Головна

alena

Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють. Діти наші за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя. Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували
життєві історії 0
Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу.
Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве виношу. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди була з маскою печалі і безвиході на обличчі. Причин для цього особливих і не було, просто така людина. Я думаю, що вона просто не вміла радіти життю, у всьому бачила лише негатив. Гадки не маю, що мені робити, коли мама стане старенькою і не зможе зовсім жити сама? До мене вона не поїде, сестра її не забере і теж не повернеться – у них взагалі погані стосунки. В притулок для літніх лишається?
життєві історії 0
Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве
Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити. Я розлучилася рік тому, і це було найкращим рішенням мого життя. У мене нарешті з’явився час на себе. Але раділа я не довго, адже виявилося, що і син, і колишній чоловік досі сприймають мене як безкоштовну покоївку. Раніше я жила як прислуга у своїй сім’ї. Таке ставлення саме по собі неправильне, адже я не домогосподарка, у мене є робота, я так само заробляю і приношу в будинок гроші. І я якось могла ще змиритися з тим, що чоловік мене не поважає. Але коли він спробував перетворити на хатню робітницю і нашу дочку, я зрозуміла, що треба брати ноги в руки і бігти
життєві історії 0
Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити. Я розлучилася рік тому, і це
Свекруха дешево намагалася продати нам шафу, яку ми їй купили на подаровані на весілля гроші. – Сподіваюся, ти при надії, інакше незрозуміло, як ти це їси, – видала свекруха, дивлячись, як я доїдаю банку кислих солоних огірків. Коли народилася Соломійка, чоловік купив мені на допомогу посудомийну машину. Зайшли в гості його батьки. Поїли. Я почала складати посуд у машинку, а свекруха вся звелася: – А навіщо вам ця посудомийка? Таких грошей вартує! А коли працює, ще й електрика витрачається! Та ну її! Краще мили б під краном – ще ніхто від цього на небеса не полинув! Недавно на День народження подарувала пакет з її ношеними шкарпетками і ночнушками. Пояснила, що шкарпеток стало у неї забагато, а ночнушки їй стали малі і вона вирішила носити піжами. Викидати або пустити на ганчірки шкода. Тому – дарую тобі, Оленочко! – Оленко, вам гриби потрібні? Білих тут назбирали і лисичок чимало. Я відповіла, що чого ж, не завадять. Минулого тижня привозять вони зі свекром нам кілька кілограмів грибів і каже: – Я по знайомим вже більшість розпродала, а вам хорошу знижку зроблю! Довелося купувати. А ось зовсім “свіжачок”: подарували вони зі свекром Соломійці, не запитавши у нас дозволу чи поради, папугу на День народження – на 4 роки. Я наступного дня сказала Дімі відвезти пташку назад його мамі
життєві історії 0
Трохи розповім, яка людина мама чоловіка, щоб ви розуміли, як мені живеться. Мешкає Марина Олександрівна на сусдній вулиці і є у нас частою гостею. Коли ми тільки одружилися,
Не знаю, чому ми цього не зробили раніше! Бо сталося диво і зараз, у свої 32 роки, чекаю двійню! Зараз 5-й місяць, очікування проходить, щиро кажучи, тяжко. Я хоч і не працюю, але з усіма домашніми справами не справляюся. Чоловік допомагає, але все одно не може встигнути паралельно з роботою, а відпустку він зможе взяти тільки коли я буду на 9-му місяці. Словом, моя лікарка порадила знайти когось, хто допомагатиме з домашніми справами. Я розповіла про цього мамі і свекрусі Тамарі Романівні. Мама сказала що це хороша ідея, а свекруха – свекруха взяла та переїхала до нас. І тут почалося. Вона готує гору жирної їжі, яку я їсти не можу. Свекруха викинула нашу з чоловіком постіль і сказала, що вона все одно була не якісною. А знаєте, що найгірше? Вона постійно п’є каву з корицею, а мене дуже нудить від запаху кориці. Ми багато разів просили її перестати це робити, але вона щоразу відповідає: – Нічого, переживеш. А вчора приходжу додому від лікаря, а вона мало того, що знову заварила цілу каструлю цієї кави
життєві історії 0
Ми з чоловіком Станіславом три роки вже були одружені і дуже хотіли діток. Та лелека все нас оминав. Я так засмучувалася, що Стас вирішив подарувати нам відпочинок в
Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях поміняю, вже з майстром домовилася. Ну й що, що вона дитину чекає! Це ж треба було таке втнути! Попросилися Максим з Тонею до мене пожити на якийсь час. Думаю, чого ж ні, квартира у мене трикімнатна, помістимося. Вони працюють цілий день, я – пів дня, вони пізніше встають, я раніше – тобто ніхто нікому особливо не заважав. От тільки якось я повернулася увечері з прогулянки і не побачила в квартирі свого старого улюбленого кота. На допомогу мені прийшла відеокамера
життєві історії 0
Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях поміняю, вже з майстром домовилася. Ну й що,
Смак борщу мені здався іншим, більш насиченим, жирним і наваристим. І раптом я помітила, що в борщі реберця, а курка, яку клала я. В мить я згадала макарони по-флотські і той суп з фрикадельками, які були кілька днів тому. Коли я їх їла після роботи, мені теж здалося, що щось з ними було не так: в макаронах цибуля була крупніша і більш засмажена, ніж роблю я, а ще морква, яку я зазвичай взагалі не кладу до фаршу й цибулі. Фрикадельки були крупніші за мої і теж жирніші. Мене аж підкинуло! Галина Петрівна, мама мого чоловіка Андрія, приїхала до нас на два тижні, поки свекор ремонт в кухні робить. Я закипіла просто. – Бо це годуєш мого сина і онука незрозуміло чим пісним і прісним! Я роблю вигляд, що її в квартирі немає, а Андрій умовляє мене вибачити маму. Я сказала, що нехай мені всі гроші за переведені продукти віддасть і на кухні нічого не торкається
життєві історії 0
Ми разом з Андрієм вже 8 років, нашому синочку Дем’яну років. Живемо в райцентрі біля Києва. Сама я з іншої області, але приїхала за чоловіком в Бровари. Стосунки
Тимофій за графіком на роботі у нічну зміну. О 6:30 ранку підстрибую від дзвінка у двері. Плетуся дивитися в вічко, думаю: «Зараз комусь буде непереливки». Бачу, що за дверима стоїть мій чоловік із букетом червоних троянд. А за його плечем якась білявка маячить. – А нічого, що я сто разів казала, що ми серед одружених друзів як білі ворони, що матінка моя мене проїла скиглями про весілля? Нормально тобі було, коли твої приятелі жартували, що я тимчасовий варіант, поки ти собі дружину зі своєю житлоплощею підшукуєш, щоб на оренду більше не витрачатися? Їсть в основному макарони та й орендну плату за зняту ним самостійно однушку насилу витягає. А мама каже, що я втратила останній шанс, що треба берегти такі багаторічні стосунки
життєві історії 0
На Тимофія я витратила 10 років. Це ми стільки зустрічалися і 5 з них жили разом. На весілля я спочатку натякала, потім облишила цю ідею. Мама на мене
– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на розлучення подаю образу, вибачай, – це я вчора чоловіку категорично заявила. Я виходила заміж у червоній сукні, свекруха про це знала заздалегідь. У РАЦСі подарувала мені шикарний букет жовтих троянд з метровими зеленими стеблами. Через них я виглядала на фотках як світлофор. А розтратилася на цю красу свекруха не випадково: вона підійшла до мене між ділом і уточнила, що жовті квіти – це на розлуку. Після весілля свекруха зі свекром виділили нам чоловіком квартиру, але порожню. Вікна старі, меблі не було. Облаштовуйтесь, мовляв, і живіть, вам лишиться квартира
життєві історії 0
– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на розлучення подаю образу, вибачай, – це я вчора чоловіку категорично заявила. Чоловік наче і
«Я не проти, але за умови, що ти купиш мені курячу котлету. Я витратила всі гроші, але не наїлася». Коли моя дочка була маленькою, вона побачила у магазині ляльку. Я не мав грошей на іграшку. Одна покупниця почула нашу розмову і дала мені 100 гривень. Моя дочка все ще пам’ятає про це через 20 років. Нещодавно я був у тому самому магазині, і маленька дівчинка попросила у своєї мами іграшку, а мама сказала, що не має грошей. Я дав їм 1000 гривень. Мама поставила перед татом тарілку з дуже підгорілою картоплею. Я затамувала подих, чекаючи, що скаже тато. Але він незворушно з’їв усе. Пізніше я почула, як мама вибачається. А він
життєві історії 0
Батьки завжди дарували «потрібні» подарунки. Виросла із зимових черевиків – «Дідусь Мороз на Новий рік подарував нові», і так далі. Коли ми познайомилися з майбутнім чоловіком, він запитав,

You cannot copy content of this page