Головна

alena

Дістався мені не так давно у спадок від моєї самотньої тітки хороший будинок в сусідньому, більшому від нашого, селі. Я думала його продати, казала чоловіку про це одразу. А гроші поділити між дітьми, віддати навпіл дочці й зятю, які щойно побралися, і молодшому сину на старт у житті. Адже нам з чоловіком вже за 50, все маємо, що нам ще треба? Я все життя в селі, ніколи на себе багато не витрачала і мені вистачало малого. Моє щастя – родина, все – для дітей. Та й не молода вже, у мене запити не високі – їсти, вдягти є, а до якоїсь розкоші я не звикла. Але після тижневого спілкування зі свахою у мене світ перевернувся і тепер гроші від продажу тітчиного будинку лишу тільки собі і втрачу лиш на себе кохану. Сваха працювала в Італії 15 років, і думаєте дітям щось дала?
життєві історії 0
Ми з чоловіком Дмитром сільські люди, з одного села, побралися і живемо тут, де жити наші батьки. У нам хороший будинок, виросли двоє дітей. Все життя садимо невеликий
Я дуже не хочу, щоб мій синочок жив з цією Аліною, але що я можу зробити? Можливо, ви мені допоможете і щось порадите. Мою невістку не можна назвати хорошою дружиною. Чотири роки тому мій остам одружився з дівчиною, з Аліною. Нічого з себе не представляла, навіть без вищої освіти. але дуже гарна, хоч картину пиши – це правда. Повінчалися вони, а через рік народилася у них дочка Аурічка. Єдиний для мене був у невістці недолік – постійно “сиділа” невістка в телефоні. Чи то в соцмережах сиділа, чи спілкувалася з кимось постійно, або і одне і інше разом. Я їй кілька разів зауваження зробила, але марно. Трохи згодом з цієї причини почалися непорозуміння у Остапа з дружиною. Якось він зазирнув у її спілкування в соцмережах
життєві історії 0
Я дуже не хочу, щоб мій синочок жив з цією Аліною, але що я можу зробити? Можливо, ви мені допоможете і щось порадите. Мою невістку не можна назвати
Ну й що ви думаєте? Приїхала рідня Галини Василівни ще за два тижні до Великодня, і нікуди, як я бачу, не збираються. Родичі свекрухи – ще ті “штучки”. Я все поясню, і мені цікаво, на чиєму боці ви будете, що порадите. У нас двоповерховий будинок в приватному секторі Чернівців, сад і ділянка землі. Живемо в будинку я, чоловік Олексій, наш син і свекруха Галина Василівна. Будинок оформлений на чоловіка, багато фінансів у нього вклала свекруха. Льоша має дві старші сестри, а у них вже дорослі діти. І ось через них усіх моє життя схоже на суцільний драматичний серіал. Так, живуть вони на нашій половині, бо чимало їдять і свекруха не хоче їх годувати. Так і каже. Свекруха постійно носить до нас прати його дяг, домашній і робочий бо у неї машинка старіша і без сушки. А у нас чого ж – нова, велика, сушка окремо. Можна всій вулиці прати! От тільки комунальні нам ніхто не відшкодовує
життєві історії 0
Ну й що ви думаєте? Приїхала рідня Галини Василівни ще за два тижні до Великодня, і нікуди, як я бачу, не збираються. Родичі свекрухи – ще ті “штучки”.
Я свекрусі і чоловіку сказала, що ніякі паски і крашанки завтра святити не йду, а сплю до десятої, потім снідаю і на шашлик. Хоче матуся Ігоря – нехай бере наших трьох дітей і вперед. Я умиваю руки, з мене вистачило цих чотирьох днів у свекрухи. Тепер і Ігор дметься, і мама його зі мною не розмовляє. Їхнє діло. Я прала килими, мила вікна і виварювала каструлі. Я місила два відра тіста! А завтра зовиця з чоловіком і дітьми приїдуть на все готове
життєві історії 0
Я свекрусі і чоловіку сказала, що ніякі паски і крашанки завтра святити не йду, а сплю до десятої, потім снідаю і на шашлик. Хоче матуся Ігоря – нехай
Вирішили свекруха з Данею продати їхню квартиру і купити житло в Києві, я погодилася. Вирішили всі разом, ніхто нікого не вмовляв. Вона хотіла жити з нами – ми хотіли жити в Києві. Продали квартиру, купили двокімнатну на околиці Києва. Квартира це була не моя, я навіть на перегляди не ходила, ходили чоловік і свекруха. Останнє слово було за нею. Обрали вони, ми заїхали. Пожили разом. І ми з чоловіком пішли на орендовану квартиру. Знаєте, яке було наше життя з Мартою Іванівною? Щодня, кожнісінького дня вона приходила до нас, контролювати як я справляюся з дітьми, допомагала гуляти з двійнятами – дякую їй, земний уклін, але так само контролювався холодильник і раціон дітей. На думку матері Дані, я дуже погано годую дітей. Мало. Цукру не даю. Тортів
життєві історії 0
Ми з Данилом народилися й виросли у маленькому містечку,  але зустрічатися почали, коли вже навчалися в університеті в Києві, між нами народилося кохання. Повернулися в рідне місто, одружилися,
Вони так звикли, що прохідний двір у них. І мені доводилося з цим змирятися, адже перші півроку після весілля ми з Дімою жили у свекрухи та свекра вдома. Рідні Дмитра ще й часто брали з собою людей, які нам навіть не рідні, і всі – до нас. Я терпіла це, поки чекала Іванку, перші три місяці після народження дитини. Потім ми переїхали до Діминих бабусі і дідуся, бо їм потрібна була допомога. Живемо в них вже півроку. А будинок – на Діминому батькові
життєві історії 0
Вони так звикли, що прохідний двір у них. І мені доводилося з цим змирятися, адже перші півроку після весілля ми з Дімою жили у свекрухи та свекра вдома.
Я вже 5 років заміжня за Владом, а до дивацтв його матусі ніяк не звикну. Ні, Ніна Степанівна хороша жіночка, але їй завтра просто треба край поклеїти шпалери. Знаєте, що Ніна Степанівна робить, коли ми у неї працюємо? Або з малим, або на телефоні, навіть пельмені ніколи не зварить! А ще недавно ситуація була! Коли ми приїхали по маму чоловіка на роботу, щоб відвезти її додому, вона просто відчинила двері, де я сиділа на передньому сидінні. і сказала “Оленко, пересядь, бо я сяду сюди”. Тепер вона з нами не розмовляє. Сказала, пасок не дасть, в гості не прийде. Ну дитячий садок. Та куплю я три готові пасочки, нам вистачить з головою
життєві історії 0
Я вже 5 років заміжня за Владом, а до дивацтв його матусі ніяк не звикну. Ні, Ніна Степанівна хороша жіночка, але їй завтра просто треба край поклеїти шпалери.
Мій чоловік залишився працювати в Києві, бо у нього зараз важливий прибутковий проект, а у мене якраз відпустка. Тому я з дитиною поїхала до свекрухи на Прикарпаття, щоб вона не була сама на Великдень – свекор пів року тому полинув на небеса. Так от, з цією її картоплею, вікнами, килимами, клумбами я так виснажилася, що вже й пасок не хочу ніяких, а це ж завтра і післязавтра вона не відстане, навіть прогулятися з дитиною нема коли. І тут подруга покликала мене з малим в Буковель на ці вихідні, я дала згоду – хочу втекти і відпочити нормально з дитиною, а чоловік і його мама ультиматум ставлять – маю сидіти у свекрухи
життєві історії 0
Ми молода родина, живемо у Києві. Тут ми з Мирославом навчалися в університетах, познайомилися і поєднали долі. Сама ж я з Полтавщини, а Мирослав з Прикарпаття. Зараз ми
Мені всього 49 років, але молодша сестра вважає, що у мене вже немає ніяких особистих справ і я маю бути безкоштовно нянею її десятирічному сину. Я люблю Петруся, це мій найкращий племінник, він розумна і хороша дитина. Але ж не на стільки я маю їм належати! Допоможіть будь-ласка, порадою, як мені розібратися в цій ситуації. Сестра вирішила, що і їй пора влаштовувати знову особисте життя і почала дуже часто залишати з нами Петрика, буває, що навіть на кілька тижнів. Я на роботі, але вчу з ним уроки, воджу на гуртки. Кожні вихідні Петрик як само собою у нас. Скоро Великдень, я хотіла запросити її, приготувала Петрику подарунки, а тепер навіть і не знаю, адже взаємини зіпсувалися
життєві історії 0
Мені всього 49 років, але молодша сестра вважає, що у мене вже немає ніяких особистих справ і я маю бути безкоштовно нянею її десятирічному сину. Я люблю Петруся,
Я вже 10 років заміжня, і свекруху свою поважаю і навіть люблю, але звикнути до цієї ложки в салатах досі не можу. На великдень знову у мами чоловіка за великим столом будемо збиратися, а мене аж пересмикує. Коли приходжу в гості до свекрів і бачу, як стирчить ложка для салату в салатниці, мене відразу підкидає. Я раніше делікатно пояснювала Алевтині Іванівні, що цей радянський етикет уже давно настав час забути, все одно що свекруха, що моя мама продовжують так робити. Але недавно я таку чудасію побачила у знайомої мого віку!
життєві історії 0
Я вже 10 років заміжня, і свекруху свою поважаю і навіть люблю, але звикнути до цієї ложки в салатах досі не можу. На великдень знову у мами чоловіка

You cannot copy content of this page