You are here: Home / Світ / Суспільство / Україна / Стало відомо, в яку країну українці подали найбільше заявок на постійне проживання
За шість місяців 58 000 українців подали прохання на проживання у Польщі, що становить 65% від усіх заяв, повідомляє Канал 24.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ.
“Абсолютна більшість справ стосувалася видачі дозволів на тимчасове перебування для громадян України”, – зазначив прес-секретар Управління у справах іноземців Якуб Дудзяк. За його інформацією, від громадян України надійшло 65% усіх заяв.
Читайте також: У Польщі спалахнули багатотисячні протести
Також дозвіл на постійне проживання у Польщі користується попитом серед мешканців Білорусі, Індії та Китаю.
Міжнародний захист у Польщі найбільше отримали українці – 171 чоловік, громадян РФ – 43, Сирії – 19.
Недавні записи
- Гороскоп на 20 квітня 2021 для всіх знаків Зодіаку: деяким знакам Зодіаку буде дуже важко зосередитися, а в декого навпаки, відкриються лідерські задатки. Дізнайтесь, що ж зорі підготували саме для вас!
- Відпочинок в Єгипті був запланований вже давно, тому змінювати щось в останній момент не було б розумним. – Як ти, люба? Надіюсь вже краще? Ти ж не забула, у нас завтра літак?, – сказав Дмитро до Уляни, як тільки та переступила поріг квартири. – Дім, тобі вже 35 стукнуло, а ти досі поводишся, як дитина. – Після відпочинку Уляна зібрала свої речі і з’їхала від “коханого” не задумуючись
- Я виходила заміж молода, і як кажуть, зелена, бо була при надії. Антону було 22, а мені й дев’ятнадцяти ще не виповнилося. Як бідно ми тоді жили, навіть описувати не хочу – любов затьмарювала очі. Будучи на солідному терміні, я вирішила зустріти свого чоловіка, який повинен був приїхати на метро. – Ти чого мене позориш?, – сказав Антон, коли ми зустрілись. Я тоді йшла додому позаду нього і заливалась слізьми
- Особлива молитва до Всечесного Бога за батьків: дякую Тобі за любов до моїх батьків, яка закладена в моєму серці, і нагороди їх довгим та щасливим життям!
- Вікторії не було й двох років, як її мама, а моя дружина, яку я поважав, любив і цінував, вирішила нас покинути, і переїхати до “іншого чоловіка”. Ні мої вмовляння, ні тещі, не допомогли. Не знаю, чи впорався б я сам з дочкою, якби не Іванна Степанівна. Вона, можна сказати, допомогла мені поставити доньку на ноги. Коли Віка була в одинадцятому класі, я вперше, за стільки часу, побачив знайомі очі, але Наталі були потрібні лише гроші. Ні дочка, ні мама, ні я – її не цікавили