Кілька місяців тому, вже цього року ми задрали до себе з Херсонщини маму чоловіка Ольгу Павлівну. Ми пропонували їй до нас перебратися набагато раніше, але вона все не погоджувалася.

Життя стало в її селі дуже тяжким після затоплення, то ми вже її не питали – поїхали й забрали. Чесно кажучи я, знаючи давно про цікавий і специфічний характер Ольги Павлівни, не горіла бажанням жити з нею на постійній основі під одним дахом, але зараз не той час, щоб надавати увагу дрібницям.

Отже, як я вже сказала, свекруха у мене переселенка, вона майже все втратила на Херсонщині. Живе Ольга Павлівна кілька місяців у нас, намагаємося їй у всьому потакати, щоб мала можливість відновитися.

Але вона трохи відновилася – і за своє.

Прибираю я погано, пил в кутках збирається і підлогу не щодня мию.

Постіль не прасую, а треба.

Дуже багато побутової хімії використовую, а це шкідливо.

Квіти хатні ростуть на підвіконнях в мене не такі, її сина й двох онуків годую не так ситно й смачно, як належить.

Це при тому, що чоловіка й синів все завжди в мені влаштовувало, мій Микола дуже любить мої страви, а вдома завжди і перше. й друге, і на десерт якась випічка домашня обов’язково.

Ну але я до причудів мами Миколи звикла в принципі. Таке було щоразу, коли вона до нас приїздила в гості, просто раніше це було тимчасово, тиждень-два, не більше, а не на постійні основі, як зараз.

Але й це б нічого, я людина не конфліктна абсолютно і завжди згладжую гострі кути. Ну але це вже занадто і що робити – чесно кажучи не знаю.

Оце за чим я її застукала – ні в які ворота! Спочатку я зрозуміла, що що щось не так з супом гороховим на реберцях він не такий на смак, який готую я.

Потім я приготувала борщ, а коли їла його наступного дня, то зрозуміла, що й з ним щось не так – борщ схожий на мій, ну але точно щось не те зі смаком! правду кажучи, я допустила, що присутнє якесь втручання свекрухи, ну але не уявляла, що все саме так!

Позавчора увечері я приготувала солянку – мої чоловік і сини її дуже люблять. Ну а вчора в обід мені треба було заїхати додому по флешку з робочим проєктом, яку я забула вранці біля домашнього ноутбуку.

І щоб ви думали? Я спіймала Ольгу Павлівну, як вона виливала в унітаз мою солянку, а в неї вже всі складові були підготовлені на кухню на нову страву, теж на солянку!

Я остовпіла. Мало того, що вона продукти переводить, так це ще й повна зневага до мене. Я їй так і сказала, сказала, що такого більше в себе вдома (квартира у нас навпіл з Миколою) не стерплю і ми її веселимо на орендоване житло, знайдемо однушку.

Сказала, що розповім чоловіку, і однозначно на кухні в себе її більше бачити не хочу.

На це Ольга Павлівна почала обливатися сльозами і просити, аби я не казала Миколі, почала пояснювати, що вона так робила з благих намірів, щоб її син й онуки їли смачніше, але вона розуміла, що я згоду не дам переробляти після мене страви.

Та звичайно, що не дала б! Мої чоловіки – Коля й сини – люблять те, що я готую. Але ж я не забороняла мамі чоловіка готувати щось своє смачне, будь ласка! Так ніж, їй захотілося ось так капостити.

Що порадите? Як мені правильно повести себе в цій ситуації? Щоб на моєму місці зробили ви? Мені дуже й дуже потрібна стороння думка!

Всім дякую, бажаю мира й добра, сімейного затишку і взаєморозуміння!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.