Живемо ми з Владиславом у домі його батьків. Свекруха Марина Тимофіївна приїжджає через день, мешкає в іншому місті.

У будинку прибираю лише я!

Пилос через день, по всьому будинку лежить ковролін, в кухні і у ванній – плитка. Яка б погода не була, вона ніколи не зніме взуття, піде тупцювати по всьому будинку, поки не витре підошву до чиста. Я розумію, що маю мовчати в ганчірочку тому що територія її, але хіба так важко відразу роззутися? Це ще пів біди.

Другий момент: вона завжди тягне додому банки,склянки,макулатуру та інші непотрібні речі. Вона ніколи нічого не викидає. Не розумію, для кого вона зберігає це все. Мені вже соромно людей в будинок приводити, а працюю майстром манікюру вдома. Речі ці просто сторічної давності, які їй у житті взагалі не знадобляться ніколи.

Сьогодні не витримала, взяла великі коробки і зібрала весь цей мотлох! Викидати не маю права, поставила у коридорі, нехай сидить завтра перебирає, що потрібно, а що ні, сил моїх вже немає.

А загалом у нас з мамою чоловіка стосунки добрі, свекруха – доглянута жінка, не бідна, дуже розумна. Але не розумію навіщо їй цей мотлох? У багатих свої примхи? І як їй про це все натякнути? Чоловік взагалі не хоче встрявати. Не знаю, як розгребти цю ситуацію.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com