fbpx

Свекруха, знаючи що ми приїжджаємо, наварила, напекла, в хаті духота, а вікна ж відчиняти не можна, бо звідтам може залетіти “холод”, а після ж в клініку треба буде записуватись, до сімейного лікаря на огляд. Надія Василівна живе на першому поверсі, а попід вікна ж ходять люди і не всі “здорові”. Я прожила в цій обстановці два дні і зрозуміла, що сама себе погано стала почувати. Ось і запропонувала Мирону на решту днів в Карпати з’їздити. Тепер я для свекрухи ворог номер один!

Надія Василівна, мама мого чоловіка, образилась на мене, сина і навіть на восьмилітнього онука, через те, що ми замість обіцяного тижня на Різдвяні свята, прожили в її квартирі цілих два дні, а потім переїхали в Карпати.

Але людина не хоче нічого чути від нас. Вона права, бо життя прожила і все знає. А ми молоді, і нам ще вчитися і вчитися. І треба це робити, поки вона ще є на цьому світі.

Але річ в тім, що в таких умовах же не можливо прожити більше двох днів. Але як моїй свекрусі це пояснити, я поки не знаю.

Вся справа в тому, що моя свекруха дуже сильно себе любить. Але це не так, як ви собі подумали.

Після кожного “пчиху” вона біжить до сімейного лікаря, а потім скупляє пів аптеки.

В неї в квартирі немає ні кондиціонера ні вентилятора, бо все це шкодить здоров’ю. А в середині осені вона заблоковує всі вікна, щоб не дуло.

Вона коли до нас приїжджає, дякувати Богу, це не часто, то я вимиваю всю квартиру по три рази. Свекруха як знаходить хоч одну пилинку, зразу каже, що я про неї і про рідних не дбаю, бо все це дуже шкодить.

Я вже звикла до її дзвінків.

– Марто, ой, не знаю, чи я з цього вийду. Температура піднялась вище норми. Може нехай Володя приїде, бо сама не справлюсь.

Вище норми, щоб ви розуміли, це 36,8. Але це для моєї свекрухи – межа і треба лежати не вставаючи з ліжка.

Ну дуже вона себе любить…

На Різдвяні свята ми домовилися, що приїдемо на цілий тиждень. В сина канікули в нас з чоловіком також вихідні.

Але більше двох днів ми не протрималися.

Як тільки ми зайшли в квартиру, то на нас хлинуло навіть не тепле, а гаряче повітря.

Вона ж, знаючи, що ми приїжджаємо, наварила і напекла, а вікна ж відчиняти не можна, бо звідтам може залетіти “холод”, а після ж в клініку треба буде записуватись, до сімейного лікаря на огляд.

Надія Василівна живе на першому поверсі, а попід вікна ж ходять люди і не всі “здорові”.

Я прожила в цій обстановці два дні і зрозуміла, що сама себе погано стала почувати.

Сину також не комфортно, ми в такій духоті ні спати ні жити нормально не можемо.

На диво чоловік навіть не заперечив, коли я натякнула, щоб на решту днів чкурнути в Карпати.

Так ми і зробили.

Але свекруха сильно образилася.

– То як до батьків Марти ви їдете, то там можете тижнями сидіти, а від мене втікаєте вже наступного дня.

– Мамо, моя теща вікна відкриває і провітрює квартиру, а ти позаклеювала все клейонкою, що дихнути нема чим. Тут хочеш не хочеш, а здоровим не будеш. Тому не дивуйся через свій стан…

Свекруха стояла на своєму, тому ми зібрали чемодани і поїхали на чотири дні в Карпати, щоб хоч трішки перезавантажити голови для подальшої роботи в новому році.

До сьогоднішнього дня свекруха мені не телефонувала. Сину вона дзвонить, але розмовляють вони так, крізь зуби, і в основному про те, як вона почувається, і що цього разу їй потрібно купити в аптеці, а ціни ростуть не по днях а по годинах.

А ось я ворог народу. Бо то ніби я Мирона на ці Карпати намовила.

Але мені байдуже, нехай думає що хоче.

Поки вона не задумається над своїм життям, доти ми так чинити і будемо.

Це ж не нормально… А щоб ви порекомендували? Як донести до свекрухи, що так жити не можна?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page