Головна

alena

Мені здається, що моє життя могло б бути ідеальним. У мене є все: люблячий чоловік, троє чудових дітей, затишний дім і стабільність, про яку багато хто може лише мріяти. Але іноді мені здається, що душа має власні закони, і жодні розумні рішення не можуть їх змінити. Прикладом тому – моя особиста історія, ку я хочу розповісти і почути не ваш осуд, а сторонню думку і корисні поради. Через кілька років я зустріла Дмитра. Він був зовсім іншим: надійний, турботливий, щедрий, мав бізнес і житло. Він прийняв мене з дитиною і став для мого сина Назарчика справжнім батьком. Ми одружилися, і невдовзі у нас з’явилося двоє спільних дітей. Дмитро обожнює мене, піклується про нашу родину і робить усе, щоб я почувалася щасливою. Але всередині мене завжди жила тінь минулого. Я ніколи не могла остаточно забути Олександра. У найглибших куточках душі я все ще кохала його, хоча й не хотіла цього визнавати навіть собі смій. І ось півроку тому він знову з’явився
життєві історії 0
Мені здається, що моє життя могло б бути ідеальним. У мене є все: люблячий чоловік, троє чудових дітей, затишний дім і стабільність, про яку багато хто може лише
– Мамо, я зустрів її. Вона чудова! Її звати Клавдія. Таке чудове ім’я! Так звали твою бабусю, на скільки я знаю з твоїх розповідей. Я зраділа, але вже за кілька хвилин дізналася деталі, які мене засмутили. Клавдія ця була старша за Олега на кілька років і мала трьох дітей від попереднього шлюбу. Тоді я і вирішила зустрітися з Клавою особисто, щоб зрозуміти, чому Олег настільки нею зачарований
життєві історії 0
Я дуже переймаюся з приводу вибору мого сина і не знаю, як відмовити мого Олежика одружуватися з цією Клавдією, хоча синку вже і 35 років. Моєму синочку Олегу,
Коли Наталі Іванівна зайшла в наш орендований дім, я щиро посміхнулась і обняла маму чоловіка. Коли вона зняла верхній одяг, помила руки і привіталася з онуками, я запросила маму Сашка за святковий стіл.  Але її реакція була несподіваною. – Що це таке? – запитала свекруха, оглядаючи стіл. – Ти серветки з супермаркету взяла? А що це за борщ? Мало зелені, занадто густий. А пиріжки геть недолугі, я по вигляду бачу –  тісто пересушене! Цей приїзд моєї свекрухи Наталі Іванівни став незабутнім, і ми з чоловіком не знаємо, що тепер і робити, як виманити з неї гроші, які вона нам, до речі, обіцяла привезти з Італії і дати на перший внесок за власну квартиру. Я хотіла зробити приємне свекрусі, тому накрила стіл найкращими стравами, які вміла готувати. Смачний борщ, пиріжки з капустою, мариновані грибочки, які всі так любили, запечену скумбрію. Я старанно підбирала серветки до скатертини, а Сашко купив мамі пишний букет квітів, щоб створити святкову атмосферу і привітати маму з поверненням додому
життєві історії 0
Цей приїзд моєї свекрухи Наталі Іванівни став незабутнім, і ми з чоловіком не знаємо, що тепер і робити, як виманити з неї гроші, які вона нам, до речі,
На іншому кінці пролунало далеко-знайоме, але водночас – чуже: – Привіт, донечко. У мене затремтіли руки. Цей голос належав їй – жінці, яка покинула мене в дитинстві, коли мені було лише п’ять років. – Я шукала тебе всі ці роки, Оленко. – сказала вона. – Пробач мені, якщо зможеш. І дуже прошу тебе про зустріч. У цей момент моя душа наче розкололося навпіл. Одна частина кричала, що я повинна покласти слухавку, що не можна пробачити людину, яка покинула власну дитину. Інша ж шепотіла
життєві історії 0
Це був звичайний серпневий вечір, коли пролунав телефонний дзвінок, який змусив моє серце завмерти. На екрані висвітився невідомий номер. Зазвичай я не відповідаю на такі дзвінки, але щось
Насмажила я котлет. Рецепт незвичайний, спеціально знайшла. Дочка покуштувала і була в захваті. Прийшов із роботи Ігор. Я зі спокійною душею подаю йому страву, ще й салат і плов. Ігор відкусив котлету, насупився і заявив: “Не могла пом’якше їх зробити?” Сталася між нами суперечка. А потім він просто взяв і викинув усі мої котлети
життєві історії 0
Я вийшла заміж у 25 років. Працювала тоді за ненормованим графіком дуже багато, тож якісь домашні справи чоловіку доводилося ділити зі мною. Але вже тоді були перші дзвіночки.
Година розмови по телефону, 4 години спілкування наживо раз на місяць. Більше не можна. Це мої стосунки з рідною мамою. Якось мама без попередження примчала. Вона викинула половину моїх запасів їжі, за наявності нормального засобу для прання помножила на нуль два шматки дорогого мила, перучи постільну вручну. Ту, яку чоловік приготував на ганчірки для гаража. Я тоді остаточно для себе зрозуміла: все, годі! І виставила її на таксі додому просто вночі. Днями моя мама знову вчудила. Поїхала я з дітьми на цілий день на захід, мама вдома у нас сама залишалася (через ряд обставин тимчасово разом живемо). Повертаємося, а мама й каже з задоволеним виглядом: – А я таку справу корисну зробила! Соломійкину коробку перебрала і все сміття звідти викинула!
життєві історії 0
Година розмови по телефону, 4 години спілкування наживо раз на місяць. Більше не можна. Це мої стосунки з рідною мамою. Якось мама без попередження примчала. Вона викинула половину
Найбільше мене зачепило не те, що мама викинула мої камінчики з Червоного моря, а те, що вона віднесла на смітник пакет з речами дітей, які я зберегла на згадку. Сорочечку дочки, яку я шила вручну 16 років тому, шапочку, в якій син був схожий на ведмежа. Мама давно говорила, що треба переклеїти шпалери у мене на кухні. Так, треба, я сама збиралася і вже купила шпалери. І ось поки мене з меншими дітьми не було, вона надіслала мені світлину з уже переклеєними шпалерами. Вона приїжджала провідувати внучку, адже дитинка голодна, зовсім сама, і вирішила скористатися моментом. І речі заразом перекласти в мене в шафі, хоча минулого разу після конфлікту більше так не робити. Так переклала, а те, що тепер перестало поміщатися, склала в пакети зайве, значить. І на дитячих полицях порядок навела. І на кухні. І викинути якийсь мотлох вона вирішила, який тут лежить. І книжки не так стоять – поставлю, як гарно. І фіранки скрізь повісити. І стільці негарні – начеплю саморобні чохли з ганчірки
життєві історії 0
Мама не дає мені вільно зітхнути і намагається контролювати у всьому. Почалося все з того, що я з меншими дітьми поїхала відпочивати на місяць в Карпати. Удома залишилася
Треба сказати, що всю свою зарплату я віддавала їй. – Мамо, а ви не хочете з татом ще попрацювати? Я розумію, що вам подобається за наш рахунок снідати канапками з червоною робкою і мами завжди хороші мясо і інші якісні продукти в холодильнику, але ми вже не тягнемо вас! У нас діти, свої потреби. Та мама мене чути не хоче. Заміж я вийшла рано, у 18 років, а у 19 народила першу доньку. Мій чоловік не з нашого міста, свого житла в нього немає, от і почали жити з моїми батьками.
життєві історії 0
– Мамо, а ви не хочете з татом ще попрацювати? Я розумію, що вам подобається за наш рахунок снідати канапками з червоною робкою і мами завжди хороші мясо
У мами є ключі від моєї квартири про всяк випадок, вона сказала, що я їй і не потрібна, сама впорається. Такої допомоги я не очікувала! Коли я приїхала з роботи додому і побачила це матусене «прибирання», я так пошкодувала, що просила їх про допомогу! Краще би клінінг викликала. Всі мої мочалки, які я купила для прибирання, так і лежали не розпакованими, а мама все помила однією ганчіркою. Спочатку пилюку з меблів, а потім і підлогу. А для посуду вона наробила мені ганчірочок зі старих капронових шкарпеток, склала на умивальнику. Сестра залишилася сама в нашій спільній кімнаті, збирається виходити заміж і жити там же. Виходить, що моя частина квартири залишається їй, адже виплатити мені грошей за неї ні в сестри, ні в батьків немає. А от подруга мені радить боротися за спадщину, не дарувати сестрі частку в квартирі батьків
життєві історії 0
Я завжди мріяла про свою окрему квартиру, але в дитинстві жила в крихітній кімнаті разом з молодшою ​​сестрою. Люба всі речі кидала на стілець, на якому я вчила
Як це не сумно, чекаю коли вони полинуть на небеса. Адже після них я успадкую таку суму, яка нарешті дозволить мені жити, а не виживати. Мати розраховувала, що я вивчу іноземні мови і поїду з країни, добре влаштуюсь і перевезу їх теж. Я не амбітна взагалі, люблю жити тихо, читати книжки, дивитися з мамою серіали. Готова їздити відпочивати дешево і жити в хостелах, їсти самі макарони. Тобто я зовсім невибаглива. Не люблю людей, не люблю спілкуватися з ними. Матері це не сподобалося, і мене виставили з речами за батьківський поріг. Я винаймала житло 7 років. За ці 7 років навчилася так-сяк годуватися. Потім знімне житло подорожчало, із роботою почалися проблеми
життєві історії 0
Мені 37 років, вся моя історія – це про те, як життя кроїло мене під себе. Я не амбітна взагалі, люблю жити тихо, читати книжки, дивитися з мамою

You cannot copy content of this page