А ось кому яке діло, чи я сина народила від чоловіка? Заздрість? Можливо. Багато мам хотіли видати своїх доньок заміж за мого чоловіка. Так-так, не дивуйтеся, що в селі і не такі традиції ще живі.
Звідки узялися ці розмови, я не знаю. З чоловіком живемо в коханні та злагоді. Якщо й сваримось, то цього ніхто не бачить.
А тут кілька тижнів тому випадково почула розмову двох сільських жіночок своїми вухами.
Мене мало хвилюють будь-які плітки, у своїх справах немає часу розібратися, але я почула згадку про себе. До речі, дуже багато нового дізналася про свою особистість.
І нахлібниця, яка сидить удома і постійно бере гроші з чоловіка, і дочкою я не займаюся, і на права здала, щоб приховувати свої романи. Але головною пліткою став син – він виявився чоловікові нерідним. Про дочку не йшлося, вона – копія чоловіка.
Отже, сама сіль… Чоловік у мене працював у місті: 2 тижні працює, 2 – вдома. Мені стало нудно одній, і я вийшла шукати собі пригоди. Не брали до уваги, що я залишалася одна з півторарічною дочкою, яка не злазила з моїх рук. Ну, не суть.
У цей момент хотілося відповісти цим жінкам не просто в грубій формі, а поставити їм більш незручні питання, які сто відсотків поставили б їх у глухий кут.
Але я розуміла, чим більше я нервуватимуся з цього приводу і намагатимуся довести правду, тим більше чуток ходитиме. Мені все одно, а от свекруха живе поряд, і слухати додаткові вигадки їй буде просто неприємно.
Я відкашлялася, привертаючи їхню увагу, і мало не пирснула від сміху, побачивши, як вони поперхнулися своїми ж брехливими словами.
Здивування було настільки сильне, що я вручила б їм Оскар за найдурніші вирази облич, коли вони намагалися викрутитися і переконати мене, що пліткували про когось іншого.
– Нічого-нічого, продовжуйте, – посміхнулася я, – У вашій розповіді моє життя набагато цікавіше і динамічніше, ніж є насправді. Я прямо заслухалася і не хотіла вас перебивати, просто від хвилювання у горлі пересохло. То й що далі було? Ванька (мій чоловік) знає, що ходить із рогами?
У жінок відвисли щелепи, бо зазвичай я вдаю, що не чую цих розмов, а тут на цю тему ще й діалог почала.
— Ну, поки ви згадуєте, я побіжу за попкорном, — розвернулась і пішла. Трясло мене тоді не по-дитячому. Але так хотілося перервати їхню «милу» розмову.
Свекруха теж чула ці плітки, але не звертала і не звертає на них уваги. Я, звичайно, розумію, що взимку в селі нудно, але таким чином розважати себе дикість.
Ніхто не замислюється над наслідками, якби їм повірили, а такий випадок нещодавно був і наслідки тепер розгрібає моя знайома. Але про це я розповім згодом.
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
