Живу я із свекрухою, чоловіком і трьома дітьми. Скажу чесно, що в невістках жити, це вам не мед ложкою їсти. Якою б ти доброю не старалась бути, ця жінка завжди знайде до чого доколупатись.

У моєї свекрухи є ще дочка, о то вже пані, живе в місті, хоч і недалеко від нас, годину їзди маршруткою, та приїжджає лише по великих святах.

Так щоб на все готовеньке. Тримаємо ми велику господарку, двоє поросят, кури, гуси і корова.

Літом, коли всі думають як би на озеро рвонути, ми всі дружньою сім’єю сіно сушити, чи то неділя чи свято немає значення. Дочка свекрухи тому й не любить до нас приїжджати, боїться, якби до роботи її не запрягли.

Моя свекруха постійно через маршрутку передає їм гостинці до міста, говорить, в них там все дорого, все потрібно купляти. Та свекруха хоч і живе з нами в одній хаті, завжди складається враження, що живе вона лише для дочки.

Як народились мої діти, вона ніколи нічого їм не купляла, говорила, що не розуміється що купити. Ну а як вже народились діти в дочки, а в неї два сина, то вона і люльку викупила, а пізніше на кожен місяць і нову одежину, то виявляється, вона все знає що потрібно.

Я бувало не раз звертала чоловіку увагу на таку несправедливість, та він постійно оправдовує її тим, що дочка далеко і вона так дбає за неї, так висловлює свою любов до неї.

Сестру мого чоловіка звати Мар’яна, свекруха вже заздалегідь знала, що та приїде на вихідні, підготувала дві гуски, повідрізала філейні частини, “кості” втушила нам на неділю, ну а філе Мар’яні спакувала.

Читайте також: Гнат замовив на вечерю вареники. Я мала їх зробити швидко, щоб не при ньому, бо не любив, коли борошно всюди розсипане і багато брудної посуди. Тоді дуже переживала, щоб тільки чоловіка не розлютити. Швидко зробила вареники, зварила їх, все прибрала. І дзвінок у двері! Чоловік прийшов! “Любий, як ти вчасно, все встигла! Вареники смачні! Мий руки і сідай їсти!” Що тоді було…, а все через горнятко, що стояло “не на своєму місці”

Як Мар’яна приїхала, а ми мали йти на сіно, так я запропонувала їй піти з нами, то свекруха завелася: “Їй того не треба, вона живе в місті і щоб я більше не чула подібного”, – та тільки підсміхувалась.

Дуже важко я це все пережила, та ще й чоловік мені сказав, щоб припнула трохи свого язика.

Дайте мені пораду, як мені все це пережити? І чи настане такий час, що свекруха змінить своє відношення до мене?

Адже кому я потрібна з трьома діточками? Тай тікати мені нікуди.

Автор – Успішна Емма

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua