме – ні в чому собі не відмовлятиме, бо знатиме: я допоможу. Але якщо не дам, то вона втрапить лише у ще більші борги й халепу. І знову ж – кому тоді доведеться вирішувати?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.