Головна

alena

Я просто з іншої зовсім родини, у нас не прийнято просити гроші одне в одного. Мені вже 40 років, а я досі дивуюся порядкам у сім’ї, в яку я потрапила, коли вийшла заміж за Романа. Ну от його мама так вважає – і крапка! І то нічого, що мій чоловік має свою родину, але він неодмінно має допомагати своїй сестрі і племінниці, вони ж біднесенькі, без чоловічої підтримки. А Рома – ось він, поруч. Племінниця Настя просить гроші у мого чоловіка щодня! Я вам не перебільшую. І він не може їй відмовити. Насті 16 років, вони з мамою живуть у судньому будинку,  а свекруха поверхом нижче від нас. Але це вже ні в які ворота, ну чесно! Роман збирається оплачувати навчання племінниці в університеті
життєві історії 0
От не знаю, я просто з іншої зовсім родини, у нас не прийнято просити гроші одне в одного. Мені вже 40 років, а я досі дивуюся порядкам у
Зараз у мене друга свекруха, Надія Степанівна. І чоловік другий. Бо у 36 років я вийшла заміж вдруге. між першим і другим моїм шлюбом було 7 років, за які я займалася собою, створили власну справу і добре заробляю. Я сама купила квартиру та машину, їздила у відпустку в різні країни по кілька разів на рік. Ну а потім зустріла Микиту, мого нинішнього чоловіка, він прийшов жити до мене. А кілька днів тому моя подружка-свекруха прийшла з дивним проханням, однушку їй мою подавай, адже ти золотце, Оленко!
життєві історії 0
Зараз у мене друга свекруха, Надія Степанівна. І чоловік другий. Бо у 36 років я вийшла заміж вдруге. між першим і другим моїм шлюбом було 7 років, за
Вже скоро тиждень мине з Великодня. А я відійти ніяк не можу від “святкування” у сина й невістки. Тому дуже хочу вам розповісти, бо досі не можу заспокоїтися. Можливо, ви знайдете для мене потрібні слова підтримки, як мені тапке прийняти і не перейматися, бо у мене не виходить. Син виїхав у Франківськ, там купив квартиру і одружився. Почалося з того, що паски я в суботу пекла сама, бо вони в п’ятницю увечері син і невістка були на дні народженні і встали у суботу по обіді. Оксана лиш крашанки під моїм керівництвом в цибульнику зробила, і то не охоче, сказала, що продаються вже фарбовані і можна не витрачати на це час. І в п’ятницю і в суботу Даня й Оксана їли все, що хотіли, не дотримуючись жодного посту. А в суботу вони взагалі пішли увечері в кіно. Про те, що до дітей мають прийти друзі, я знала. Прийшли батьки похресника мого Дані, а саму дитину залишили зі своїми батьками. Компанія розташувалася у більшій кімнаті з закусками, моїми пасочками і червоненьким. І дістали – ви ніколи не повірите, що
життєві історії 0
Вже скоро тиждень мине з Великодня. А я відійти ніяк не можу від “святкування” у сина й невістки. Тому дуже хочу вам розповісти, бо досі не можу заспокоїтися.
Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років я живу в Італії доглядаю літніх італійців. Нічого особливого, звичайна історія заробітчанки. Родині нашій жилося важко, чоловік заробляв небагато, а у нас троє дітей. Я поїхала, чоловік і дві наші мами лишилися з дітьми. Старша наша дочка тоді вже була заміжня, син – студент, а менша – підліток. Всім я справила весілля, купила машини і квартири. Доглядаю зараз дуже літню самотню пару, їм 101 і 97 років. Вони ніколи не мали дітей. І лишили мені свій великий особняк. Моя родина ще не знає
життєві історії 0
Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років я живу в Італії доглядаю літніх італійців. Нічого особливого, звичайна історія заробітчанки. Родині нашій
Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть, де справедливість? Як у цьому існувати? Якийсь час тому через фінансові труднощі нашій родині довелося переїхати до квартири батьків чоловіка. Стали ми жити вшістьох: ми з чоловіком, наша кішка, свекруха, зовиця і їхній собака. Свекруха їздить в Польщу, на заробітки, три місяці вона там, місяць – тут. Готувала переважно вона, бо їй самій не подобалося, коли хтось ще, крім неї, господарює і готує на її кухні, тим більше, якщо це чужа дівчина – новоспечена невістка
життєві історії 0
Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть, де справедливість? Як у цьому існувати? Якийсь час тому через фінансові труднощі нашій родині
Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і брала з них не 8, а 11 тисяч гривень. Моя невістка тепер вимагає, щоб я їй ці вершечки повернула і виплатила! Я була проти, щоб син йшов від Іванки. У них була чудова родина, двоє дітей. І так вийшло, що син і та краля поїхали дуже далеко і ми тепер з ним майже не спілкуємося. Інша справа – колишня невістка і мої рідні онуки, вони і є моя справжня родина.  Але останні два роки Іванна з дітьми живе в Німеччині. Її квартира – під моїм наглядом, ми в неї пустили квартирантів. З якихось причин вони не можуть переводити оплату Іванні на карту напряму, тому платять мені, невістка сама так сказала робити. Знаєте, у мене пенсія зовсім маленька, а життя нині дуже дороге, самі знаєте.
життєві історії 0
Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і брала з них не 8, а 11 тисяч гривень. Моя ж невістка тепер вимагає,
Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю певні суми на свята і подаруночки онукам – і все на тому. Вони у мене нічого не просять, працюють, виховують діток і я їм за це вдячна. Вони у мене хороші. Не такі амбітні і цілеспрямовані, як я, але живуть своїм спокійним скромним життям, народили трьох чудових діточок. Щасливі малим, як то кажуть. Зараз у мене в Італії у невеличкому південному місті своє маленьке швейне ательє і квартирка. Свого часу я продала свою квартиру в Україні і дала частину грошей сину, а частину взяла з собою в Італію, тому свого житла я не маю на Батьківщині, коли приїжджаю – зупиняюся у дітей і це всіх влаштовує. А ще я минулого року зробила один вчинок, про який зовсім не шкодую – подарунок невістці, це наш з наю секретик. Тепер це інша жінка!
життєві історії 0
Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю певні суми на свята і подаруночки онукам – і все на тому. Вони у
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але ж справді! За 9 років спільного життя з Максимом я жодного разу не почула від чоловіка слова любові. Усього цього в моєму житті так і не сталося. А за кілька місяців – сорок рочків. В ту мить якогось великоднього озаріння-усвідомлення, я зрозуміла, що життя пройшло даремно і справжнього кохання я так і не пізнала. Та я все одного готувала чоловіку вечерю – куди ж мені подітися. Хоча насправді моєму життю багато хто міг би позаздрити. Макс чудово забезпечував нашу родину, підростають двоє прекрасних дітлахів. Свій будинок, теплий і затишний, машина. Я не працюю, але підзаробляю собі улюбленою справою-хобі – випічкою. Що ще треба? Чоловік мене цінує, він порядний і добрий. Макс переоформив на мене частину свого бізнесу
життєві історії 0
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але ж справді! За 9 років спільного життя з Максимом я жодного разу не почула
Григорій сів за стіл їсти котлети-напівфабрикати з гречкою. Звичайно, чоловік скривився. Григорій повертався з роботи незадоволеним, оглядав кімнати, завалені іграшками, казав: “Хоч би борщу зварила. І чим ти весь день займаєшся?” Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене це не робило. Я більше не ходила на каву з подругами і взагалі нікуди не ходила. Трохи згодом мене можна було зустріти на вулиці лише з коляскою, у якій спала чи бавилася маленька Соломійка. З появою дитини у мене зникла можливість працювати в офісі, і ті подруги-колежанки, які були у мене раніше, зовсім зникли. Все так закрутилося, що я навіть мамі і сестрі телефонувала дуже зрідка. Я більше не упізнавала себе у дзеркалі. З нього на мене дивилася стомлена жінка зі згаслими очима, зблікла і посіріла, набагато старша за мене справжню. І виглядала вона набагато старша. А дітей вже було троє
життєві історії 0
Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене це не робило. Я більше не ходила на каву з подругами і взагалі нікуди
Мій день народження був учора. Приходять. А там – все на купу, залишки нарізок різних, ковбаса і сир обвітрені з оливками уперемішку, нарізані кілька днів тому овочі, непрезентабельного вигляду понеділковий мабуть салат з капусти і огірків, кілька яєць, порізаних і надламаних пасок. Ні курки, ні свіжих салатів, ні торта. Я в осаді. Дивлюся на цю всю красу. Заходить Тетяна Іванівна, пояснює. Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю. Тетяна Іванівна ніколи особливо в наше життя не втручалася, допомагаємо за потреби вона нам, а ми їй. І ось вчора все змінилося. Принаймні для мене
життєві історії 0
Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю. Тетяна

You cannot copy content of this page