Головна

alena

Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років я живу в Італії доглядаю літніх італійців. Нічого особливого, звичайна історія заробітчанки. Родині нашій жилося важко, чоловік заробляв небагато, а у нас троє дітей. Я поїхала, чоловік і дві наші мами лишилися з дітьми. Старша наша дочка тоді вже була заміжня, син – студент, а менша – підліток. Всім я справила весілля, купила машини і квартири. Доглядаю зараз дуже літню самотню пару, їм 101 і 97 років. Вони ніколи не мали дітей. І лишили мені свій великий особняк. Моя родина ще не знає
життєві історії 0
Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років я живу в Італії доглядаю літніх італійців. Нічого особливого, звичайна історія заробітчанки. Родині нашій
Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть, де справедливість? Як у цьому існувати? Якийсь час тому через фінансові труднощі нашій родині довелося переїхати до квартири батьків чоловіка. Стали ми жити вшістьох: ми з чоловіком, наша кішка, свекруха, зовиця і їхній собака. Свекруха їздить в Польщу, на заробітки, три місяці вона там, місяць – тут. Готувала переважно вона, бо їй самій не подобалося, коли хтось ще, крім неї, господарює і готує на її кухні, тим більше, якщо це чужа дівчина – новоспечена невістка
життєві історії 0
Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть, де справедливість? Як у цьому існувати? Якийсь час тому через фінансові труднощі нашій родині
Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і брала з них не 8, а 11 тисяч гривень. Моя невістка тепер вимагає, щоб я їй ці вершечки повернула і виплатила! Я була проти, щоб син йшов від Іванки. У них була чудова родина, двоє дітей. І так вийшло, що син і та краля поїхали дуже далеко і ми тепер з ним майже не спілкуємося. Інша справа – колишня невістка і мої рідні онуки, вони і є моя справжня родина.  Але останні два роки Іванна з дітьми живе в Німеччині. Її квартира – під моїм наглядом, ми в неї пустили квартирантів. З якихось причин вони не можуть переводити оплату Іванні на карту напряму, тому платять мені, невістка сама так сказала робити. Знаєте, у мене пенсія зовсім маленька, а життя нині дуже дороге, самі знаєте.
життєві історії 0
Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і брала з них не 8, а 11 тисяч гривень. Моя ж невістка тепер вимагає,
Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю певні суми на свята і подаруночки онукам – і все на тому. Вони у мене нічого не просять, працюють, виховують діток і я їм за це вдячна. Вони у мене хороші. Не такі амбітні і цілеспрямовані, як я, але живуть своїм спокійним скромним життям, народили трьох чудових діточок. Щасливі малим, як то кажуть. Зараз у мене в Італії у невеличкому південному місті своє маленьке швейне ательє і квартирка. Свого часу я продала свою квартиру в Україні і дала частину грошей сину, а частину взяла з собою в Італію, тому свого житла я не маю на Батьківщині, коли приїжджаю – зупиняюся у дітей і це всіх влаштовує. А ще я минулого року зробила один вчинок, про який зовсім не шкодую – подарунок невістці, це наш з наю секретик. Тепер це інша жінка!
життєві історії 0
Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю певні суми на свята і подаруночки онукам – і все на тому. Вони у
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але ж справді! За 9 років спільного життя з Максимом я жодного разу не почула від чоловіка слова любові. Усього цього в моєму житті так і не сталося. А за кілька місяців – сорок рочків. В ту мить якогось великоднього озаріння-усвідомлення, я зрозуміла, що життя пройшло даремно і справжнього кохання я так і не пізнала. Та я все одного готувала чоловіку вечерю – куди ж мені подітися. Хоча насправді моєму життю багато хто міг би позаздрити. Макс чудово забезпечував нашу родину, підростають двоє прекрасних дітлахів. Свій будинок, теплий і затишний, машина. Я не працюю, але підзаробляю собі улюбленою справою-хобі – випічкою. Що ще треба? Чоловік мене цінує, він порядний і добрий. Макс переоформив на мене частину свого бізнесу
життєві історії 0
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але ж справді! За 9 років спільного життя з Максимом я жодного разу не почула
Григорій сів за стіл їсти котлети-напівфабрикати з гречкою. Звичайно, чоловік скривився. Григорій повертався з роботи незадоволеним, оглядав кімнати, завалені іграшками, казав: “Хоч би борщу зварила. І чим ти весь день займаєшся?” Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене це не робило. Я більше не ходила на каву з подругами і взагалі нікуди не ходила. Трохи згодом мене можна було зустріти на вулиці лише з коляскою, у якій спала чи бавилася маленька Соломійка. З появою дитини у мене зникла можливість працювати в офісі, і ті подруги-колежанки, які були у мене раніше, зовсім зникли. Все так закрутилося, що я навіть мамі і сестрі телефонувала дуже зрідка. Я більше не упізнавала себе у дзеркалі. З нього на мене дивилася стомлена жінка зі згаслими очима, зблікла і посіріла, набагато старша за мене справжню. І виглядала вона набагато старша. А дітей вже було троє
життєві історії 0
Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене це не робило. Я більше не ходила на каву з подругами і взагалі нікуди
Мій день народження був учора. Приходять. А там – все на купу, залишки нарізок різних, ковбаса і сир обвітрені з оливками уперемішку, нарізані кілька днів тому овочі, непрезентабельного вигляду понеділковий мабуть салат з капусти і огірків, кілька яєць, порізаних і надламаних пасок. Ні курки, ні свіжих салатів, ні торта. Я в осаді. Дивлюся на цю всю красу. Заходить Тетяна Іванівна, пояснює. Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю. Тетяна Іванівна ніколи особливо в наше життя не втручалася, допомагаємо за потреби вона нам, а ми їй. І ось вчора все змінилося. Принаймні для мене
життєві історії 0
Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю. Тетяна
Мама вирішила до нас прийти в понеділок, бо на сам Великдень вона їздила до мого старшого брата і невістки. Ми з мамою не дуже близькі, бо вона у мене людина, яка на перше місце ставить всілякі матеріальні цінності. Та й таке. Але вона моя мама і я люблю і завжди рада була бачити. А тепер навіть не знаю. Я молода мама чотирьох місячної донечки Анжеліки. Раніш у мами були ключі. але я їх у неї забрала. Так сталося і в понеділок. Я якраз в цей час збиралася в магазин і погодилася залишити Анжеліку з бабусею. Я сказала мамі, що робити з дитинкою. Але мама запевнила мене, що виростила нас з сестрою та ще й племінника, тож легко впорається. Коли я повернулася додому, отетеріла від побаченого. Мама сиділа у залі, пила чай та дивилася серіал
життєві історії 0
Мама вирішила до нас прийти в понеділок, бо на сам Великдень вона їздила до мого старшого брата і невістки. Ми з мамою не дуже близькі, бо вона у
Але й він сумнівався в мені: якщо у Колі виникали непорозуміння з моїми батьками, то я ніколи його сторону не приймала. Вважала, що в ньому причина. І все ж ми побралися. Пройшли роки, я чоловіка досі дуже люблю. Коли я народила першу донечку, перший рік ми з чоловіком жили нарізно: я у батьків, а він у іншому місті працював. Ось тут у моїх батьків і почалися претензії, які вони висловлювали тільки мені: то чоловік мені не допомагає, то він їм не допомагає, то він не достатньо допомагає, то у нього не серйозна робота, то мало грошей привозить. Виявилось, що їй не дозволили поклеїти на крашанки ті наліпки, що вона хотіла. Чоловік сказав, щоб дали їй поклеїти, а мама почала на підвищених тонах казати, що дитина має знати слово «ні»
життєві історії 0
Ми з чоловіком Миколою разом уже 9 років, підростають дві донечки. Та наші проблеми йдуть корінням ще в часи, коли ми лише зустрічалися. Батьки тоді дуже наполягали, щоб
Я вже й не рада, що ми з моїм новим молодим чоловіком Глібом поїхали на великодні родинні посиденьки до мами. Зібралися там усі мої три сестри з чоловіками й дітьми, мамин брат з родиною. Хто мені вже не передзвонив за сьогодні з метою відмовити від нашої з Глібом ідеї! Ще у них я забула запитати у 46 років! За столом запанувала тиша, коли ми з моїм 40-річним чоловіком повідомили моїй рідні, що плануємо у найближчий рік стати батьками
життєві історії 0
Я виросла у багатодітній родині в райцентрі на Полтавщині. Нас у батьків четверо дочок. Часи були не прості, але тато й мама справилися, виростили нас усіх, поставили на

You cannot copy content of this page