Головна

alena

Я досі не можу зрозуміти свою сваху. Ну от як такою можна бути? Це був її день народження, ювілей. Звичайно, свято, родина, друзі – все, як має бути. Свати у нас досить заможні, варто сказати. Ми приїхали до сватів у гарному настрої, з подарунком, щоб привітати її, посидіти, поспілкуватися. Гостей було повен дім: і дорослі, і діти бігали всюди, галасували. Усе, як на нормальних святах. Спершу я й подумати не могла, що щось піде не так. Стіл ломляться від страв, настрій піднесений, музика грає. Все шикарно. Але все ж один момент мене буквально вразив. На столі стояло три чи чотири торта. Великі, гарні, кожен кращий за інший. І тут я помітила: торти майже цілі. Ну, може, трохи поїли, але залишилось багато. І що робить сваха? Вона акуратно бере всі торти, загортає, складає в холодильник і навіть не подумала запропонувати комусь шматочок із собою взяти
життєві історії 0
Я досі не можу зрозуміти свою сваху. Ну от як такою можна бути? Це був її день народження, ювілей. Звичайно, свято, родина, друзі – все, як має бути.
А про мій кришталь я взагалі мовчу. Він так і стоїть у серванті, весь у пилюці. Це той самий кришталь, що мені дістався ще від моєї бабусі. Те, що я побачила, коли зайшла до них у квартиру, яку їм віддала, – це просто не описати словами! Почалося з того, що я зайшла до них у гості. Увійшла, і одразу мені кинулось у вічі, що на шторах пил. Знаєте, я трохи потягнула шторки, щоб краще побачити, а з них посипалась пилюка. Мені аж дихати важко стало. Я промовчала, бо подумала, що, може, в невістки Павлинки не вистачило часу чи руки дійшли до штор. Але коли почала придивлятися далі, то зрозуміла, що пил у цій квартирі не лише на шторах. За кроватями вона, схоже, взагалі ніколи не миє. Я спеціально глянула, бо знаю, що у таких місцях часто збирається бруд, якщо не приділяти цьому уваги. І дійсно, там стільки пилу, що, мабуть, уже можна садити картоплю! На кухні — окрема історія. Каструлі й кришки, які я їй залишила, тепер закопчені, у якихось жовтих жирних плямах. Це ж все можна було б вимити! Варто лише повиварювати їх у соді чи лимонній кислоті
життєві історії 0
Я не знаю, як далі бути. Душа не на місці, бо це ж мій синочок, а тепер він живе з жінкою, яка не має найменшого уявлення, що таке
Я працюю в Італії вже 15 років. П’ятнадцять років заробітків, прибирань чужих осель і готелів, миття посуду і догляду за літніми сеньйорами. 15 років недоспаних ночей, але – і надії. Надії на краще майбутнє для себе, для мами, для моєї молодшої сестри. А тепер мама просить мене відмовитися від мрії заради сестрички, адже у них до старшої дитини буде двійня, а я вже нікому не потрібна. Мама залишилася сама, з купою боргів, яких натяглася на лікування, і з двома доньками, одна з яких ще навіть не розуміла, що сталося
життєві історії 0
Я працюю в Італії вже 15 років. П’ятнадцять років заробітків, прибирань чужих осель і готелів, миття посуду і догляду за літніми сеньйорами. 15 років недоспаних ночей, але –
Квартира тепер у мене в Рівному в новобудові біля озера. Багато квартир. – Іпотеку нам ніхто не дасть. Та й простий кредит також. Копійки під великий відсоток. Тому нам потрібна готівка. Усього мільйон триста тисяч гривень. Подумали, що ти можеш допомогти нам. З твоєю посадою це цілком реально. Мені стало смішно: — Ого, ви навіть про мою посаду чули! Хто ж вам проговорився?
життєві історії 0
Квартира тепер у мене в Рівному в новобудові біля озера. Багато квартир. — Донечко, ну що ти так ображаєшся? В Іванки ось сім’я, і ​​онук скоро народиться. А
Що оце збирається витворити моя менша донечка – на голову не налазить! Їй – 23, і він на 35 років старший! І вона хоче за цього діда заміж. І все чому – щоб допомагати нам з чоловіком і своїй старшій сестрі і чотирьом племінникам. Але  проти, щоб такою ціною! Її молодість того не варта, навіть життя в будинку під Парижем і успадкування бізнесу дідуся.
життєві історії 0
Що оце збирається витворити моя менша донечка – на голову не налазить! Їй – 23, і він на 35 років старший! І вона хоче за цього діда заміж.
– Мамо, ти ж посидиш у п’ятницю ввечері з Богданчиком? І прийди раніше, хочемо тобі дещо розповісти. Ти ж бабуся! Це ми, молоді, хочемо гуляти, кар’єру робити, а тобі на радість понянчитися! Ти ж бабуся! Це ми, молоді, хочемо гуляти, кар’єру робити, а тобі на радість понянчитися! – Щоб у мене в хаті якась чужа тітка шаркотіла? Ну, вже ні. Та й хіба вона придивиться як рідна бабуся? Правильно, ніяка няня не помчить у свій вихідний забирати дитину з садка, а бабуся полетить першою. Бо інакше що? Ой, доведеться, значить, нашому котику сидіти в групі одному до ночі. Невістка залізла на сайт будинку відпочинку та з’ясувала, що на території є дитячий майданчик. І ось дзвонить вона мені і заявляє, мовляв, дитині потрібне свіже повітря та нові враження. А те, що я, можливо, з чоловіком хочу поїхати, вона не бере до уваги. Звідки в мене особисте життя? – Мамо, скоро ми тобі ще одного онука подаруємо! Як я не розплакалася — не знаю. Що мені робити? З країну кудись закордон стікати від дітей і онуків рідних?
життєві історії 0
– Мамо, ти ж посидиш у п’ятницю ввечері з Богданчиком? І прийди раніше, хочемо тобі дещо розповісти. Я виростила двох дітей. Сину Георгію 29 років, дочка на три
Ми “святкували” нову квартиру в нашому невеликому затишному кафе, зібралося 10 чоловік. Перші привітання з покупкою квартири від наших друзів уже прозвучали. І тут піднімається моя свекруха Оксана Володимирівна: – Ну ось тепер у вас є своє житло. По-справжньому своє. Я рада, що вам так швидко удалося купити квартиру. І особливо рада, що тепер можна буде допомогти із житловим питанням та іншим нашим родичам. Я нахилилася до чоловіка: — Артеме, про що це вона? Які інші родичі? що твоя мама несе? — Уявлення не маю, — знизав плечима Артем. — Не звертай уваги. Коли всі друзі пішли, а на столах залишилися лише чай та десерти, свекруха завела вже конкретну розмову
життєві історії 0
Ми “святкували” нову квартиру в нашому невеликому затишному кафе, зібралося 10 чоловік. Перші привітання з покупкою квартири від наших друзів уже прозвучали. І тут піднімається моя свекруха Оксана
Щомісяця моя мама йде в банк, знімає всю суму до копійки і вже того ж дня заявляється з двома величезними сумками. Там обов’язково щось для мене – новий халат чи плед, «бо старий же вже затерся». Щось для дітей — нові іграшки, книжки, цукерки, які вони люблять. І завжди — продукти. Вона носить їх стільки, що вистачило б на дві родини. А собі? Собі нічого, крім хліба, кільку в томаті і, можливо, пачки найдешевшого чаю. Я вже не раз намагалася поговорити з нею про це. «Мамо, будь ласка, залиш ці гроші собі. Купи собі щось гарне. Зараз зима, нові чоботи тобі потрібні. Або сходи в театр. Ти ж так любила вистави!» Мама лише сміється й махає рукою: «Та нащо мені чоботи, в мене є старі, ще добрі. А в театр я вже давно не ходжу, це все молодим На день народження подарувала їй сертифікат на SPA-процедури. Думала, ну це вже точно спрацює. Вона так зраділа, розцілувала мене, але через місяць я дізналася, що вона продала сертифікат подрузі за півціни, бо «я краще ці гроші онукам дам»
життєві історії 0
Моя мама – з тих людей, які ставлять інших вище за себе. Усе життя вона працювала, не шкодуючи сил, і не просто працювала – вона віддавала всю себе:
Мене звати Ліза, і мені 12 років. Я живу з мамою в гарній квартирі в центрі міста. Наш будинок великий і світлий, із сучасними меблями, величезними вікнами і видом на парк. Коли вони розійшлися, тато залишив усе мамі — і бізнес, і наш дім, — і пішов жити до іншої жінки. У нього тепер нова родина і маленький синочок Рома. Я живу з мамою. Вона — справжня бізнес-леді: завжди красива, впевнена, строга. Вона працює дуже багато і постійно кудись поспішає. У нас є няня — тітка Іра. Вона супроводжує мене всюди: допомагає з уроками, возить на додаткові заняття, гімнастику, плавання, уроки англійської та іспанської. Тітка Іра добра, але вона просто робить свою роботу. Ввечері мама втомлена, інколи привозить якісь подарунки з роботи чи з відрядження, але я не відчуваю, що вона мене справді чує. Їй ніколи немає часу приготувати щось, тому ми завжди їмо у ресторанах або замовляємо доставку. Іноді мені здається, що вона навіть не знає, яка моя улюблена страва. У тата все зовсім інакше. Він живе у приватному будинку з тіткою Лідою — це його нова дружина, і їхнім маленьким сином Ромою. Вони живуть просто, але дуже затишно. У тітки Ліди завжди пахне пирогами чи борщем
життєві історії 0
Мене звати Ліза, і мені 12 років. Я живу з мамою в гарній квартирі в центрі міста. Наш будинок великий і світлий, із сучасними меблями, величезними вікнами і
«Іди, дядьку, йди! Мамо моя!» А потім узяла його взуття і кинула з балкону. Моїй єдиній доньці Тетяні 34 роки, живе сама. Десь рік тому почалося: “Мамо, а ти пам’ятаєш, як у 5 років не купила мені ляльку? Ти сказала, що грошей нема, а потім принесла додому літрову банку червоної ікри? І з того часу я на неї не можу дивитися!” Або: “Я завжди мріяла бути балериною, а ти віддала мене на плавання. Ти ніколи до мене не прислухалася!” Таких претензій у доньки – вагон і маленький візок, їхній потік нескінченний. Я винна в тому, що вона росла без батька, а тепер не може знайти пару, створити родину і побудувати нормальні сімейні стосунки. Ще я змушувала дочку мити підлогу та посуд, чим зламала її волю, тому тепер всі користуються Тетянчиною добротою. Водила не на ті заняття, возила не до того моря, мало хвалила
життєві історії 0
Моїй єдиній доньці Тетяні 34 роки, живе сама. Десь рік тому почалося: “Мамо, а ти пам’ятаєш, як у 5 років не купила мені ляльку? Ти сказала, що грошей

You cannot copy content of this page