– Що це з хлібом сталося? – Я дивилася на свіжі, ще пухкі буханці, які ще пахли свіжоспеченим, але мені захотілося плакати. Вони всі були обгрижені, обламані, золотих скоринок і верхівок на трьох буханках майже не лишилося. Це була остання крапля. Я сказала сину, що сам нехай приїжджає, а оця його фіфа зі своїми дітьми невихованими – я їх більше у себе бачити не хочу
– Що це з хлібом сталося? – Я дивилася на свіжі, ще пухкі буханці, які ще пахли свіжоспеченим, але мені захотілося плакати. Вони всі були обгрижені, обламані, золотих
– Така поведінка Ростислава мене розчаровує. Ну сама ж розумієш, Таню, що чоловік має думати про майбутнє своєї родини і не залежати від родичів дружини. Я теж не розумію, навіщо вкладатися в чуже житло, якщо у спадок воно дістанеться невістці? А в житті всяке буває, розлучаться, і син залишиться ні з чим. Це при тому, що він добре заробляє, а невістка майже весь час у декреті
Я була проти того, щоб син жив у тещі від початку. Відчувала материнська душа недобре. Але невістка так вирішила, сказала, що вона єдина дочка у батьків і Ростислав
– Ой що ж ти, Васильку, в прийти йдеш, та ще й до розлученої, аби чужих дітей годувати і на ноги підіймати! Та чи ж своєї хати нема? От знайди собі дівчину без “прицепа”, та й приводь до нас жити! – я сама чула як свекруха говорила все це Василю
– Ой що ж ти, Васильку, в прийти йдеш, та ще й до розлученої, аби чужих дітей годувати і на ноги підіймати! Та чи ж своєї хати нема?
Я часто стою тут в своїй дешевенькій машинці і дивлюся на ці особняки. Молодший синочок спить на задньому сидінні. Як би мені хотілося жити тут з усіма своїми дітками, а не у тісній двокімнатній квартирі з чоловіком, з яким ми вже давно чужі, який мене не поважає, якого я тільки обслуговую. Так вийшло, що я рано вийшла заміж, бо в мене була одна лише мама, якій я дуже хотіла допомагати, бо вона була нездорова. Тому я вийшла заміж, пішла працювати
Я часто стою тут в своїй дешевенькій машинці і дивлюся на ці особняки. Молодший синочок спить на задньому сидінні. Як би мені хотілося жити тут з усіма своїми
На прощання з татом мама приїхала з круглим животом. Вона поклала переді мною на стіл конверт з євро і сказала: — Доню, це останній конверт. Відтепер будуть тільки подарунки внукам на свята і вам також, але тільки на якісь дати чи свята. Більше тягти всіх я не можу. — Та бачу, — сказала я, дивлячись на мамин круглий живіт. Я дивилася на маму й не могла повірити: чекає дитину в свої 52 роки!
На прощання з татом мама приїхала з круглим животом. Вона поклала переді мною на стіл конверт з євро і сказала: — Доню, це останній конверт. Відтепер будуть тільки
– Куди дівається наша їжа і продукти, Артеме? — ну вже сил у мене ніяких нема! – скрикнула я, зазирнувши після роботи до холодильника. Ми стали жити з мамою мого чоловіка, переїхали до неї на її запрошення в район, а свою квартиру віддали дочці й зятю. Віра Степанівна сама сказала, що нам треба окремі холодильники, бо вона таке, як ми, не їсть. Але з нашого постійно щось зникає. Все почалося з того, що я помітила: то шматок ковбаси пропав, то баночка йогурту. Я спочатку подумала, що Артем сам з’їв і забув сказати. Але потім почала помічати, що навіть ті продукти, які він точно не їсть, як-от сиркова маса чи шоколад, теж зникають
– Куди дівається наша їжа і продукти, Артеме? — ну вже сил у мене ніяких нема! – скрикнула я, зазирнувши після роботи до холодильника. Ми стали жити з
Я вже не знаю, як змінити цих людей, як перевиховувати мені своїх свекрів. Чому вони не беруть приклад з моїх батьків? Ну це прийдуть з шоколадкою і шкарпетками, ну куди це годиться? Ні грошима не допоможуть, ні чогось путнього на стіл не принесуть. А ходять до нас вечеряти майже щовихідних. Інша справа мої батьки. Так, вони приїздять раз на місяць, але це завжди дорогі подарунки дітям. Гроші мені залишають по 5-6 тисяч
Я вже не знаю, як змінити цих людей, як перевиховувати мені своїх свекрів. Чому вони не беруть приклад з моїх батьків? Ну це прийдуть з шоколадкою і шкарпетками,
Звати мене Наталя, зараз мені 38 років. Постійно я живу в Португалії, а зараз приїхала до рідних на Вінниччину у гості. І те що я бачу викликає у мене дуже багато суперечливих думок, сподіваюся, допоможете розібратися. Я поїхала до Німеччини десять років тому. Виїхала від нашого бідного і важкого життя, в якому доводилося перепродувати різні польські товари разом чоловіком
Звати мене Наталя, зараз мені 38 років. Постійно я живу в Португалії, а зараз приїхала до рідних на Вінниччину у гості. І те що я бачу викликає у
— Уляно, в тебе шуби куплені за мої гроші, а сина мого ти годуєш оцим? Я приїхала з Іспанії додому на два тижні. Мій син одружився пів року тому. Я на весіллі не була, але надіслала дітям гроші, дуже гарний подарунок. Вони на нього купили в свою нову квартиру, також подаровану мною синові, кухню і ще необхідну побутову техніку. Також я щомісяця їм надсилаю по 300 євро
— Уляно, в тебе шуби куплені за мої гроші, а сина мого ти годуєш оцим? Я приїхала з Іспанії додому на два тижні. Мій син одружився пів року
— Ну це мої діти їсти не будуть, Галино Петрівно, це ж продукт сирний, а не сир. Ковбаса ця теж дешева, склад не дуже у неї. Ви знаєте, ми таке не їмо, не ображайтеся. Я приїхала до дітей на вихідні. Перед тим, як піти до них у квартиру, я, звичайно, зайшла в супермаркет і гарненько скупилася. Витратила майже півтори тисячі гривень. І що ви думаєте? Коли я прийшла, невістка перебрала весь пакет
— Ну це мої діти їсти не будуть, Галино Петрівно, це ж продукт сирний, а не сир. Ковбаса ця теж дешева, склад не дуже у неї. Ви знаєте,

You cannot copy content of this page