Головна

alena

Вже кілька місяців мама чоловіка не торкається в нашій квартирі ніякої їжі, жодних моїх страв чи запропонованих їй напоїв. І я не знаю, як це виправити, як свою вину загладити. Хоча й вина моя умовна, я ж не навмисне! Я навпаки в той день старалася, готувала все, що люблять мої рідні і свекруха зокрема – відбивні, картопляне пюре, курочку, салати та закуски. Але знахідка свекрухи в тарілці се зіпсувала. Я стільки вислухала!  – Краще б я муху знайшла – викинула б і забула! 
життєві історії 0
Вже кілька місяців мама чоловіка не торкається в нашій квартирі ніякої їжі, жодних моїх страв чи запропонованих їй напоїв. І я не знаю, як це виправити, як свою
Я відчинила двері до своєї квартири, зробила крок і відразу ледь не спіткнулася об щось. «Що це тут під ногами?» – подумки вигукнула я. Але вже наступної миті я зрозуміла, що до чого: – Мамо, ти тут? З кімнати визирнула моя мама. – Тобто коли я тобі квартиру подарувала, так «Мамо, ти найкраща!». А як матері дати притулок на ніч, яка втомилася після зміни – так «А що ти додому не поїхала?»
життєві історії 0
Я відчинила двері до своєї квартири, зробила крок і відразу ледь не спіткнулася об щось. «Що це тут під ногами?» – подумки вигукнула я. Але вже наступної миті
Я з відвислою щелепою застигла посеред власної кухні, немов зачарована, і дивилася, як моя свекруха Ніна Василівна варить борщ. А точніше, на те, що вона робить, і як вона це робить. Спочатку я намагалася переконати себе, що не бачу цього. Але кожен новий рух ложкою – в каструлю, в рот, знову в каструлю – вводив мене у повний ступор. На кухні панувала тиша, тільки булькала каструля, в якій плавали шматки буряка й капусти. У мене в голові не вкладалося: як можна так спокійно стояти у чужій кухні й робити подібне? Це ж моя кухня, моя каструля, моя родина буде це їсти! «Оленко, я ж тобі допоможу! Ти, бідненька, так багато працюєш, треба хоч раз добре погодувати моїх хлопців». Моїх хлопців. Чудово. Тобто, мій чоловік і наш син, виявляється, не мої, а її. Я швидко вилила той борщ у раковину, вимила каструлю й поставила її на полицю, щоб навіть не було натяку на те, що він існував
життєві історії 0
Я з відвислою щелепою застигла посеред власної кухні, немов зачарована, і дивилася, як моя свекруха Ніна Василівна варить борщ. А точніше, на те, що вона робить, і як
У нас заночувала свекруха. З ранку вбігає до спальні з криками: “Вставай! Ти бачила, що в тебе на кухні діється?” Я підскочила, в піжамі рвонула коридором, халат на ходу натягую, носом вожу – може, пригоріло що? Залітаю і бачу, що мої діти мирно сидять за столом, яєчню жують, чаєм запивають. Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я ледарка і нікудишня мати. Ні, звичайно, в обличчя вона мені цього не каже, а лише натякає, заявляючи з зітханнями і охами: – Ні, Оленко, ніколи  мені тебе не зрозуміти, як тобі спокійно спиться, коли в тебе не нагодовані діти бігають! А все тому, що я не готую вранці сніданок, та й взагалі не влаштовую з їди такого культу, як у них зі свекрухою прийнято. Поїли, не поїли – хіба це сенс життя? Хто захоче – знайде чи хотдога собі купить, благо гроші є на це і в чоловіка і у дітей. Діти підросли, мають свої смаки. Один хоче мюслі, інша сирок просить, третя взагалі з ранку від усього відмовляється, зате в садку уплітає за милу душу все, що лежить у тарілці, – виховательки з нянечкою не натішаться. І навіщо я пнуся?
життєві історії 0
Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я ледарка і нікудишня мати. Ні, звичайно, в обличчя вона мені цього не каже, а
Мені все здається, що невістка, яку нам привів син – це мій моторошний сон, від якогось я ось-ось прокинуся. Та де там! Ну хіба ми  для такого “щастячка” синочка ростили? Вибір дружини нашого сина ми з чоловіком досі не можемо зрозуміти. Зовнішність звичайна, освіти немає, працює продавцем у супермаркеті. Її мати працює прибиральницею. Нам довелося запросити батьків невістки до себе у гості для знайомства. Батько прийшов уже веселенький, мати ж зображала з себе таку сучасну даму. Одягнені обидва, абияк, зате багато гонору. Я накрила стіл, а вони принесли пляшку червоного та торт. Але коли мова зайшла про весілля, обидва в один голос сказали, що треба замовляти найдорожчий ресторан, бо родичі не зрозуміють і засуджуватимуть
життєві історії 0
Мені все здається, що невістка, яку нам привів син – це мій моторошний сон, від якогось я ось-ось прокинуся. Та де там! Ну хіба ми  для такого “щастячка”
У квартирі моєї свекрухи живе троє котів. Вони всюди – на столах, на підвіконнях, у шафах. Їхня шерсть покриває кожен куточок квартири. Крім котів, є дві собаки. Вони великі, шумні й гавкають без перерви. А ще у неї на балконі – ціле куряче господарство: ціплята, які невідомо як взагалі виживають у міській квартирі. І не забуваймо про папугу, який іноді кричить так, що у вухах дзвенить, і, мабуть, знає більше “цікавих” слів, ніж будь-який підліток. – Оленко, якщо ми хочемо мамину квартиру все-таки колись мати собі, ти маєш ходити до неї. І сина нашого теж іноді водити. Я дивилася на нього і не могла повірити, що він це серйозно. – Ти що, жартуєш? – спитала я, ледь стримуючи роздратування. – Я знаю, що там неідеально, але це ж тимчасово. Вона сказала, що не перепише квартиру, якщо ви з сином до неї не будете приходити.
життєві історії 0
Андрій прийшов додому похмурий, навіть не привітався, як завжди. Він важко опустився на стілець біля кухонного столу, зітхнув і сказав: – Оленко, якщо ми хочемо мамину квартиру все-таки
Свекруха швидко штовхнула ліктем чоловіка в бік і той затих. – Оленко, як гадаєш, – свекруха окинула поглядом кухню, – якщо переставити холодильник у той кут, а стіл на його місце, буде більше простору? – Нам так зручніше, – я з надією подивилася на чоловіка. – Але моє рішення оптимальне. Що скажеш, Ром? – подивилася свекруха на сина. Роман кивнув: – Так, зробимо, мамо. Я зиркнула на годинник: – А ви приїхали на машині? – Ні, звичайно! – вигукнув свекор. – Холодно стало, я машину не чіпаю в холоди. – Але останній автобус наче щойно пішов. – А ми не збиралися сьогодні їхати. Чи ти нас виганяєш? – примружилася свекруха. – Мамо, вас ніхто не виганяє. Ми вже все обговорили – ви ночуєте в нас. Батьки Романа поїхали рано-вранці, а тепер я вирішила прояснити дещо. – Що за цирк? Чому ти не порадився зі мною щодо ночівлі батьків?
життєві історії 0
– Сонце, чим ти незадоволена? – чоловік починав злитися. – Купили квартиру. Яку ти хотіла. А ти сумна. – Ром, а давай твоїм батькам гроші віддамо? Прям із
– Син завжди хоче виключно сосиски з макаронами, дочка ниє, що суп буде тільки як у кафе гарбузовий. Приготувала, то їй колір не подобається. У кафе, каже, був гарний помаранчевий, а в мене якийсь не такий. А я всього лише їй туди капусти цвітної додала, щоб корисніше було. І чоловік теж взяв моду носа вернути і критикувати. Вчора котлет насмажила сковороду, то він навіть і не спробував. Сказав, що від них часником несе. І діти, звичайно, одразу за ним давай повторювати. А він, замість того, щоб вмовити їх їсти, замовив на всіх піцу. А те, що я біля плити піввечора стояла, – то кого це хвилює? Та хто ж винен? У тебе чоловік із сином голодні прийшли додому, а ти в котлети часник свій пхаєш! Готувала я суп із червоною рибою. Мама чоловіка підійшла, кривилася і подивилася, мовляв, а чим борщ поганий? Потім сунула свою ложку онукові в суп: «Ой, та я тільки спробувати, навіщо зайвий посуд забруднити?» Так ще потім мордочку скривила і прокоментувала, мовляв, яка бридка все ж таки, ця ваша броколі. Свекруха, дивлячись на все це, єхидно примовляла: «Ну ти його зараз забалуєш, потім захочеш кабачки згодувати, а він відвертатиметься»
життєві історії 0
Жаліється мені вчора подруга моя Тоня: – Син завжди хоче виключно сосиски з макаронами, дочка ниє, що суп буде тільки як у кафе гарбузовий. Приготувала, то їй колір
Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не збираюся я працювати, адже нащо тоді взагалі заміж виходити? Є чоловічі задачі, а є – жіночі. Свої жіночі я виконую ідеально: я мама, господиня, в домі завжди ідеальна чистота і смачні страви. Та я не збираюся додавати до цього навантаження ще й щоденне ходіння на якусь роботу, адже повинна мати час і на себе, щоб бути для чоловіка гарною і доглянутою. Нашій донечці недавно виповнилося 5 років, вона знає англійську, ходить на гімнастику, читає і пише вже – і це моя заслуга, я її кругом вожу! Але вони взялися мене обробляти всі – чоловік, свекруха, маму мою підключили! Мовляв, Артему важко одному тягнути всю родину фінансово, всі мої забаганки і потреби дитини, комунальні, їжу, розваги і так далі. Але мені смішно все це чути!
життєві історії 0
Сподіваюся, ви мене підтримаєте, коли я вам розповім свою історію і поясню свою думку. Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не
Якраз коли я закінчила готувати вечерю, у двері подзвонила мама чоловіка. Ми її чекали, я наготувала смачного, зокрема і свою фірмову курку з часничком у хрустких сухариках. Свекруха тримала кілька пакетів, а на обличчі сяяла широка усмішка. Вона мала принести нам подарунки з Парижу. – Ну ось, нарешті вдома! – оголосила вона, умощуючись на диван. – Париж – це просто казка! Правду люди кажуть! Ми подарували їй цю путівку. І коли зовиця мені хвалилася подарунками, які їй привезла мама – дорогі парфуми і таке інше – то я точно очікувала від Олександри Іванівни зовсім не того, що вона принесла мені
життєві історії 0
Якраз коли я закінчила готувати вечерю, у двері подзвонила мама чоловіка. Ми її чекали, я наготувала смачного, зокрема і свою фірмову курку з часничком у хрустких сухариках. Свекруха

You cannot copy content of this page