Головна

alena

Якщо вже по-правді, то квартиру купив чоловік, частину грошей додала свекруха, частина позичили і взяли кредит. Борг ми уже повернули, кредит платимо. Квартиру заробив чоловік. Я вклалася тільки трохи, але обставила на свої гроші. У мене є своя квартира, але ми з Микитою вирішили купувати трикімнатну, а мою продати. От перед угодою ми розписалися, без урочистостей і столів, бо треба було на квартиру гроші. Його мамі не сказали, бо самим уже за 40, та й нічого ми не відзначали
життєві історії 0
Очі Тамари Олегівни іскрили праведним гнівом: – Як ти могла без мого дозволу вийти заміж за мого сина??? Ми дійсно з Микитою не кликали його маму на розпис,
Чоловік знову вчора приготував смачну вечерю, у вазі мене чекав розкішний букет. А я була не голодна, бо повечеряла зі своїм другом. Так, символічно пригубила іскристого і пішла відпочивати з книжкою. Це час мого тріумфу. Піде? Навіть не помічу. Мені 38 років. Заміжня за Богданом 19 років, є спільний син, йому 18 років. З чоловіком одружилися зовсім юними з великого кохання і здавалося, що це на все життя. Але коли народився син і Марку було десь два рочки, я стала помічати, що постійно, десь раз на місяць, Богдан їздить то у відрядження на 5-6 днів, то рибалка з друзями – партнерами по роботі
життєві історії 0
Чоловік знову вчора приготував смачну вечерю, у вазі мене чекав розкішний букет. А я була не голодна, бо повечеряла зі своїм другом. Так, символічно пригубила іскристого і пішла
Я ніколи не вважала, що зовнішність це головне. Головне – бути щасливою людиною, смачно їсти, мати дах над головою, щось вдіти. Що ще потрібно? Чоловіки теж далеко не главне в житті. Я так і дочку виховала. Чоловік від мене свого часу пішов, бо я дуже погладшала. Але люблю я їсти і ні під кого підлаштовуватися не збираюся! Маю хорошу роботу, дочку виростила. Лілі 14 зараз. Все дитинство я це чула, тепер із онукою те саме: «Треба обмежувати дитину в солодкому і фаст-фуді». Вона і Лілі теж каже це, донька засмучується
життєві історії 0
Я ніколи не вважала, що зовнішність це головне. Головне – бути щасливою людиною, смачно їсти, мати дах над головою, щось вдіти. Що ще потрібно? Чоловіки теж далеко не
Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру! Тато зробив на мне дарчу, коли мені було 20 років. Я прописана в цій старовинній квартирі в центрі столиці і є її власницею. Але не живу там. Справа в тому, що я вийшла заміж у 24 роки і поїхала до чоловіка у Вінницю. Але з умовою, що чоловік повинен потім переїхати до Києва, прописатися до мене. Свекруха, яка в той час ще працювала в Італії, сказала тоді: «Зробимо скромнішим весілля, але я куплю їм квартиру в Києві». Та моя мама сказала, що я вже маю квартиру. Через роки, коли у мене 3 дитини і чоловік купив трикімнатну квартиру в Києві, мама хоче, щоб я продала свою однокімнатну, щоб купити котедж у кредит
життєві історії 0
Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру!
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років працює. Всі кажуть, що ми не повинні відправляти на роботу, дітей, що ми черстві і забираємо у них дитинство в той час, як самі маємо достатньо грошей, щоб дітям ні в чому не відмовляти. Ми живемо у місті, недалеко від Києва. У нас простора двокімнатна квартира в новобудові, дві машини. Маємо хороші роботі хороші зарплати на наш час, ні на що жалітися. У нас двоє прекрасних синів. Нашому старшому синові Артему 15 років. Минулого літа, у 14 років, він пішов на роботу і працював 4 години на день. Звичайно, з нашої згоди. Він розвозив піцу і суші. Зарплата мінімальна
життєві історії 0
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з
В той день до нас у вікно постукала пташка, а всі знають, що це до сумних звісток, але ми й подумати не могли, до яких саме, адже бабуся Соломія у свої 87 в той день ще доїла кізку і поралася в садку. І потім вона почала до нас приходити. Я підходжу до свіжого горбочка землі, але прочитати, чиє там ім’я написано на хрестику, не можу, все розмите, як в хмаринці туману. «Ось бачиш, я ж казала, що вже все. Мені добре, тепло,» – і посміхнулася. Мама чує чиїсь кроки поруч, а потім голос каже: «Вставай, уже час чоловіка зустрічати обідом»
життєві історії 0
Кілька місяців полинула на хмаринку прабабуся. Вона була золотою людиною, без перебільшення. Її любили всі, вона завжди допомагала нам, завжди підтримувала, але вік все ж таки вік узяв
Дивна у мене виявилася свекруха, ну чесне слово! Ну не було в мене часу їй аж ніяк допомагати і псувати в городі нігті! Я мала собі відзняти багато контенту для блогу – не щодня ж у селі буваєш. Це ж все так колоритно – купи картоплі накопаної, дойка корів, сади, вулиці в пилюці, покинуті хати. Я поїхала по контент, власне кажучи, дитина повітрям свіжим подихала. Але все ж мені стало дуже неприємно і прикро, коли свекруха так розділила мене і свою донечку, що вона її тільки не повиносила з холодильника і комор своїх. Більше не поїду до неї
життєві історії 0
Мій чоловік працює на такій роботі, що вихідні у нього дуже рідко, а якщо і бувають, то радше на вихідних. Ми з Остапом одружилися чотири роки тому, виховуємо
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику? Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не потрібно для щастя, це все така тягомотина, що і жити за нею нема часу! І справжнє щастя – це квартира! Я от вам свій досвід розповім, готова вислухати не згодних. І почалося! Тут діти малі, тут ремонти нескінченні, ту грядки ці, огірки-помідори-картопля. Тут робота, садочки-школи. Тут бабусі-дідусі-батьки старіють, допомога наша їм весь час треба – я я білка в колесі, інакше не скажеш. За собою на слідкувала, на відпочинки не їздили – все економили, все на ремонт. За 7 років зробили в будинку нарешті все ідеально. Ландшафтний дизайн, автополив, плитка з підігрівом. Думаєте, зажили ми спокійно й красиво??? Три рази
життєві історії 0
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику? Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не
Я сирота. Заміжня вже вісім років, живемо у батьків чоловіка. У нас з Ігорем є старший син Макар і зовсім недавно народилася донька Злата. І чоловік хоче привести в дім батьків іншу жінку, а я не знаю, куди подітися з дітьми. Стосунки з чоловіком були прекрасні, сина він любив, тож я вирішила народити ще одну дитину. Свекруха нещодавно пішла на пенсію, сказала, що допомагатиме з дітьми. Але за місяць до появи донечки я дещо помітила
життєві історії 0
Я сирота. Заміжня вже вісім років, живемо у батьків чоловіка. У нас з Ігорем є старший син Макар і зовсім недавно народилася донька Злата. І чоловік хоче привести
Краще б Денис цього не робив, тому що крайньою виявилася я. Дивні мої свекри та й годі. Образилися на дитину і тепер бачити Стефу не бажають. Дитині 5 років! Мені не подобається, що вони постійно сперечаються і з’ясовують стосунки у присутності онуки. І вони іноді навіть слів не підбирають! Коли ми з нею вдома, і їй щось не подобається, вона часто використовує слівця й вирази бабусі та дідуся, а у мене просто вуха вянуть! А свекор взагалі мені видав: – Нехай бачить справжній, а не прикрашений бік життя, легше буде, коли виросте пристосуватися до обставин і розуміти світ дорослих. Днями мені подзвонила вихователька Стефи
життєві історії 0
Дивні мої свекри та й годі. Образилися на дитину і тепер бачити Стефу не бажають. Дитині 5 років! Вчора мені подзвонила вихователька Стефи. Працюю я лікарем. І часто,

You cannot copy content of this page