Головна

alena

І ось коли ми вирішили побудувати межі і кордони – вона як з цепу зірвалася! – День народження мого сина – це наше сімейне свято і друзям не місце на ньому! – волала Раїса Павлівна і чути не бажала про наше святкування за містом з друзями. о 10-й вечора, 14 лютого вона зателефонувала і запитала, чому ми так довго збираємося. І що думаєте? По своїй наївності Артем проговорився про наші плани батьку. А свекор людина тиха і непроблемна, але повністю залежна від потужної другої половинки
життєві історії 0
І ось коли ми вирішили побудувати межі і кордони – вона як з цепу зірвалася! – День народження мого сина – це наше сімейне свято і друзям не
– Ну Катю! У нас з Олегом родини, діти, у мене й онучок скоро народиться. Скільки турбот, ти навіть не являєш – сказала мені старша сестра. – Тому саме ти маєш наших батьків доглянути. В сенсі – спадок увесь тобі? Це і наші батьки! Нас в родині троє дітей: я, сестра і брат. Всі ми вже давно дорослі. Хоча сім’я була у нас багатодітна, але благополучна. Батьки працювали, ми були забезпечені всім потрібним. Спочатку ми жили на орендованій квартирі, але скоро батько отримав на підприємстві чотирикімнатну квартиру, пізніше купив ділянку і збудував там дачу. Не шикарну, але зараз вона має свою цінність, бо розташована недалеко від Києва. – Подякуй, що все ділимо порівну, адже у тебе є своя квартира, могла б і відмовитися. Дітей немає, а в нас уже й онуки на підході
життєві історії 0
Нас в родині троє дітей: я, сестра і брат. Всі ми вже давно дорослі. Хоча сім’я була у нас багатодітна, але благополучна. Батьки працювали, ми були забезпечені всім
Син каже, що я йому долю зруйнувала, а я йому: – Зайчику, та знайдеш іншу, яка і сама готувати умітиме, і мати її нормальною господинею буде! Звичайно, чому вона могла дочку навчити??? Це ж добре, що зараз все вилізло і стало зрозуміло, з якої родини син дівчину зустрів. Е ні, нам така не підходить. Мій син Мирон звик до гарної їжі, адже я дуже добре готую. Нема такої страви української, яка б мені не вдавалася – мене дуже гарно навчили бабуся і мама. Чим я тільки не балувала чоловіка Степана і Мирончика! Шкода, що Степана мого ще молодим забрав злий випадок. Більше заміж я не входила, присвятила себе сину. І ось пішла я з сином до майбутніх сватів офіційно познайомитися і посватати цю Мілану. Я з собою пиріжків і налисників своїх домашніх взяла – ніч не спала, готувала після роботи. А у них на столі – мене чуть не прихопило! – в одноразових судочках те, що і їжею назвати не можна! Хоч би в посуд красивий переклали! Наступного дня я подзвонила матері майбутньою невістки і сказала, що у них місяць, щоб навчити дочку готувати і бути господинею, інакше нехай іншого нареченого шукає. Ну чи я можу навчити, хай приходить
життєві історії 0
Я виросла і живу на Тернопільщині, дуже люблю свій край і місто наше. Воно не дуже далеко від обласного центу, але більш тихе і мальовниче. У мене була
У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на дачу і все таке. А потім дружина Оленка чекала нашого первістка. Приблизно за місяць до народження сина теща сказала моїй дружині: «Якщо з тобою щось трапиться, я заберу цю дитину». Не стало батька Оленки. Волею долі та погано звареної системи опалення моя теща зараз живе в мене вдома – у неї в квартирі холодно. Пішов 3-й місяць. Увечері прийшов, відкрив холодильник, а там банка з червоною ікрою наполовину порожня. А це не моя, я забрав собі в холодильник на прохання товариша, поки той у відрядженні. На запитання, як так вийшло, відповідь мами дружини: «У тебе ще є півбанки, не наїсися?»
життєві історії 0
У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на дачу і все таке. А потім дружина Оленка чекала нашого первістка. Приблизно за місяць
Одного разу ми приїхали додому після вихідних у моїх батьків, а свекруха «навела порядок» у комоді, перебрала всі мої тендітні особисті речі і розклала їх по-своєму, а все, що їй здалося не підходящим для заміжньої жінки, викинула. Ми були у Таїсії Олегівни в гостях і наш маленький син зазирав у всі шухлядки, я випадково знайшла у свекрухи цілий фотоальбом з дня нашого весілля, де я була вирізана з кожної фотографії. У неї день народження, а чоловік мій був у відрядженні. І я вирішила привітати її на роботі, бо працювала вона допізна. Купила подарунок та величезний букет квітів, забрала сина з садка та до неї. Заходжу до ресторану, проходжу на кухню, питаю, де Таїсія Олегівна. Кажуть, що у малій залі. Заходжу до малої зали, а там чоловік 15 родичів та її подруг, а також колишня дружина мого чоловіка. Я вручаю подарунок і хотіла йти. Тут тітонька чоловіка пропонує сісти і піднімається зі словами «Зараз прилади принесу». А свекруха їй наказним тоном: «Сиди». Свекруха при гостях сказала, що найбільше він любив першу дружину, з якою прожив 3 роки. Другу теж любив, але вже менше. Ну а я просто так. Гості в осаді. Літом, коли синам було 3 роки і рік, ми з дітьми поїхали на озера в Карпати. Ключі знову мамі чоловіка лишили. Свекри прийшли до нас додому, пообрізали всі кути біля столів, щоби діти не вдарилися, коли бігають. А щоб обрізані стільниці мали гарний вигляд, зверху вони покрили їх лаком, якому років стільки, скільки свекрусі
життєві історії 0
Мені цікаво, це мені одній так пощастило з мамою чоловіка, чи тут багато таких? Кои ми зустрічалися і я іноді приходила до Максима в гості, вона виглядала просто
– Сонечко, ти сьогодні знову забув застелити відро. Коли я вранці збираю малого до школи і готую сніданок, мені просто ніколи дивитися, є там пакет чи ні. Я просто на автопілоті закидаю сміття у відро. Все це прилипає до дна і починає смердіти. Відмивати цебро, швидше за все, доведеться мені. Саме тому я починаю злитися, коли бачу, що ти забуваєш застелити новий пакет. То я влаштовувала сцену через не вчасно винесене сміття, то Стас тиждень дувся через пюре з грудочками і котлети “не як у мами”. Прийшли ми з ним до друзів на ювілей. Сидимо за столом. І тут до нього почала клеїтися одна дівчина: “Ой, у вас такі руки сильні”
життєві історії 0
Я на крилах літала, коли виходила за Станіслава заміж, кохала його просто без беж і без краю. Побралися ми з великої любові. але вже на першому році шлюбу
Живе на сусідній дачі зі свекрами влітку дідусь. Тихий, спокійний. Ну а батьки чоловіка – зухвала сімейка. І почали вони потихеньку в нього територію віджимати. А він мовчить. Ну, вони бачать, якщо таке діло, значить, можна, і треба ще хапнути. Хапнули. А він вітається з ними, як колись, слова поганого не говорить. Захопили у дідуся смугу аж 4 метри завширшки та на всю довжину. Запросили свекри на дачу, на шашлики. А їхати в сусідню область, нормально скажу я вам тулити. Каже мені свекруха по телефону: – Ой, та там нічого робити не треба! Тільки яблучок-картоблі наберете скільки хочете! І лазня у нас тепер вже є! Шашлики посмажимо. У результаті – два дні стригли, перекопували, збирали гарбузи, виноград і яблука до мозолів. Ягід дали, це правда, і шашлики смажили. Але плюсом до цього ми виявились винні, що мало яблук переробили, перекопали не так, зламали насос
життєві історії 0
Запросили якось свекри на дачу, на шашлики. А їхати в сусідню область, нормально скажу я вам тулити. Каже мені свекруха по телефону: – Ой, та там нічого робити
А Вікуся така, дивлячись на це, знизала плечима: – Ой, це лише тісто з начинкою. Я ще куплю. Я намагалася тримати з зовицею нейтралітет, але сьогодні у мене зірвало дах. Ми з чоловіком 2 роки не могли зустрітися з давніми друзями, і ось нарешті домовилися зібратися у нас вдома. Я приготувала вечерю: наліпила равіолі на всю нашу велику компанію. Втомилася, звичайно, але для дорогих гостей чого тільки не зробиш. Тільки-но сіли за стіл – дзвінок у двері. До нас на вечерю прийшла Вікуся, яку ніхто не кликав. Чоловік зізнався, що випадково проговорився сестрі про наші плани зібрати друзів, і вона прийшла без запрошення. Ну, не виганяти ж її, посадили за стіл. Спочатку все було наче добре. Ми їли закуски, потім я зварила равіолі, пішла по сир. Краєм вуха почула, що Віка хоче принести їжу з кухні на стіл і крикнула їй: «Дякую, не треба!», вона щось невиразно відповіла, а потім пролунав гуркіт
життєві історії 0
Я недолюблюю молодшу сестру чоловіка Віку. Вона постійно творить щось дике, при цьому злитися на неї не можна, бо «вона ж дитина!» Хоч дівчина вже давно виросла. Чоловік
Народилася у нас дитина, донечка Соломійка. Щасливий чоловік по дорозі з роботи забігав у магазин, приносив пакети їжі і памперси. Цілих 2 місяці. А потім перестав. Я трошки працювала віддалено, на памперси вистачало. І на їжу, як виявилося, також. Просити мені не хотілося. Ми ж сім’я, і ​​якщо Ілля з якоїсь причини перестав брати участь у наших невеликих в цілому з дитиною витратах, значить тому є причина. Мабуть, серйозна. Через рік я здогадалася встановити додаток на смартфон, який допомагає бачити доходи та витрати
життєві історії 0
До народження дитини все було у нас з чоловіком чудово. Ілля хотів дітей, цілком міг забезпечити мене з малюком, і жодних перешкод для щасливого майбутнього наче не було.
Моя падчерка і чоловік хочуть, щоб я пішла з роботи і сиділа з дитиною Лілі, батечко якої зник за обрієм. Та я своїх дітей мати не хотіла і не хочу! Нащо мені чуже дитя? Я люблю свою роботу і не збираюся її кидати. Та Сашко вчора вжив кардинальних методів: прийшов увечері з квітами і моїми улюбленими цукерками. – Оленко, ну як ти не хочеш зрозуміти? У Лілі немає рідної матері, у неї і моєї онучки нікого, крім нас взагалі немає!
життєві історії 0
Коли я 6 років тому виходила заміж за Сашка, ми з чоловіком на самому початку обговорили, що власних дітей я не хочу мати. І його це влаштувало –

You cannot copy content of this page