Головна

alena

“Ви ще пошкодуєте про це!” Сказали, що нам далеко і не доведеться переселятися, вони вже знайшли для нас квартиру в сусідньому будинку, в дуже хорошому стані! Яке ж нахабство! Купити власну квартиру було мрією нашого зі Станіславом життя. Ми дуже довго збирали на своє житло, на всьому економили, мало відпочивали, діти наші не знали розкоші. І саме на нашу оселю сусіди поклали око. Галина напросилася на чай з яблучним пирогом. І почала нас “обробляти”. Спочатку сказала, що вони з чоловіком допоможуть нам з продажем та пошуком для нас іншої квартири. Ми категорично відмовилися, адже це наш будинок, де ми зробили ремонт, про який мріяли. Виходить, тепер починати все заново заради забаганки чужих людей. Але вони не заспокоїлися
життєві історії 0
Купити власну квартиру було мрією нашого зі Станіславом життя. Ми дуже довго збирали на своє житло, на всьому економили, мало відпочивали, діти наші не знали розкоші. І ось
Я так заплуталася і не знаю, від кого чекаю дитинку. Я звичайно дуже любила Макса, але що він мені може дати, якщо вже так по-чесному? Інша справа – Платон. Так, йому 53, але з ним я живу в розкоші і достатку. І все б нічого, але коли в мене з’явився Платон, я вирішила зустрітися з Максом і сказати, щоб він не чекав, що ми розходимося назавжди. Ну й між нами сталося «на прощання».  Я живу з Платом у розкішній квартирі
життєві історії 0
Я так заплуталася і не знаю, від кого чекаю дитинку. Я звичайно дуже любила Макса, але що він мені може дати, якщо вже так по-чесному? Інша справа –
Мама сиділа на кухні поруч, дивилася на це, дивилася, і в одну мить як вихопить у нього з рук цю кашу і каже: – Швидко зібрали свої речі і вперед додому, приїхали тут концерти свої  влаштовувати! Батьки мої живуть далеко, я за чоловіком поїхала в іншу область України. Вони – у Львівській, ми у Вінниці. Бачимося зараз дуже не часто, Данилко погано переносив дорогу до цього року. Мама приїжджати теж не може – тато хворіє вже другий рік, не самостійний. Чесно, мені ця зустріч з найріднішими людьми дається щоразу дуже важко. З останнього разу, як ми у них були, минуло три місяці, тоді зустріч наша не була простою. Зараз теж дуже важко все. Не знаю, чи поїдемо до них ще. Ми зараз 5-й день гостюємо у моїх батьків
життєві історії 0
Мені б дуже хотілося їздити з радістю до своїх батьків. Чесно. Але все дуже складно, справді. І я потребую поради. Чи не їздити до них зовсім? Батьки мої
Свекруха піднялася за столом і, простягнувши Дімі цю коробку, виголосила свою промову при всіх гостях. Живемо ми в моїй квартирі, тому я після цього вважаю цілком нормальним те, що більше я в свою оселю маму чоловіка в на поріг не пущу. А Діма нехай ходить до неї сам, якщо йому хочеться. З мене досить. – Дімочко, ось тобі справжній чоловічий подарунок, ми з татом постарались, коди вибирали. Досить тобі вже сидіти біля спідниці жінки! І не здумай і Олені купити. Ти чоловік і в тебе має бути свій простір! І взагалі світ на одній жінці клином не зійшовся! – і мама чоловіка сказала йому негайно відкрити коробку і полюбуватися подарунком
життєві історії 0
Ми з чоловіком з одного міста, виросли у приватному секторі обоє, обоє з небагатих сімей. Але я після навчання поїхала на три роки працювати в Голландію і там
Я просто не знаю як вмовити мою маму не робити цього з дідусем! Сподіваюсь, ви мені тут щось порадите. Вчора знову поїхала до них, говорила з мамою, але вона невблаганна. В середу дідуся готові прийняти в пансіонаті, мама буде платити, а мене просить його відвезти. Я не зможу, дам їй грошей на таксі, нехай робить що хоче. Я пропонувала мамі на ці гроші – 25 тисяч гривень – найняти доглядальницю, але мама каже, що не може, не хоче і не буде дивитися, як доживає дідусь, що їй вистачило бабусі. Тиждень тому всього лиш попрощалися з нею
життєві історії 0
У мене непроста ситуація. Я з дитиною живу в однокімнатній квартирі в місті. Мені 35 років, донечці 10 років. З чоловіком розійшлися. У мене є молодий чоловік, він
Мамин голос в телефоні щовечора читає мені одні й ті самі нотації: – У тебе дочки-студентки, як ти могла їх залишити? Чоловік не був вірним? Та всі вони такі, думаєш, твій батечко кращий? Але я ж заради вас з братом терпіла і навіть не думала про розлучення! Не хочу нікого чути: ні маму, ні чоловіка, ні дочок. Останньою краплею стало те, що він привів свою нову пасію до нас додому і навіть не виправдовувався, коли я прийшла. Після цього я пішла з дітьми до батьків, але потім повернулася і пообіцяла до повноліття молодшої жити з ним. Я не пішла від Руслана. А поїхала. Далеко
життєві історії 0
Мамин голос в телефоні щовечора читає мені одні й ті самі нотації: – У тебе дочки-студентки, як ти могла їх залишити? Чоловік не був вірним? Та всі вони
Якщо вже по-правді, то квартиру купив чоловік, частину грошей додала свекруха, частина позичили і взяли кредит. Борг ми уже повернули, кредит платимо. Квартиру заробив чоловік. Я вклалася тільки трохи, але обставила на свої гроші. У мене є своя квартира, але ми з Микитою вирішили купувати трикімнатну, а мою продати. От перед угодою ми розписалися, без урочистостей і столів, бо треба було на квартиру гроші. Його мамі не сказали, бо самим уже за 40, та й нічого ми не відзначали
життєві історії 0
Очі Тамари Олегівни іскрили праведним гнівом: – Як ти могла без мого дозволу вийти заміж за мого сина??? Ми дійсно з Микитою не кликали його маму на розпис,
Чоловік знову вчора приготував смачну вечерю, у вазі мене чекав розкішний букет. А я була не голодна, бо повечеряла зі своїм другом. Так, символічно пригубила іскристого і пішла відпочивати з книжкою. Це час мого тріумфу. Піде? Навіть не помічу. Мені 38 років. Заміжня за Богданом 19 років, є спільний син, йому 18 років. З чоловіком одружилися зовсім юними з великого кохання і здавалося, що це на все життя. Але коли народився син і Марку було десь два рочки, я стала помічати, що постійно, десь раз на місяць, Богдан їздить то у відрядження на 5-6 днів, то рибалка з друзями – партнерами по роботі
життєві історії 0
Чоловік знову вчора приготував смачну вечерю, у вазі мене чекав розкішний букет. А я була не голодна, бо повечеряла зі своїм другом. Так, символічно пригубила іскристого і пішла
Я ніколи не вважала, що зовнішність це головне. Головне – бути щасливою людиною, смачно їсти, мати дах над головою, щось вдіти. Що ще потрібно? Чоловіки теж далеко не главне в житті. Я так і дочку виховала. Чоловік від мене свого часу пішов, бо я дуже погладшала. Але люблю я їсти і ні під кого підлаштовуватися не збираюся! Маю хорошу роботу, дочку виростила. Лілі 14 зараз. Все дитинство я це чула, тепер із онукою те саме: «Треба обмежувати дитину в солодкому і фаст-фуді». Вона і Лілі теж каже це, донька засмучується
життєві історії 0
Я ніколи не вважала, що зовнішність це головне. Головне – бути щасливою людиною, смачно їсти, мати дах над головою, щось вдіти. Що ще потрібно? Чоловіки теж далеко не
Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру! Тато зробив на мне дарчу, коли мені було 20 років. Я прописана в цій старовинній квартирі в центрі столиці і є її власницею. Але не живу там. Справа в тому, що я вийшла заміж у 24 роки і поїхала до чоловіка у Вінницю. Але з умовою, що чоловік повинен потім переїхати до Києва, прописатися до мене. Свекруха, яка в той час ще працювала в Італії, сказала тоді: «Зробимо скромнішим весілля, але я куплю їм квартиру в Києві». Та моя мама сказала, що я вже маю квартиру. Через роки, коли у мене 3 дитини і чоловік купив трикімнатну квартиру в Києві, мама хоче, щоб я продала свою однокімнатну, щоб купити котедж у кредит
життєві історії 0
Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру!

You cannot copy content of this page