Головна

alena

Моя падчерка і чоловік хочуть, щоб я пішла з роботи і сиділа з дитиною Лілі, батечко якої зник за обрієм. Та я своїх дітей мати не хотіла і не хочу! Нащо мені чуже дитя? Я люблю свою роботу і не збираюся її кидати. Та Сашко вчора вжив кардинальних методів: прийшов увечері з квітами і моїми улюбленими цукерками. – Оленко, ну як ти не хочеш зрозуміти? У Лілі немає рідної матері, у неї і моєї онучки нікого, крім нас взагалі немає!
життєві історії 0
Коли я 6 років тому виходила заміж за Сашка, ми з чоловіком на самому початку обговорили, що власних дітей я не хочу мати. І його це влаштувало –
Стіл ломився. Але найбільше мене вразили маленькі підставки поруч із кожним блюдом, на які були наклеєні етикетки зі складом. Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так собі виходить. От самі посудіть. В день нашого весілля моя новоспечена свекруха на бенкеті хотіла так собі затишненько розташуватися за нашим столом – за столом молодят! Зрозуміло, що їй довелося сидіти разом із рештою гостей – я сказала, що нікого чужого за нашим столом. Сидячи серед решти гостей, вона з обуреним виглядом скаржилася, що я – та напасть, через яку вона не може сидіти поряд з її улюбленим синочком. Артем з дуже забезпеченої родини, а я ні, ось свекруха і думає, що я з ним через гроші. Місяць тому вона покликала нашу родину у гості. Сіли обідати, поклали собі її салат, і тут мій син поскаржився, що йому щось коле язик. Я аж підскочила: свекруха намагалася нагодувати нас салатом з уламками скла
життєві історії 0
Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так
Троє дітей у нас з Надією. Я про все здогадався, коли відчув від неї його запах. Я його знав. Це були чи його парфуми, чи просто запах людини, яку я дуже добре знаю. Це було в один з моїх приїздів додому. А він працював у нашому місті на постійній основі, до сімʼї їздив спочатку на вихідні, а потім все рідше і рідше. Я безмежно любив і її, і наших трьох дітей. І я змирився. Я знав, що вона кохає нас обох. Він неймовірно багато зробив для нашої родини, для моїх дітей. Так ми і прожили життя в нашому Хмельницькому. Зараз нам з дружиною вже за 70, а його два роки як нема. І я маю право розповісти нашу історію. Бо життя буває таким різним, що навіть уявити іноді неможливо
життєві історії 0
Ми з Надією одружилися коли мені було 25, а їй 23. Вже чекали тоді на первістка. Наші батьки обоє з приватного сектору, прості робочі були, а нам хотілося
Наша родина зі Львова. Всі сусіди і те, що відбувалося в будинку і навколо мене не влаштовувало. Тому я завзято взялася за всіх цих музикантів, собачників, підлітків, бабць і тих, хто на ніч постійно любить виставляти пакети зі сміттям прямо на сходовий майданчик. Я приходжу до керуючої комунальної компанії і кажу: – У під’їзд уже півроку не приходить прибиральниця, але ж ми платимо за її послуги. І щодо двірника теж неясно, тобто його також чомусь немає. На мене подивилися як на вошу
життєві історії 0
Наша родина зі Львова. Рік тому ми з чоловіком і двома дітьми переїхали в нову квартиру. Було це влітку, коли народ масово перебував у відпустках. Тому на той
– Тобі терміново треба прийняти Вадимчика назад. Він сумує і скучає! У 19 років я буквально втекла з дому – після коледжу вийшла заміж за першого зустрічного. Тридцятирічний Вадим здавався мені таким надійним та спокійним у порівнянні з чоловіками, яких приводила додому мама. Єдиним недоліком нового чоловіка була відсутність квартири. Втім, він гордо казав, що все залишив колишній дружині. Можна не купувати памперси, а прати пелюшки. Його мама, наприклад, так і робила – і нічого, вижила. Вадим більше обурювався, що я стала приділяти йому менше уваги, та й виглядати стала не так добре, як раніше. – Я не з’їду з квартири, доки ти не підпишеш відмову від аліментів. Я махнула рукою і погодилася. Звісно, ​​довелося схитрувати
життєві історії 0
Дівчинкою я жила в книжках, вірила в казку про велике і світле кохання. Саме в казку, бо у житті все складалося зовсім не як у книжках. Навколо мене
Чоловік каже, що я була не права і тепер вся його рідня на мене зла і спілкуватися не хоче. Зовиця ж така бідненька, розлучилася, сина ростить без аліментів. А я посміла їй і свекрам сказати, що нехай сама за себе платить чи вони хай оплачують все, що вона їла, а тим більше її синок що творив, куди воно в нього лізло – решта дітей без десертів лишилася. На дорослих були розраховані тільки дві пляшки ігристого і коробка цукерок – суто під розмови, поки діти з аніматорами розважалися. Я навіть не вловила момент, коли сестра чоловіка, якої взагалі не мало бути, бо в неї сину вибачте 14 років, підізвала офіціанта і зробила замовлення. А поки малеча гралася, цей Ростик поглинав усе приношення для дітей, що було на столі. Як мені тепер з ними спілкуватися
життєві історії 0
Така історія у нас в родині сталася, що на голову не натягнеш. Розповім з початку і сподіваюсь на адекватні коментарі і поради. Ми з чоловіком і двома дітьми
– Що ти робиш, Богдане??? – я щоразу цьому дивуюся і підскакую серед ночі, наче не 20 років заміжня за цією людиною. Що він робить з тією ковдрою – ніколи не здогадаєтеся! Та хіба ж лише це! Не знаю, ви би мого чоловіка не витримали б точно. Він скрізь і всюди сує свій ніс! Завжди дає поради, навіть коли вибираю майже дорослій доньці колготки. Недавно перед пранням перевіряла кишені у штанях чоловіка і знайшла папірець із віршами. Дивлюся – любовні. Овва! Чоловік може взяти з блюдечка в холодильнику сосиску, а порожнє блюдце залишити там. Це мене і досі неймовірно дратує. А ще постійно коптить чашки: робить міцну заварку, та таку, щоб чашка прямо чорніла. І йому ок пити з таких чашок, брудних, я б сказала. А ще у Богдана звичка
життєві історії 0
– Що ти робиш, Богдане??? – я щоразу цьому дивуюся і підскакую серед ночі, наче не 20 років заміжня за цією людиною. Що він робить з тією ковдрою
Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють. Діти наші за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя. Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували
життєві історії 0
Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу.
Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве виношу. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди була з маскою печалі і безвиході на обличчі. Причин для цього особливих і не було, просто така людина. Я думаю, що вона просто не вміла радіти життю, у всьому бачила лише негатив. Гадки не маю, що мені робити, коли мама стане старенькою і не зможе зовсім жити сама? До мене вона не поїде, сестра її не забере і теж не повернеться – у них взагалі погані стосунки. В притулок для літніх лишається?
життєві історії 0
Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве
Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити. Я розлучилася рік тому, і це було найкращим рішенням мого життя. У мене нарешті з’явився час на себе. Але раділа я не довго, адже виявилося, що і син, і колишній чоловік досі сприймають мене як безкоштовну покоївку. Раніше я жила як прислуга у своїй сім’ї. Таке ставлення саме по собі неправильне, адже я не домогосподарка, у мене є робота, я так само заробляю і приношу в будинок гроші. І я якось могла ще змиритися з тим, що чоловік мене не поважає. Але коли він спробував перетворити на хатню робітницю і нашу дочку, я зрозуміла, що треба брати ноги в руки і бігти
життєві історії 0
Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити. Я розлучилася рік тому, і це

You cannot copy content of this page