Я не витримала – шмякнула рушник і видала: – Я вже реалізувалася: отримала диплом одного з найкращих університетів, працюю у крутій компанії та отримую гідну зарплату у 45 тисяч гривень! Коли я побачила за столиком кумів, з якими вчора домовилися повечеряти в новому кафе, я просто розвернулася і вийшла. Бо вони за столиком сиділи не самі, там ще був якийсь чолов’яга в костюмчику, і я точно знала з якою ціллю вони його привели. Потім, вже з іншого кафе, де я затишно умостилася сама, я написала кумі Тані і все пояснила. Ну досить, га? Що ж вони ніяк не вгомоняться всі і не заспокояться?
Коли я побачила за столиком кумів, з якими вчора домовилися повечеряти в новому кафе, я просто розвернулася і вийшла. Бо вони за столиком сиділи не самі, там ще
Надумав мій татусь одружитися з цією панночкою, та ще й мене на весілля не кликати! Не на ту натрапили. І що вони тепер думають, мені начхати, щиро кажучи. Тому я так і вчудила, що б знали. Вони планують провести весілля без дітей. Я була впевнена, що це стосується лише маленьких дітей, але, як виявилося, вони не хочуть запрошувати нікого віком до 18 років. А мені на момент весілля все ще буде 17, і Аліна не збиралася робити виняток навіть для мене, майбутньої падчерки. Ну хіба це нормально? Найсмішніше, що мені справді виповнювалося через кілька днів після їхнього весілля 18 років, але мені все одно не дозволили бути на весіллі. І ось весілля у них було минулими вихідними, а після нього – мій день народження
Надумав мій татусь одружитися з цією панночкою, та ще й мене на весілля не кликати! Не на ту натрапили. І що вони тепер думають, мені начхати, щиро кажучи.
Ще й каже, як мені там буде добре та спокійно! Я маю трикімнатну квартиру майже в центрі Рівного. Чоловіка не стало десять років тому, і я погодилася, щоби молоді – син і невістка – жили зі мною. Думала, що зможу порозумітися з невісткою. А тепер буду без даху над головою на старість. я була проти, щоб він відкладені на покупку для його квартири гроші витратив на покупку машини, він все ж таки мене переконав. Після декрету вона на роботу і не збиралася, вирішила приводити себе в порядок, відпочивати, ходити в зал і басейн і по косметологам. У 28 років, люди! Та їй буряки б полоти, як я у її віці! Мені не подобалося, що довелося взяти невеликий кредит. Коли народився онук, кредит не тільки не вдалося вчасно виплатити, а ще й знову влізти в нові борги, бо невістка хотіла найдорожчу коляску, накупила багато дитячих речей, які дитині й не потрібні
Я маю трикімнатну квартиру майже в центрі Рівного. Чоловіка не стало десять років тому, і я погодилася, щоби молоді – син і невістка – жили зі мною. Думала,
Інна Петрівна мене чекала вчора з роботи у нас вдома. Вираз її обличчя не обіцяв нічого хорошого. Я була втомлена і ніяк не налаштована слухати майже в 40 років лекції свекрухи. Але мого бажання ніхто не питав. – Та що ти за мати? Хіба це мати? Та матері все для своїх дітей роблять, а в тебе син як пасинок якийсь! Хіба так можна! Щоб я такого більше не бачила! Щоб оце дитина сама собі готувала їсти! Свекруха прийшла, а Богдан якраз їв чіпси та пив каву. Замість пояснити онукові, що це шкідливо, або розігріти йому їжу, вона дочекалася мене з роботи і влаштувала «виховний процес». Богдан теж ні слова не сказав на мій захист, бо бабуся дає йому гроші
Інна Петрівна мене чекала вчора з роботи у нас вдома. Вираз її обличчя не обіцяв нічого хорошого. Я була втомлена і ніяк не налаштована слухати майже в 40
І ось коли ми вирішили побудувати межі і кордони – вона як з цепу зірвалася! – День народження мого сина – це наше сімейне свято і друзям не місце на ньому! – волала Раїса Павлівна і чути не бажала про наше святкування за містом з друзями. о 10-й вечора, 14 лютого вона зателефонувала і запитала, чому ми так довго збираємося. І що думаєте? По своїй наївності Артем проговорився про наші плани батьку. А свекор людина тиха і непроблемна, але повністю залежна від потужної другої половинки
І ось коли ми вирішили побудувати межі і кордони – вона як з цепу зірвалася! – День народження мого сина – це наше сімейне свято і друзям не
– Ну Катю! У нас з Олегом родини, діти, у мене й онучок скоро народиться. Скільки турбот, ти навіть не являєш – сказала мені старша сестра. – Тому саме ти маєш наших батьків доглянути. В сенсі – спадок увесь тобі? Це і наші батьки! Нас в родині троє дітей: я, сестра і брат. Всі ми вже давно дорослі. Хоча сім’я була у нас багатодітна, але благополучна. Батьки працювали, ми були забезпечені всім потрібним. Спочатку ми жили на орендованій квартирі, але скоро батько отримав на підприємстві чотирикімнатну квартиру, пізніше купив ділянку і збудував там дачу. Не шикарну, але зараз вона має свою цінність, бо розташована недалеко від Києва. – Подякуй, що все ділимо порівну, адже у тебе є своя квартира, могла б і відмовитися. Дітей немає, а в нас уже й онуки на підході
Нас в родині троє дітей: я, сестра і брат. Всі ми вже давно дорослі. Хоча сім’я була у нас багатодітна, але благополучна. Батьки працювали, ми були забезпечені всім
Син каже, що я йому долю зруйнувала, а я йому: – Зайчику, та знайдеш іншу, яка і сама готувати умітиме, і мати її нормальною господинею буде! Звичайно, чому вона могла дочку навчити??? Це ж добре, що зараз все вилізло і стало зрозуміло, з якої родини син дівчину зустрів. Е ні, нам така не підходить. Мій син Мирон звик до гарної їжі, адже я дуже добре готую. Нема такої страви української, яка б мені не вдавалася – мене дуже гарно навчили бабуся і мама. Чим я тільки не балувала чоловіка Степана і Мирончика! Шкода, що Степана мого ще молодим забрав злий випадок. Більше заміж я не входила, присвятила себе сину. І ось пішла я з сином до майбутніх сватів офіційно познайомитися і посватати цю Мілану. Я з собою пиріжків і налисників своїх домашніх взяла – ніч не спала, готувала після роботи. А у них на столі – мене чуть не прихопило! – в одноразових судочках те, що і їжею назвати не можна! Хоч би в посуд красивий переклали! Наступного дня я подзвонила матері майбутньою невістки і сказала, що у них місяць, щоб навчити дочку готувати і бути господинею, інакше нехай іншого нареченого шукає. Ну чи я можу навчити, хай приходить
Я виросла і живу на Тернопільщині, дуже люблю свій край і місто наше. Воно не дуже далеко від обласного центу, але більш тихе і мальовниче. У мене була
У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на дачу і все таке. А потім дружина Оленка чекала нашого первістка. Приблизно за місяць до народження сина теща сказала моїй дружині: «Якщо з тобою щось трапиться, я заберу цю дитину». Не стало батька Оленки. Волею долі та погано звареної системи опалення моя теща зараз живе в мене вдома – у неї в квартирі холодно. Пішов 3-й місяць. Увечері прийшов, відкрив холодильник, а там банка з червоною ікрою наполовину порожня. А це не моя, я забрав собі в холодильник на прохання товариша, поки той у відрядженні. На запитання, як так вийшло, відповідь мами дружини: «У тебе ще є півбанки, не наїсися?»
У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на дачу і все таке. А потім дружина Оленка чекала нашого первістка. Приблизно за місяць
Одного разу ми приїхали додому після вихідних у моїх батьків, а свекруха «навела порядок» у комоді, перебрала всі мої тендітні особисті речі і розклала їх по-своєму, а все, що їй здалося не підходящим для заміжньої жінки, викинула. Ми були у Таїсії Олегівни в гостях і наш маленький син зазирав у всі шухлядки, я випадково знайшла у свекрухи цілий фотоальбом з дня нашого весілля, де я була вирізана з кожної фотографії. У неї день народження, а чоловік мій був у відрядженні. І я вирішила привітати її на роботі, бо працювала вона допізна. Купила подарунок та величезний букет квітів, забрала сина з садка та до неї. Заходжу до ресторану, проходжу на кухню, питаю, де Таїсія Олегівна. Кажуть, що у малій залі. Заходжу до малої зали, а там чоловік 15 родичів та її подруг, а також колишня дружина мого чоловіка. Я вручаю подарунок і хотіла йти. Тут тітонька чоловіка пропонує сісти і піднімається зі словами «Зараз прилади принесу». А свекруха їй наказним тоном: «Сиди». Свекруха при гостях сказала, що найбільше він любив першу дружину, з якою прожив 3 роки. Другу теж любив, але вже менше. Ну а я просто так. Гості в осаді. Літом, коли синам було 3 роки і рік, ми з дітьми поїхали на озера в Карпати. Ключі знову мамі чоловіка лишили. Свекри прийшли до нас додому, пообрізали всі кути біля столів, щоби діти не вдарилися, коли бігають. А щоб обрізані стільниці мали гарний вигляд, зверху вони покрили їх лаком, якому років стільки, скільки свекрусі
Мені цікаво, це мені одній так пощастило з мамою чоловіка, чи тут багато таких? Кои ми зустрічалися і я іноді приходила до Максима в гості, вона виглядала просто
– Сонечко, ти сьогодні знову забув застелити відро. Коли я вранці збираю малого до школи і готую сніданок, мені просто ніколи дивитися, є там пакет чи ні. Я просто на автопілоті закидаю сміття у відро. Все це прилипає до дна і починає смердіти. Відмивати цебро, швидше за все, доведеться мені. Саме тому я починаю злитися, коли бачу, що ти забуваєш застелити новий пакет. То я влаштовувала сцену через не вчасно винесене сміття, то Стас тиждень дувся через пюре з грудочками і котлети “не як у мами”. Прийшли ми з ним до друзів на ювілей. Сидимо за столом. І тут до нього почала клеїтися одна дівчина: “Ой, у вас такі руки сильні”
Я на крилах літала, коли виходила за Станіслава заміж, кохала його просто без беж і без краю. Побралися ми з великої любові. але вже на першому році шлюбу

You cannot copy content of this page