Головна

alena

Свекруха стояла на нашому порозі з валізкою і посміхалася янголятком. У них з сяким-таким свекром виник конфлікт, дивитися вже один на одного не можуть, от вона і буде жити з нами, з дитинкою допомагати. Місяць тому це сталося, я хочу вказати їй на двері, сил вже ніяких немає. Алла Степанівна тридцять п’ять років з батьком чоловіка прожила, незважаючи на всі його викрутаси. Її все влаштовувало. А тут раптом настала точка неповернення, і вона приїхала до нас, мало не в капцях. Живе у нас увесь цей час. І це вже не смішно. У нас маленька студія! Цю квартиру батьки чоловіка колись йому купили. Жені тоді був 21 рік. Відтоді він живе окремо від батьків. Квартиру обставив та відремонтував на свій смак. П’ять років тому сюди переїхала і я. За цей час ми купили хорошу побутову техніку, зробили ремонт у ванній. Але недавно я дізналася, що квартира так і залишилася оформленою на свекруху
життєві історії 0
Свекруха стояла на нашому порозі з валізкою і посміхалася янголятком. У них з сяким-таким свекром виник конфлікт, дивитися вже один на одного не можуть, от вона і буде
Я вибрала Іспанію – це моя мрія: побачити Барселону, Мадрид, Валенсію. Я стільки книжок про них читала, наче дійсно ходила тими вулицями і роздивлялася чудернацьку будинки Гауді. Звичайно, шкода, що через обставини і роботу чоловіка ми не можемо поїхати разом, але чому я маю відмовлятися від свого подарунка на свій 30-річний ювілей? Рома мені обіцяв. Я поду і сама, а з Соломійкою побуде моя мама. Але тут втрутилася матуся Романа – їй приспичило новий холодильник. І Рома мені такий каже: – Зрозумій, кохана, я просто мушу допомогти батькам. Тим більше, що разом ми поїхати не можемо, а саму я тебе не хочу відпускати. Я тобі подарую свято в ресторані, друзів і рідних запросимо. Мене аж підкинуло!
життєві історії 0
Я вибрала Іспанію – це моя мрія: побачити Барселону, Мадрид, Валенсію. Я стільки книжок про них читала, наче дійсно ходила тими вулицями і роздивлялася чудернацьку будинки Гауді. Звичайно,
Перед тим, як вона приїжджала, мій чоловік Ігор змушував мене все вичищати, відмивати, натирати до блиску і ретельно продумувати, як накривати стіл для його маман. А коли вона являлася з ореолом слави навколо своєї персони, всю увагу вона переключала тільки на себе. І ось картина: вона грається з Василинкою, а всі навколо сидять і розчулюються, як все чудово. Так, вона привозила якісь книжки, іграшки і всі мали з вереском захоплення їй дякувати, і вона розповідала, як це все вона купила, де, на кільки дорого і так далі. Вона навіть сама себе називала «бабуся-свято»: приїхала, пограла і все, а всі сірі будні, проблеми і повсякденні турботи діставалися мені і моїй мамі. Ми з Василинкою поїхали на дачу. Причому я завжди справлялася сама, допомоги ні у кого не просила. І тут вона приїжджає до нас на 10 днів. І тут почався справжнісінький кінець світу. Перші дні три все нормально, а потім вона почала брати все у свої руки і командувати. З’ясувалося, що я все роблю не правильно, і дитина у мене дуже примхлива. Посуд мити я теж не вмію, і піжама у мене не правильна, і постільну не правильно стелю, і на горщик я Василинку не правильно саджаю, і нігті їй не стрижу, і чоловіка на роботу не правильно збираю. А ще я люстри я не мию
життєві історії 0
Я заміжня за Ігорем 5 років. Нашій донечці Василинці зараз три роки. І взаємини у нашій родині зайшли в глухий кут. І все – через маму чоловіка, яка
Дівчатка скучають, я теж плачу щодня, але що робити, не знаю. Чотири роки тому я розлучилися з Максимом і залишилися жити з двома дітьми з його батьками. Чоловік пішов до іншої жінки і у них вже є спільна дитина. І ось місяць тому мені свекруха ставить ультиматум: – Софіє, відмовляйся від аліментів, або – от двері і прошу на всі чотири сторони. Бо сіли всі моєму сину на шию, а йому тягни вас! І взагалі ти тут на пташиних правах лише з нашої доброти, діти тут не прописані. Вибач, але ти вже не не родина нашого сина, треба його було так любити, щоб йому ні до якої іншої не захотілося, а ти не змогла
життєві історії 0
Чотири роки тому я розлучилися з Максимом і залишилися жити з двома дітьми з його батьками. Чоловік пішов до іншої жінки і у них вже є спільна дитина.
В той час, коли мої подруги з дітьми ходять по кафе і відвідують розважальні центри з атракціонами, їздять і літають навіть на моря закордон, їдять червону рибку і таке інше, для моїх трьох дітей звична їжа – дешеві каші, супи з макаронами, які розварюються на всю каструлю, і запечений або варений гарбуз, бо навіть картопля не завжди є, де на неї грошей брати? Сосиски у нас на столі – це велике свято, а нормальні якісні мясо і риба – це взагалі подія, яка стається раз ан кілька місяців і діти її потім довго пам’ятають і чекають знову. Про якісь хороші десерти навіть мова не йде, дешеве печиво типу “Марія” – наше все, ну хіба ще якесь варення з хлібом. Ще я сухарики сама в духовці роблю, діти їх заміть чіпсів їдять, якщо присолити. Я заміжня мама трьох дітей. У мене дві дочки.9 і 8 років, і маленький синочок, якому 7 місяців. Останнім часом дуже важко спілкуватися з чоловіком. Він не працює, живемо на мої декретні і виплати по багатодітності. В місяць це разом 3 000 гривень. Чоловік ходить поїсти до мами, але мене з дітьми свекруха не годує
життєві історії 0
Так, в той час, коли мої подруги з дітьми ходять по кафе і відвідують розважальні центри з атракціонами, їздять і літають навіть на моря закордон, їдять червону рибку
Третій день лиш іноді визираю на зовнішній світ через вікно. А потім знову поринаю у свій стан розпачу. Не їм, не сплю, порожніх пляшок все більше. Сиджу на орендованій квартирі. Вдома сказав, що у відрядженні. Матеріально ми родина забезпечена. Для Олі це другий шлюб, у мене – перший. Діти лише наші спільні. Вирішили ми зробити освіжаючий ремонт у квартирі. Ніколи не лазив по речах дружини, ні в телефон, ні десь інде, якось навіть потреби не було. Знав, що в неї лежить коробка, де вона зберігає листи, листівки, шкільні і студентські фото, мої листи і записки та листи її першого кохання шкільного, інші свої всілякі дрібниці. Коробка стоїть на верхній полиці шафи. Шафу треба було розібрати. Я знімав ту коробку і упустив випадково. Зібрав, усе поклав назад, але випала флешка. І стало мені цікаво. Подивився і все попливло перед очима
життєві історії 0
Третій день лиш іноді визираю на зовнішній світ через вікно. А потім знову поринаю у свій стан розпачу. Не їм, не сплю, порожніх пляшок все більше. Сиджу на
Диво росте схожим на мого коханця Андрія. Ярослав поки що ні про що не здогадується, але іноді я помічаю, як він вдивляється в риси обличчя нашого маленького сина. Ми одружені з Яриком сім років. З перших днів нашого шлюбу ми з чоловіком мріяли про дитину, проте лелека не поспішав заглядати до нашої оселі. Тобто взагалі не планував. Ярослав у мене блондин із блакитними очима, я руда і теж очі блакитні. Наші друзі перешіптуються за спиною, і поки чоловіка немає поруч, посміюються з нього. А мені не дає спокою вина перед чоловіком
життєві історії 0
Диво росте схожим на мого коханця Андрія. Ярослав поки що ні про що не здогадується, але іноді я помічаю, як він вдивляється в риси обличчя нашого маленького сина.
Кілька тижнів тому моя 85-річна бабуся Віра Степанівна отримала рахунок за комуналку більше, ніж звичайно. Пішла розбиратися в керуючу компанію. Перед нею там якийсь чоловічок почав загинати пальці, що порахували витрату води за нормою. А вона йому у відповідь: – Я працювала заступником начальника конструкторського бюро на нашому містоутворюючому підприємстві і, між іншим, спроектувала фонтан у центрі міста. Після цього на листочку розписала розрахунок води на людину зі словами: – Ви мені тут за басейн нарахували
життєві історії 0
Днями ми святкували день народження моєї бабусі – 85 років. Було багато гостей і подарунків. Після одного з численних побажань дожити до ста років моя дорога і дотепна
Навіть не уявляєте, через що тепер зі мною дочка і зять не розмовляють. На голову не натягнеш, що оце в нашій родині сталося – я б сама такого не уявила ніколи. Живу я в селі, ал ж це значить, що мені підійде те, що вони придумали! Був у мене ювілей, 60 років. І дочка з зятем мені цих двох козенят подарували: – Тобі вже дома сидіти, мамо, треба, доглядати цих козочок, ніякої Польщі більше. А у нас буде і молочко постійно якісне для дітей, сир навчишся робити, і твої онуки з-задоволенням будуть їздити до тебе з кізками бавитися, доглядати їх разом з тобою. Я віддала подарунок. Ой ле-ле, що сталося
життєві історії 0
Навіть не уявляєте, через що тепе р зі мною дочка і зять не розмовляють. На голову не натягнеш, що оце в нашій родині сталося – я б сама
Декілька тижнів тому до нас приїхав тимчасово пожити племінник чоловіка, поки не влаштується в Києві на роботу. Хлопець нічого не робить, не займається пошуком роботи, а просто лежить і їсть. Продукти він не купує, приготуванням він не займається. З’їдає усе. Повертаюся я додому з роботи з голодною дитиною, а вдома нас зустрів порожній холодильник, хоча весь вчорашній вечір я готувала. Я влаштувала розбір польотів. Та чоловік був непохитний – рідні треба допомагати. А ми з сином не рідня, чи що? Поїхав назад додому, роботу так і не знайшов до душі і кишені. Буває. На вихідних я влаштувала сімейну вечерю у себе вдома, запросила брата з племінниками – малюкам 4 та 8 років. Поки я прибирала зі столу, діти пішли гратися, а брат за ними не дивився. Вони непомітно пішли в нашу спальню, знайшли там мою дорогу обручку і змили його в умивальник. Ми навіть сантехніка викликали в надії, що може воно десь там застрягло, але ні. Я попросила брата відшкодувати вартість колечка, а це $10 тисяч. А він такий заявляє мені
життєві історії 0
Нагородив мене Всесвіт досить дивними родичами з усіх сторін. Ну от взяти з останніх прикладів. Декілька тижнів тому до нас приїхав тимчасово пожити племінник чоловіка, поки не влаштується

You cannot copy content of this page