Головна

alena

Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру! Тато зробив на мне дарчу, коли мені було 20 років. Я прописана в цій старовинній квартирі в центрі столиці і є її власницею. Але не живу там. Справа в тому, що я вийшла заміж у 24 роки і поїхала до чоловіка у Вінницю. Але з умовою, що чоловік повинен потім переїхати до Києва, прописатися до мене. Свекруха, яка в той час ще працювала в Італії, сказала тоді: «Зробимо скромнішим весілля, але я куплю їм квартиру в Києві». Та моя мама сказала, що я вже маю квартиру. Через роки, коли у мене 3 дитини і чоловік купив трикімнатну квартиру в Києві, мама хоче, щоб я продала свою однокімнатну, щоб купити котедж у кредит
життєві історії 0
Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру!
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років працює. Всі кажуть, що ми не повинні відправляти на роботу, дітей, що ми черстві і забираємо у них дитинство в той час, як самі маємо достатньо грошей, щоб дітям ні в чому не відмовляти. Ми живемо у місті, недалеко від Києва. У нас простора двокімнатна квартира в новобудові, дві машини. Маємо хороші роботі хороші зарплати на наш час, ні на що жалітися. У нас двоє прекрасних синів. Нашому старшому синові Артему 15 років. Минулого літа, у 14 років, він пішов на роботу і працював 4 години на день. Звичайно, з нашої згоди. Він розвозив піцу і суші. Зарплата мінімальна
життєві історії 0
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з
В той день до нас у вікно постукала пташка, а всі знають, що це до сумних звісток, але ми й подумати не могли, до яких саме, адже бабуся Соломія у свої 87 в той день ще доїла кізку і поралася в садку. І потім вона почала до нас приходити. Я підходжу до свіжого горбочка землі, але прочитати, чиє там ім’я написано на хрестику, не можу, все розмите, як в хмаринці туману. «Ось бачиш, я ж казала, що вже все. Мені добре, тепло,» – і посміхнулася. Мама чує чиїсь кроки поруч, а потім голос каже: «Вставай, уже час чоловіка зустрічати обідом»
життєві історії 0
Кілька місяців полинула на хмаринку прабабуся. Вона була золотою людиною, без перебільшення. Її любили всі, вона завжди допомагала нам, завжди підтримувала, але вік все ж таки вік узяв
Дивна у мене виявилася свекруха, ну чесне слово! Ну не було в мене часу їй аж ніяк допомагати і псувати в городі нігті! Я мала собі відзняти багато контенту для блогу – не щодня ж у селі буваєш. Це ж все так колоритно – купи картоплі накопаної, дойка корів, сади, вулиці в пилюці, покинуті хати. Я поїхала по контент, власне кажучи, дитина повітрям свіжим подихала. Але все ж мені стало дуже неприємно і прикро, коли свекруха так розділила мене і свою донечку, що вона її тільки не повиносила з холодильника і комор своїх. Більше не поїду до неї
життєві історії 0
Мій чоловік працює на такій роботі, що вихідні у нього дуже рідко, а якщо і бувають, то радше на вихідних. Ми з Остапом одружилися чотири роки тому, виховуємо
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику? Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не потрібно для щастя, це все така тягомотина, що і жити за нею нема часу! І справжнє щастя – це квартира! Я от вам свій досвід розповім, готова вислухати не згодних. І почалося! Тут діти малі, тут ремонти нескінченні, ту грядки ці, огірки-помідори-картопля. Тут робота, садочки-школи. Тут бабусі-дідусі-батьки старіють, допомога наша їм весь час треба – я я білка в колесі, інакше не скажеш. За собою на слідкувала, на відпочинки не їздили – все економили, все на ремонт. За 7 років зробили в будинку нарешті все ідеально. Ландшафтний дизайн, автополив, плитка з підігрівом. Думаєте, зажили ми спокійно й красиво??? Три рази
життєві історії 0
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику? Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не
Я сирота. Заміжня вже вісім років, живемо у батьків чоловіка. У нас з Ігорем є старший син Макар і зовсім недавно народилася донька Злата. І чоловік хоче привести в дім батьків іншу жінку, а я не знаю, куди подітися з дітьми. Стосунки з чоловіком були прекрасні, сина він любив, тож я вирішила народити ще одну дитину. Свекруха нещодавно пішла на пенсію, сказала, що допомагатиме з дітьми. Але за місяць до появи донечки я дещо помітила
життєві історії 0
Я сирота. Заміжня вже вісім років, живемо у батьків чоловіка. У нас з Ігорем є старший син Макар і зовсім недавно народилася донька Злата. І чоловік хоче привести
Краще б Денис цього не робив, тому що крайньою виявилася я. Дивні мої свекри та й годі. Образилися на дитину і тепер бачити Стефу не бажають. Дитині 5 років! Мені не подобається, що вони постійно сперечаються і з’ясовують стосунки у присутності онуки. І вони іноді навіть слів не підбирають! Коли ми з нею вдома, і їй щось не подобається, вона часто використовує слівця й вирази бабусі та дідуся, а у мене просто вуха вянуть! А свекор взагалі мені видав: – Нехай бачить справжній, а не прикрашений бік життя, легше буде, коли виросте пристосуватися до обставин і розуміти світ дорослих. Днями мені подзвонила вихователька Стефи
життєві історії 0
Дивні мої свекри та й годі. Образилися на дитину і тепер бачити Стефу не бажають. Дитині 5 років! Вчора мені подзвонила вихователька Стефи. Працюю я лікарем. І часто,
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві квартири. Одну ми з Микитою віддали в оренду, щоб з отриманих від квартирантів грошей платити наші кредити за дві машини. Коли ми з Микитою робили ремонт у будинку, я позичила у мами 300 тисяч гривень. Половину ми вже віддали, а потім я пішла в декрет. Працює лише чоловік, але мама цього не розуміє і просить постійно віддати їй гроші якнайшвидше. Я її не розумію, мама називається. Як можна вимагати гроші, коли в тебе все гаразд, все влаштовано?
життєві історії 0
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві
Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати! Женя сам мене попросив. Мене взагалі не влаштовує, що син зійшовся у свої 23 роки з 32-річною панянкою, та ще й офіційно одружився з нею! Народився у них хлопчик Данилко, мій рідний онук, видно, що мати Тетяна гарна. Я почала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мені не подобаються, бігають і галасують, чіпають без дозволу мої речі, щось псують постійно. Вони у мою двокімнатну квартиру, а я у цю кімнату в гуртожитку. Я й погодилася б, якби старші діти були б моїми онуками, але вони чужі
життєві історії 0
Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати! Женя сам мене попросив. Мене взагалі не влаштовує, що син зійшовся у свої 23
Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила – цей невдалий подарунок чоловіка. Ну як можна було таке вчудити! Носити я її не буду, хоч вона дорога і натуральна. І не викинеш же.  Ось і бовкнула необачно Артему, що місця в шафах зовсім не залишилося і що купу зайвого місця займає подарована ним оця сама шуба. Отак взяла і ляпнула, не подумавши. Що тут почалося! Я, наївна, думала, що це вже для нас у минулому, а – ні. День народження у мене в листопаді. І минулого року на 35 років Артем подарував мені розкішну дорогу шубу. З розмірами вгадав, все підійшло. Хотів зробити сюрприз для коханої дружини. Справа навіть не в тому, що ми живемо на Одещині, і сувора зима з морозами і снігом останні роки у нас радше рідкість. І гроші, витрачені на шубу, були не останніми
життєві історії 0
Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила – цей невдалий подарунок чоловіка. Ну як можна було таке вчудити! Носити я її не

You cannot copy content of this page