Головна

alena

Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не склалося, кожен пішов своєю стежкою: родини, діти. І ось ми разом. Але ж де воно, наше щастя? Озираюся назад. Богдана я знала з раннього дитинства. Ми жили в одному будинку, і наші батьки дружили, ходили одне до одних в гості
Без рубрики 0
Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не
У них немає спільних дітей. Вони розлучилися до нашої з Тарасом зустрічі. Вона старша за мене на 12 років. І все одно займає всі його думки. Я скоро програю в цьому мовчазному протистоянні. Тарас старший за мене на 13 років. Він раніше був одружений, прожив у шлюбі 5 років, дітей з колишньою дружиною вони не мають. Мені не просто знати те, що його думки про іншу жінку, якій він робив дорогі подарунки, подарував машину на розлучення, а я про такі дорогі речі і думати не можу навіть. Почуваюся чужою в цій сім’ї, ніби я займаю чуже місце
життєві історії 0
У них немає спільних дітей. Вони розлучилися до нашої з Тарасом зустрічі. Вона старша за мене на 12 років. І все одно займає всі його думки. Я скоро
І о диво! Я дізнаюся, що успадкувала невеличку квартира в центрі Львова від моєї прабабусі. На арені виникають бабуся і сестра. Йти мені більше не було куди. Мамин новий чоловік став господарем в нашій квартирі, мені там місця більше не було. Тому я забрала кота й собаку і переїхала у 20 років на татову дачу в селі під Львовом. Я навчаюсь в університеті, працюю три дні на тиждень повний робочий день, машини не маю, тому моє життя дуже ускладнилося. Мій ранок починається о 5:30, а приїжджаю по 10 вечора. Засинаю далеко за північ. Орендувати квартиру в місті не варіант, як і переїхати до близьких родичів через тваринок і графіка роботи тата. Батько радий, що я живу з ним, що він не сам, але мені справді не просто. Я дозволила сестрі в’їхати в квартирку. Але мене почали умовляючи переписати квартиру сестрі
життєві історії 0
Йти мені більше не було куди. Мамин новий чоловік став господарем в нашій квартирі, мені там місця більше не було. Тому я забрала кота й собаку і переїхала
Так і живу я з цим камінцем в душі. А як його позбавитися? Я не знаю. Те, що рідна єдина дочка не запросила нас на весілля, підточує мене з середини. Надійка не лише не запросила нас на весілля, але й не приїжджає до батьківського дому і не дзвонить, а повідомила про те, що вона вийшла заміж, повідомленням в соцмережі. 30 років тому ми переїхали у Францію. Починати було дуже тяжко. Чужа мова давалася дуже важко, але ми з чоловіком змогли стати на ноги, влаштуватися на роботу, а згодом купити великий будинок на дві родини
життєві історії 0
Так і живу я з цим камінцем в душі. А як його позбавитися? Я не знаю. Те, що рідна єдина дочка не запросила нас на весілля, підточує мене
Як тільки ми одружилися 15 років тому і почали жити з Артемом, він переклав обов’язок спілкуватися з його батьками на мене. Я просила чоловіка дзвонити мамі чи тату, але він говорив: “У мене є ти!”. Отак я стала золотою невісточкою. Артем давно переріс своїх батьків, став розумніший в життєвих питаннях. Вони втомлюють його своїми проблемами, а самі нічого не хочуть у своєму житті міняти. Це я завжди його умовляю зателефонувати мамі й батькові, я даю їм гроші, купую подарунки, ініціюю наші поїздки до свекрів. Я свою свекруху Інну Валентинівну і обіймаю, і хвалю, і говорю, як я їй вдячна за сина, дзвоню, приїжджаю, матеріально допомагаю
життєві історії 0
Як тільки ми одружилися 15 років тому і почали жити з Артемом, він переклав обов’язок спілкуватися з його батьками на мене. Я просила чоловіка дзвонити мамі чи тату,
Учора на маминому дні народженні я поділилася з найближчим мені людьми своїм рішенням, очікуючи на радість за мене і підтримку. Але всі вони почали мене відмовляти, мовляв, про що ти думаєш, тобі вже 39 років! У тебе племінники є троє – для них і живи! Зараз мені 39 років. Ті важкі часи безгрошів’я для мене позаду. Я маю хорошу посаду і зарплату в 70 тисяч гривень. Дитина тягнеться до мене, і мені здається, що нам буде добре разом, що я стану щасливішою, якщо моя оселя наповниться тупотінням дитячих ніжок і дзвінким сміхом. А там може і гідного чоловіка мені всесвіт допоможе зустріти
життєві історії 0
Учора на маминому дні народженні я поділилася з найближчим мені людьми своїм рішенням, очікуючи на радість за мене і підтримку. Але всі вони почали мене відмовляти, мовляв, про
І тоді тітка Тоня видала: “Продай свою машину і візьми на себе невеликий кредит, допоможи нам. А ми потім, як розрахуємось з нашими боргами, купимо тобі іншу і все віддамо.” Схожої історії немає у жодних ваших знайомих, я упевнена. Тому розповім свою ситуацію і попрошу поради. Вчора дзвонить мені мама, розповідає, що у тітки та її доньки дуже великі проблеми і потрібна допомога. Виявилося, що у них боргів на мільйон гривень – мають три кредити.
життєві історії 0
Схожої історії немає у жодних ваших знайомих, я упевнена. Тому розповім свою ситуацію і попрошу поради. Я розлучена і сама виховую п’ятирічного сина Богданчика. Батьки в іншому місті,
Я слухала його і не вірила вухам! Ось і провели в останню дорогу мою дорогу бабусю. Для нас з мамою це дуже сумна подія, бо бабуся була для нас дуже важливою людиною. Але це життя. А от з чоловіком я тепер мабуть розлучуся, бо його поведінка і претензії просто не вкладаються в голові. Витратив він всю зарплату, мовляв! Коли ми грали весілля, бабуся нам дала дуже кругленьку суму, а тепер він їй зарплати пожалкував. І тоді нам дала велику суму моя бабуся. Звичайно, це були теж оті гроші, ви зрозуміли, які. Майже 5 років шлюбу ми з Сашком робили на ремонт, їздили на відпочинок, робили різні покупки, але не віддавали гроші бабусі
життєві історії 0
Ось і провели в останню дорогу мою дорогу бабусю. Для нас з мамою це дуже сумна подія, бо бабуся була для нас дуже важливою людиною. Але це життя.
Справедливості – від слова “нуль”. А я ще й сяка-така для мами і сестри. Пів року тому Юля вийшла заміж за чоловіка, старшого за неї на 17 років. Роман цей одразу показав себе гарним господарем працьовитим, привітним. І що ви думаєте – Юля привела чоловіка жити до батьківського дому. І тепер в будинку моїх батьків не раді моїм дітям, їх там виховують, постійно роблять зауваження, те не можна і те не можна, хоч раніше було можна. Всі там живуть за правилами Романа, тато з ним – кращі друзі, бо близькі по віку, а мама поїхала працювати в Київ: два тижні працює, тиждень вдома. Юля заявила, що її новий чоловік – господар у цьому будинку, а ми своїми відвідуваннями його будинку на два поверхи раз на тиждень обмежуємо його особистий простір
життєві історії 0
Справедливості – від слова “нуль”. А я ще й сяка-така для мами і сестри. Ми з чоловіком і трьома дітьми живемо у службовій однокімнатній квартирі, а моя сестра
Моєму обранцю Сергію 35 років, а мені – 23. Ми зустрічаємося пів року, живемо кілька місяців разом. Зробив мені на вихідних пропозицію расписаться. І все б добре, людина Сергій хороша. Але є кілька але, які змушують мене замислитися. Ну по-перше, Сергій в боргах. Я хочу подорожувати, побачити світ, але у Сергія плани зовсім інші: розвивати свій бізнес, народити дітей і будувати заміський будинок. Це все дуже розмиті плани, незрозуміло, коли все це буде і чи взагалі буде, а час минає
життєві історії 0
Моєму обранцю Сергію 35 років, а мені – 23. Ми зустрічаємося пів року, живемо кілька місяців разом. Зробив мені на вихідних пропозицію расписаться. І все б добре, людина

You cannot copy content of this page