alena
— Ти серйозно вважаєш, що я маю відчувати провину за те, що просто жив своє життя? — я поставив горнятко з кавою на стіл і подивився на співрозмовника.
— Мамо, ти знову починаєш, мені зараз не до твоїх висновків, у мене на носі закриття кварталу, і я взагалі-то розраховувала, що ти приїдеш допомогти з переїздом, а
Моя свекруха, Тамара Петрівна, стояла посеред нашої кухні біля навстіж відчиненого холодильника, тримаючи в руках свій незмінний великий блокнот та ручку. На полицях уже лежали окремо відкладені нею
– Забирай свої манатки і котися туди, звідки приволоклася, бо ти тут ніхто і звати тебе ніяк, – Галина Юріївна швирнула на підлогу мою стару дорожню сумку, з
— Я через тебе усе своє життя під укіс пустила, таку кар’єру в столичному проєктному інституті через твої пелюшки закинула, а ти тепер мені оцей сухий папірець із
— Олено Василівно, ми все порахували, з вашого боку виходить 180 000 гривень, це суто за банкет на сорок гостей, бо ваші родичі мають сидіти в нормальному залі,
— Я не твоя мати, Олено, і ніколи нею не стану, тому давай обійдемося без цього дешевого лицемірства, купуй подарунки своїм батькам, а моєму сину не треба вказувати,
— Мамо, ти просто заздриш, що Артур купує мені сукні за 40 000 гривень, а твій зять Коля рахує кожну копійку і купує Олі дешевші калачі на свята.
— Бабусю, ми тільки полуницю забрати, нам ніколи відрами махати на городі, у нас тренування і репетитори, сказав мені старший онук Денис минулої суботи, навіть не виходячи з
— Ти просто істеричка, Олено, звичайна істеричка, яка притаїлася на моїх хлібах, тому мовчи і не псуй мені вихідний своїми голосними заявами, бо нікуди ти не підеш, у