alena

Я щиро тішуся, що моя донечка Софія розлучилася з чоловіком нарешті! Просто на крильцях радості літаю! Ну не могла вона бути щасливою з цим Валерієм! Ну що він їй міг дати, аліментник? І хоча моїй дочці було 32 роки, мені не хотілося для неї чоловіка, який витрачатиме більшу частину грошей на своїх дітей. Та ще й у вихідні з ними зустрічатися! Але донька нічого не хотіла слухати, їй дуже хотілося заміж, кохання неземне. Але я дуже помилялася щодо свого зятя

16.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Я щиро тішуся, що моя донечка Софія розлучилася з чоловіком нарешті! Просто на крильцях радості літаю! Ну не могла вона бути щасливою з цим Валерієм! Ну що він

Мене звіть Аліна, мені 28 років, киянка. Я не заміжня, і навіть серйозних стосунків у мене ще не було. І знаєте чому? Бо знайомлюся з хлопцями, але коли вони дізнаються, що я не працюю офіційно, а в’яжу іграшки і продаю через інтернет, то кавалери одразу зникають. я нікому не говорю, що живу у своїй квартирі біля Золотих воріт, подарованій батьками, а ще здаю в оренду бабусину квартиру в спальному районі, яку вона заповіла мені

16.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Мене звіть Аліна, мені 28 років, киянка. Я не заміжня, і навіть серйозних стосунків у мене ще не було. І знаєте чому? Бо знайомлюся з хлопцями, але коли

Ми з Прокопом познайомилися в Києві. Зустрічалися два роки, їздили одне до одного. Рік тому вирішили поєднати долі остаточно, розписалися і я переїхала до чоловіка в райцентр. Рік життя вийшов так собі. Вчора Прокіп дулубався в макаронах по-флотськи, а потім не витримав і все мені висловив. – Розумієш, люба, квартира у нас орендована, на машину також багато грошей йде, харчуємося ми, якщо можна так сказати, дуже скромно, а я чоловік, мені котлет щодня чи просто якесь нормальне мясо. Я не можу на гречці і кефірі і салатному листі, як ти! Шукай роботу, де більше платять

15.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Я – звичайна людина. Жила у маленькому містечку на Полтавщині, у небагатій родині, росла дуже скромною дівчинкою, але відкритою і доброю, у мене було багато друзів у дитинстві. Після випускного я вступила в університет в Києві, навчалася, і там вже зі мною трапилося перше кохання. Я жила сама, винаймала квартиру, працювала, навчалася у двох закладах одразу, заочно та водночас очно. Не знаю, як встигала все. Працювала я багато де, але лише на пів дня. Мені було 19 років, коли я познайомилася з майбутнім чоловіком

15.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Я – звичайна людина. Жила у маленькому містечку на Полтавщині, у небагатій родині, росла дуже скромною дівчинкою, але відкритою і доброю, у мене було багато друзів у дитинстві.

20 тисяч гривень захотіла Зоя Петрівна! Я не розмовляю ні з чоловіком, ні з його мамою через цю, ситуацію, що сталося. Я підслухала розмову чоловіка і його мами на свою голову! Виходить, що нової пральної машини нам не бачити – маємо свекрусі оплатити послуги. Вона ж не попередила зарані, а поставила перед фактом і Сашко не може відмовити! Я б знала заздалегідь – свою б маму викликала. Справа ось в чому. Місяць нас не було вдома, бо чоловік працював в Києві і йому там надали житло для нього і родини. Я в декреті і підробляю з ноутбуку віддалено, тому ми з синочком поїхали з Сашком на це час пожити в столиці

15.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Я не розмовляю ні з чоловіком, ні з його мамою через цю, ситуацію, що сталося. Я підслухала розмову чоловіка і його мами на свою голову! Виходить, що нової

Я так і бачу, наче в реальності, як свекруня в мою кімнату зовицю з родиною заселяє і вони користуються моїми меблями і речами, і такі задоволені. Треба край забрати, але ж як? Ось моя історія, допоможіть порадою. Так вийшло, що з чоловіком живемо вже рік окремо, є спільна донечка. Я мешкаю у своїх батьків, а Вітя на орендованому житлі. І там залишилися мої деякі речі: посуд і так далі. Але свекруха не дає спокійно жити, постійно налаштовує чоловіка і тягне гроші з сім’ї. Чоловік особливо не забезпечує, дає на дитину рідко, все – батькам

14.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Я так і бачу, наче в реальності, як свекруня в мою кімнату зовицю з родиною заселяє і вони користуються моїми меблями і речами, і такі задоволені. Треба край

У 28 років я поїхав працювати в Голландію програмістом і залишився жити в Амстердамі. Мої матір з сестрою залишилися вдома, у них також лишилася моя машина. Через деякий час сестра попросили мене дозволити їй користуватися машиною, бо я за кордоном, а машина все одно стоїть. Я за своєю наївністю дозволив. Через рік я зрозумів, що за кордоном доведеться залишитися довше і вирішив продати машину. Ось тут розпочалося! Сестра відмовилася віддавати машину. Потім почала говорити, що вона вклала в неї гроші, робила заміну якихось деталей, і я їй мушу спочатку компенсувати цю вартість. На мої аргументи, що вона цілий рік їздила на ній, ніякої реакції. Потім я вирішив, що краще заплачу їй гроші. Я зміг взяти кілька кредитів. Інакше довелося б безхатькувати у буквальному значенні слова

14.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

У 28 років я поїхав працювати в Голландію програмістом і залишився жити в Амстердамі. Мої матір з сестрою залишилися вдома, у них також лишилася моя машина. Через деякий

Памперси, каже мама Славка, взагалі не потрібні, бо це дуже дорога і не корисна річ, раніше всі без них обходилися, її діти так виросли і онук виросте! Славко і під час нашого стрічання такий був. Про жодні кафе, а тим більше ресторани, навіть мова більша не йшла. Ви що! Заощаджувати треба, а не транжирити гроші. На день народження – одна троянда, та й та не першої свіжості, щоб дешевше, а навіщо витрачатися, якщо все одно через день зав’яне, тільки дарма витрачені гроші. Коли Славко бачив, що я незадоволена, казав, що коли одружимося, тоді й зекономлені гроші стануть у нагоді. Мені б бігти від нього якнайдалі ще тоді, але я погодилася вийти за нього заміж. Після скромного весілля ми стали жити з його батьками, і тут я зрозуміла, що у них така економія в сім’ї вважається не лише нормою, а й розумним плануванням. Меблі старі, ще з радянських часів, але міняти і робити ремонт у наш час – дорого і нема потреби, як сказала свекруха. Те, що потрібно давно викинути і забути, у них сто разів відремонтовано та скручено скотчем, їжа теж найдешевша. Я довго не могла звикнути, а робити зауваження не наважувалася, доки не народилася дитина. Отоді почалося

14.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Славко і під час нашого стрічання такий був. Про жодні кафе, а тим більше ресторани, навіть мова більша не йшла. Ви що! Заощаджувати треба, а не транжирити гроші.

– Яке розлучатися, Анастасіє??? – це в мене кума запитує. – Вам по 76 років, ціле життя прожили! Ми одружилися з Павлом після третього курсу інституту. Три роки зустрічалися, а потім побралися, батьки нам влаштували пишне весілля – такі тоді були традиції. 43 роки ми з чоловіком прожили душа в душу, виростили двох дочок, трьох онуків. Завжди одне одного любили, поважали і підтримували, були одне одному опорою. І раптом чоловіка ніби підмінили. Я стала йому непотрібна. Спить в іншій кімнаті. А нерухомість він усю зареєстрував на себе, тобто Павло усьому господар. Я з’ясувала в нотаріальній конторі, що я, не маючи зареєстрованої на себе частки майна, не маю нічого для передачі у спадок своїм дітям і онукам. Чоловік почав потай шукати покупців на садову ділянку. Хоче нашу дачу тихцем продати!

14.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

– Яке розлучатися, Анастасіє??? – це в мене кума запитує. – Вам по 76 років, ціле життя прожили! Ми одружилися з Павлом після третього курсу інституту. Три роки

Мені 38 років, незаміжня, не маю дітей і у мене немає ніяких проблем. Маю хорошу роботу, сама купила квартиру і машину в обласному центрі, допомагаю батькам в селі. Мені ніхто не дає більше 28 років. Стежу за собою: йога з персональним тренером, басейн, косметолог. Маю дві вищі освіти. Подорожую, знаю англійську мову, зараз вчу французьку і іспанську. У мене немає ніяких проблем, я не розумію, навіщо жінки виходять заміж, йдуть жити до чоловіків чи свекрух, скитуються орендованими квартирами, відмовляють у всьому собі, щоб нагодувати і одягти дітей, тягнуть на собі купу чоловічої роботи. Планета перенаселена, а тому лишати по собі нащадків абсолютно не обов’язково і навіть не не варто. Батькам надсилаю десять тисяч гривень на місяць, ремонт зробила, машину купила хорошу, хоч і не нову. Але все одно для них “не така”, бо не дарую їм онуків. Наче це мій обов’язок! А повинна ж вийти заміж і купу діточок встигнути наштампувати. Ось подруга у мене є, з якою ми весело і цікаво колись проводили час, десять років тому вийшла заміж, тепер постійно жаліється

14.11.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: M Alena 0

Мені 38 років, незаміжня, не маю дітей і у мене немає ніяких проблем. Маю хорошу роботу, сама купила квартиру і машину в обласному центрі, допомагаю батькам в селі.