Надія Василівна, мама мого чоловіка, образилась на мене, сина і навіть на восьмилітнього онука, через те, що ми замість обіцяного тижня на Різдвяні свята, прожили в її квартирі цілих два дні, а потім переїхали в Карпати.
Але людина не хоче нічого чути від нас. Вона права, бо життя прожила і все знає. А ми молоді, і нам ще вчитися і вчитися. І треба це робити, поки вона ще є на цьому світі.
Але річ в тім, що в таких умовах же не можливо прожити більше двох днів. Але як моїй свекрусі це пояснити, я поки не знаю.
Вся справа в тому, що моя свекруха дуже сильно себе любить. Але це не так, як ви собі подумали.
Після кожного “пчиху” вона біжить до сімейного лікаря, а потім скупляє пів аптеки.
В неї в квартирі немає ні кондиціонера ні вентилятора, бо все це шкодить здоров’ю. А в середині осені вона заблоковує всі вікна, щоб не дуло.
Вона коли до нас приїжджає, дякувати Богу, це не часто, то я вимиваю всю квартиру по три рази. Свекруха як знаходить хоч одну пилинку, зразу каже, що я про неї і про рідних не дбаю, бо все це дуже шкодить.
Я вже звикла до її дзвінків.
– Марто, ой, не знаю, чи я з цього вийду. Температура піднялась вище норми. Може нехай Володя приїде, бо сама не справлюсь.
Вище норми, щоб ви розуміли, це 36,8. Але це для моєї свекрухи – межа і треба лежати не вставаючи з ліжка.
Ну дуже вона себе любить…
На Різдвяні свята ми домовилися, що приїдемо на цілий тиждень. В сина канікули в нас з чоловіком також вихідні.
Але більше двох днів ми не протрималися.
Як тільки ми зайшли в квартиру, то на нас хлинуло навіть не тепле, а гаряче повітря.
Вона ж, знаючи, що ми приїжджаємо, наварила і напекла, а вікна ж відчиняти не можна, бо звідтам може залетіти “холод”, а після ж в клініку треба буде записуватись, до сімейного лікаря на огляд.
Надія Василівна живе на першому поверсі, а попід вікна ж ходять люди і не всі “здорові”.
Я прожила в цій обстановці два дні і зрозуміла, що сама себе погано стала почувати.
Сину також не комфортно, ми в такій духоті ні спати ні жити нормально не можемо.
На диво чоловік навіть не заперечив, коли я натякнула, щоб на решту днів чкурнути в Карпати.
Так ми і зробили.
Але свекруха сильно образилася.
– То як до батьків Марти ви їдете, то там можете тижнями сидіти, а від мене втікаєте вже наступного дня.
– Мамо, моя теща вікна відкриває і провітрює квартиру, а ти позаклеювала все клейонкою, що дихнути нема чим. Тут хочеш не хочеш, а здоровим не будеш. Тому не дивуйся через свій стан…
Свекруха стояла на своєму, тому ми зібрали чемодани і поїхали на чотири дні в Карпати, щоб хоч трішки перезавантажити голови для подальшої роботи в новому році.
До сьогоднішнього дня свекруха мені не телефонувала. Сину вона дзвонить, але розмовляють вони так, крізь зуби, і в основному про те, як вона почувається, і що цього разу їй потрібно купити в аптеці, а ціни ростуть не по днях а по годинах.
А ось я ворог народу. Бо то ніби я Мирона на ці Карпати намовила.
Але мені байдуже, нехай думає що хоче.
Поки вона не задумається над своїм життям, доти ми так чинити і будемо.
Це ж не нормально… А щоб ви порекомендували? Як донести до свекрухи, що так жити не можна?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
