Чи це в мене доля така – залежати від свекрухи? У неї є квартира. І Ольга Степанівна хоче з нами жити, а свою квартиру в оренду віддати. Важко було з Ольгою Степанівною і коли ми з Валерою моїм жили, а тепер, коли його не стало і я залишилася з трьома нашими дітьми і залежу від свекрухи – так і зовсім мені непереливки. Може, дасте мені якісь слушні поради, дуже на це сподіваюся. мені з дітьми допомагає свекруха, майже живе у мене. Важко. Говориш їй одне, вона по-своєму робить. Іноді може руки не помити після того, як попрацювала із сирим м’ясом чи рибою. Може руки не помити і дати дітям фрукти – я на власні очі бачила
Чи це в мене доля така – залежати від свекрухи? У неї є квартира. І Ольга Степанівна хоче з нами жити, а свою квартиру в оренду віддати. Важко
У мене є свій бізнес – фітнес-центр, і я абсолютно незалежна і самодостатня жінка, яка всього досягла сама. Не мільярдерка, але не жаліюся на фінансове становище, воно мене повністю влаштовує і є, куди рости. І так, у мене немає родини, чоловіка і дітей, бо весь час віддаю роботі. Але у мене є одружений коханий. Я незаміжня жінка, нікому нічого не винна. Це його відповідальність.
У мене є свій бізнес – фітнес-центр, і я абсолютно незалежна і самодостатня жінка, яка всього досягла сама. Не мільярдерка, але не жаліюся на фінансове становище, воно мене
У нас з чоловіком трійко дітей, всі вже дорослі. Всіх росли однаково, привчали до нашої сільської праці, вчили любити землю. У нас в селі особливо роботи немає, але якщо працювати на себе – то можна досить добре жити. Ой леле, нащо я в той Київ поїхала до меншого сина? Ну, подивилася, як  в місті живуть, але краще би не бачила! Я ж думала і по всім храмам побуваю з невісткою, яка чекає дитинку, і закриємо в банки все те, що я привезла, та на базарі докупимо ще на закрутки огігки-помідорчики – мають же вони щось взимку їсти, не витрачати ж гроші на магазинне! А їдять они що? Не знаю, що буде зі здоров’ям сина за такого харчування. Ледь витримавши тиждень, зібрала свою валізку і гайда додому
У нас з чоловіком трійко дітей, всі вже дорослі. Всіх росли однаково, привчали до нашої сільської праці, вчили любити землю. У нас в селі особливо роботи немає, але
Одружилися ми з Максимом без благословення Тамари Іванівни. Адже вона була дуже проти нашого шлюбу, жалілася всім родичам тоді. А коли ми народили першу донечку, купила до себе дитяче ліжко, купу іграшок і весь час говорила, що онучка має жити з нею, що скоро дитина нам, молодим, надоїсть і ми втомимося. Тепер у нас троє дітей, а свекруня “чудить” далі. Для неї існує лише старша онучка
Одружилися ми з Максимом без благословення Тамари Іванівни. Адже вона була дуже проти нашого шлюбу, жалілася всім родичам тоді. А коли ми народили першу донечку, купила до себе
З нами живе мама чоловіка, бо свою квартиру вона продала свого часу і дала Микиті гроші на ремонт придбаної ним трикімнатної квартири. Одружився Микита зі мною, я народила сина, разом ми три роки. Чоловік мене любить і поважає, тому свекруха при ньому дуже тактовна і обережна. Але спільної мови ми з нею все ж таки знайти не можемо. Надія Сергіївна запросто може зайти без стуку в нашу кімнату, запитує у мене безкінечно всілякі дрібниці, адже їй просто нема чим зайнятися
З нами живе мама чоловіка, бо свою квартиру вона продала свого часу і дала Микиті гроші на ремонт придбаної ним трикімнатної квартири. Одружився Микита зі мною, я народила
Поїхала я працювати в Італію зовсім молоденькою і вийшла там заміж за італійця вже у віці, можна сказати. Але ми прожили щасливе повноцінне життя з моїм Лоренцо. 20 років. Мій чоловік був прекрасною людиною. Два роки тому я вдовою повернулася у Чернівці. Іноді я повертаюся у Флоренцію у справах і залишаюся там кілька місяців, але ніщо не зрівняється з затишком мого рідного міста. Якось під час душевної розмови я розповіла своїй сестрі Марті про своє міцне фінансове становище
Поїхала я працювати в Італію зовсім молоденькою і вийшла там заміж за італійця вже у віці, можна сказати. Але ми прожили щасливе повноцінне життя з моїм Лоренцо. 20
Мої батьки люблять свого зятя – мого чоловіка – і свою дачу понад усе. У них це взаємно, до слова. це мене все менше влаштовує, щиро кажучи, бо я юрка за їхньою дачею не бачу, і де вона тільки на мою голову взялася. Купили мрію! Останнім часом мене не трохи засмучують батьки своєю поведінкою. А якщо говорити щиро, то я дуже незадоволена, бо через них мій шлюб котиться за обрій. І так знову і знову. І якоїсь миті він не витримав. Потрапив в стаціонар від перевтоми. Я так надалі не можу. І тепер доведеться поговорити з батьками відверто і серйозно
Мої батьки люблять свого зятя – мого чоловіка – і свою дачу понад усе. У них це взаємно, до слова. це мене все менше влаштовує, щиро кажучи, бо
Мама мене народила пізно, у 42 роки. Я була дуже бажаною і довгоочікуваною дитиною. Тата не стало рано, а нам з мамою було дужке важко фінансово. Але матуся-пенсіонерка мене тягла, хапаючися за всілякі підробітки. Так я виросла, закінчила школу на відмінно, але вчитися пішла в училище – тягнути мене в університеті, навіть якби я вступила на бюджет, у мами не було можливості. І ось я зустріла у 19 років 33-річного Віктора. Заможного, з бізнесом, квартирою і машиною, розлученого, без дітей. Я на той момент зустрічалася з хлопцем, своїм однолітком. Там були почуття. Але що він міг мені дати? Я ні дня не любила Віктора. Але вийшла за нього заміж, народила двох чудових діток, яким зараз 14 і 8 років. Я давно маю вищу освіту, працюю начальником в соціальній сфері. Вже три роки у мене є він
Мама мене народила пізно, у 42 роки. Я була дуже бажаною і довгоочікуваною дитиною. Тата не стало рано, а нам з мамою було дужке важко фінансово. Але матуся-пенсіонерка
Ситуація, яка сталася з нами у Ірини, не дає мені спокою, тому хочу попросити поради і почути сторонні думки. Я мама чудової маленької донечки Софійки. Чоловіка у мене нема, виховую дитину сама. Кілька днів тому мене запросила в гості моя подруга Іра, ми іноді з нею зустрічаємося на каву-чай з тістечками чи тортиком, посидіти і душевно поговорити. Цього разу я взяла з собою і Софійку. Я принесла червоненьке, тістечка і сир, моя подруга накрила нам невеликий легкий стіл, бо на вулиці стояла спека. І ми зайшли до Іри в квартиру перекусити. Через 15 хвилин моя Софійка попросилася в іншу кімнату
Ситуація, яка сталася з нами у Ірини, не дає мені спокою, тому хочу попросити поради і почути сторонні думки. Отже, розповім вам коротко свою історію, яка мене неабияк
Я з Ужгороду. Щоб мати гроші і жити як мені хочеться, я робила все: працювала, не покладаючи рук, навчалася новим професіям, міняла роботи, виходила заміж, не кохаючи. Три чоловіки у мене були і три розлучення. А потім я стала доглядати літніх людей. Пані Аделя була моя третя підопічна. Поселилася я до неї в квартиру в двоповерховий, старий, на 3 під’їзди будинок. Характер у бабусі був не мед, але самотня пані Аделя виявилася господаркою половини цього будинку, з усіма його квартирами, поверхами і під’їздами. Отримувала гроші з мешканців, а відписала нерухомість мені. Життя моє змінилося і настав кінець самотності. У мене раптом з’явилася ціла отара всіляких родичів і родичів їхніх родичів, які все життя думали, як мені допомогти, але згадали про це ось буквально щойно
Я з Ужгороду. Щоб мати гроші і жити як мені хочеться, я робила все: працювала, не покладаючи рук, навчалася новим професіям, міняла роботи, виходила заміж, не кохаючи. Три

You cannot copy content of this page