Головна

alena

На столі – звичайний чайник, кілька печив, яблуко, розрізане навпіл, і банка варення. Це називалося «накрити стіл». Ага, варення вони варили у грудні, спеціально, за її словами, яблук з льоху принесли, аби свіжого зварити. Я до батьків чоловіка їздити тепер взагалі не збираюся після того, як вони накрили для нас стіл на Миколая. А кличуть же на Різдво і на новий рік ще! Та більше я до них не поїду, от присягаюся! А взагалі-то цього року свято Миколая мало бути теплим і сімейним. Ну так я собі, принаймні, уявляла і планувала. Ми з чоловіком отримали запрошення від його батьків – «Приїжджайте, ми підготували сюрприз». Я спершу не хотіла, але подумала: «Це ж Миколай, тепле сімейне душевне свято, треба спробувати ще раз». Якби я знала, чим це закінчиться, навіть не думала б збиратись. Ми приїхали до свекрів десь о п’ятій вечора
життєві історії 0
Я до батьків чоловіка їздити тепер взагалі не збираюся після того, як вони накрили для нас стіл на Миколая. А кличуть же на Різдво і на новий рік
На тому сімейному зібранні я зрозуміла, як багато про мене знають – дякую чоловіку. І як усі були раді, що я отримала від двоюрідної тітки квартиру у великому місті у спадок. Коли увага гостей переключилася з мене на когось іншого, я штовхнула чоловіка в бік: – Богдане, що це було? А ти, виявляється, артист розмовного жанру! Все розповів – і про квартиру, і про нову роботу, і про відрядження, яке мені гарно оплатили. – Оленко, ти чого? Я просто розповів. Сестра чоловіка Оксана радісно ділилася планами на життя: — Мій Артем ось школу закінчить і поїде до вас в Київ вчитися. Добре, що у нього буде, де пожити під час вступу, а може й потім!
життєві історії 0
Я ж добре пам’ятаю той сімейний обід. З усіх присутніх тільки мені не було так весело, як решті. Але я і не була, власне, прямою родичкою. Та ту
У квартирі в Андрія та Оленки — чисто, сучасно. Усі речі стояли на своїх місцях, навіть якась незвична стерильність відчувалася. Я ж звикла до безладу на кухні та запаху землі, тож трохи соромилася своїх натруджених рук і вицвілого плаття. Уже наступного ранку невістка здивувала мене. — Мамо, сьогодні я записала вас на спа. — На що? — перепитала я
життєві історії 0
Звуть мене Галина Іванівна. Мені шістдесят п’ять років, і все своє життя я прожила в селі. Тут жили мої батьки і бабусі з дідусями – такий наш рід,
Ми з братом вже дорослі, маємо свої родини, але дуже любимо свого сімдесятирічного батька, який живе сам – матусі нашої вже немає.Я приходжу до тата в неділю. Готую їжу на чотири дні. Роблю вологе прибирання, винесу сміття та зганяю до магазину. Брат до батька у середу. Робить те саме, що і я. Тато у нас ще активний та енергійний. Зате чомусь не здатний засунути брудний одяг у пральну машину. І зварити суп. Ми бачимо, що у побутових питаннях батько до наївності безпорадний
життєві історії 0
Ми з братом вже дорослі, маємо свої родини, але дуже любимо свого сімдесятирічного батька, який живе сам – матусі нашої вже немає. Я приходжу до тата в неділю.
– Скільки ти платиш за манікюр? — озвався чоловік, коли підняв папірець, щоб викинути. — Та краще б доньці ці гроші віддала. У нас ось-ось онук народиться, а ти витрачаєшся на нігті. І навіщо? Мені ось байдуже на твої нігті. Ну і далі ввернув цю фразу про грядки і квіткові горнята. І продовжив, мовляв, не розумію, навіщо ти чепуришся. Добре, молодим дівчатам начебто потрібне все це, але я його будь-яка влаштовую. Хотіла йому відповісти, що сама заробляю і маю право витрачати частину грошей на себе, але натомість мовчки вийшла з кімнати. Повернулась, тримаючи в руках його останнє придбання
життєві історії 0
Дожилися. Чоловік сказав, що мені час економити на собі. Заявив, мовляв, досить платити за манікюр, і так у грядках копаєшся і в своїх горнятах квіткових. Ми, треба сказати,
Моя двоюрідна сестра Марта вимагає від мене, щоби я віддала їй половину грошей від проданих мною речей. Справа в тому, що у мене двоє дітей, сім’я у нас небагата. Марта, моя сестра, живе набагато заможніше. Вони дорогі речі, іграшки і так далі купують. Вона постійно віддає щось моїм дітям. Дуже багато одягу, бо вони його купують дуже-дуже багато. А діти, знаєте, ростуть швидко. Ось коли мої діти з ношу виростали з цього одягу, я і виставляла його на сайт продажу. І швиденько все продавала. Бо, речі, дійсно, брендові і хороші, і мої діти їх носять акуратно. І ось Марта побачила ці речі на одному з таких сайтів. І ще в наших міських групах. І прибігла до мене розлючена, розкуйовджена
життєві історії 0
Моя двоюрідна сестра Марта вимагає від мене, щоби я віддала їй половину грошей від проданих мною речей. Справа в тому, що у мене двоє дітей, сім’я у нас
Коли ми зайшли до її квартири, мене одразу вразив аромат свіжозапеченого м’яса, випічки й різноманітних спецій. На столі вже стояли страви, які можна було б назвати витворами мистецтва. Домашній холодець, олів’є, кілька видів маринованих грибів, фарширована риба, млинці з ікрою, пісочний пиріг, кілька салатів, які виглядали так, ніби їх щойно подали в ресторані. — Проходьте, діти, сідайте! — привітно сказала Надія Станіславівна, коли ми зайшли у вітальню. Та я ні до чого не приторкнулася через ці ложки
життєві історії 0
Та я ні до чого не приторкнулася через ці ложки! Вчора на Миколая нас запросила до себе мама мого чоловіка Роми Надія Станіславівна. Це було наше перше свято
— Максиме, ну знаєш, я вже не знаю, як твоїй мамі пояснити, але я не хочу таких свят, які у нас вийдуть через твою маму. У нас знову буде повен дім її кавалерів чи друзів. Мене це вже дуже втомлює. І я не хочу її тут бачити з її друзями і женихами. Чоловік підняв голову від ноутбука й подивився на мене здивовано: — Ти ж знаєш, яка вона. Мама завжди така була. Ну що тут поробиш?— Максиме, це не “завжди”. Це щоразу гірше! Ось скоро новорічні свята, а я вже знаю, що на нас чекає. Твоя мама приведе когось нового — чи то кавалера, чи то подругу, чи то взагалі цілу компанію. І що мені з цим робити? Адже мені їх годувати і обслуговувати!
життєві історії 0
Свекруха у мене ще молода, активна, розлучена. Має купу подруг, друзів і займається питанням влаштування свого особистого жіночого щастя. От звідси і всі мої проблеми. — Максиме, ну
Поїхати до рідних чоловіка на Миколая ми планували зарані, бо давно їх не відвідували. Тому за кілька днів до поїздки ми поставили вдома живу ялинку, щоб до нашого повернення уже відчувався новорічний настрій. Моя мама, поки нас не було, вона мала доглянути за хом’ячком, нагодувати рибок і полити квіти. У неї давно є наші запасні ключі. Ми повернулися додому сьогодні ввечері, втомлені, але задоволені. Я зайшла у вітальню й на мить застигла. Замість нашої живої ялинки стояла велика, новенька штучна ялинка. Вона виглядала дуже ефектно: симетрична, зелена, з гілочками, які виглядали майже як справжні. Але це була не наша ялинка!
життєві історії 0
Поїхати до рідних чоловіка на Миколая ми планували зарані, бо давно їх не відвідували. Тому за кілька днів до поїздки ми поставили вдома живу ялинку, щоб до нашого
Після вчорашнього готувати для зовиці з дітьми мене тепер точно ніхто не змусить після такого “прийому”. Насіння і смажені макарони!
життєві історії 0
Після вчорашнього готувати для зовиці з дітьми мене тепер точно ніхто не змусить після такого “прийому”. Насіння і смажені макарони! Але – про все по-порядку. Сестра чоловіка, Наталя,

You cannot copy content of this page