alena

— То ти нас нарешті запросиш до себе чи знову скажеш, що “ремонт не закінчений”? — засміялася Ірина, коли ми вийшли з ресторану на Подолі, і я в

— 850 000 гривень, тату? Ти хочеш узяти 850 000 гривень кредиту в сімдесят один рік, замість того щоб нормально підписати заповіт? Це сказав мій старший брат Роман.

— 96 400 гривень за паркан? Ти з глузду з’їхала, Лесю? — сказав мій колишній чоловік Роман, стоячи біля хвіртки з таким виглядом, ніби я витратила його гроші,

Я сиджу на підлозі у вітальні, тримаю на руках доньку, яка вже третю ніч поспіль не може заснути через зубки, а мій чоловік Руслан щойно зайшов із роботи,

— Я більше так не можу, Катю. Я візьму квартиру в оренду в центрі й поживу окремо, — сказав мій чоловік Святослав так спокійно, ніби повідомив, що купив

— Мамо, я не можу тобі зараз перекинути навіть 500 гривень, у мене самої усе розписано, — сказала моя донька Марина таким голосом, ніби я попросила в неї

— Бабусю, дай мені 3000 гривень, мені дуже треба, — сказала моя онука Діана, навіть не знявши навушників, і простягнула руку так звично, ніби брала зі столу свою

— Ти можеш хоч сто років жити в цьому домі, але невісткою для мене була й буде Христина, — сказала мені свекруха Галина на восьму річницю нашого шлюбу

— Ти знову прийшла на двадцять хвилин пізніше, ніж написала, — сказав Нестор, щойно я переступила поріг квартири, і навіть не дав мені зняти взуття. Мене звати Олеся.

— У мене більше немає на це сил, — сказала моя сестра Наталя, коли я зайшла до неї після роботи й побачила, що вона сидить із рахунками за