Маємо ми будиночок в Яремче. Чудовий вид на гори, поруч річка дзюркоче. Чисте повітря, спокій. Але є нюанс – ми маємо численну рідню з усіх куточків країни, яка постійно потребує безкоштовного проживання. Особливо якщо живеш, як моя родина, у власному будинку, та ще й з кількома кімнатами для здачі в оренду незнайомим відпочиваючим, адже тільки цим і можна заробити у сезон. Та найчастіше наша рідня цього не розуміє, особливо якщо вона вже звикла відвідувати “карпатських” родичів абсолютно безкоштовно
Маємо ми будиночок в Яремче. Чудовий вид на гори, поруч річка дзюркоче. Чисте повітря, спокій. Але є нюанс – ми маємо численну рідню з усіх куточків країни, яка
– Ану бігом іди дітям казку читай і вкладай їх спати! — сказала я, стоячи посеред кімнати з руками в боках. Донька, яка сиділа на дивані поруч із чоловіком, з пультом у руках, підняла на мене здивований погляд. У вітальні горів приглушений світильник, на екрані телевізора блимали сцени якогось фільму. Я навіть не звернула уваги, що там показують. У голові крутилася одна думка: діти ще не сплять! Віра зітхнула, обережно поклала пульт на диван і відкинула голову на спинку. — Мамо, вони вже в ліжку. Я їм казку читала перед тим, як ти прийшла. Вони навіть уже засинають. — Засинають? — перепитала я з недовірою. — А ти впевнена? Ти справді їм читала чи так, для галочки? Бо вони в мене щоранку розказують, як мама читає через раз
– Ану бігом іди дітям казку читай і вкладай їх спати! — сказала я, стоячи посеред кімнати з руками в боках. Донька, яка сиділа на дивані поруч із
Коли прийшов рахунок, я ледь не впала. Подруга свекрухи поїла стільки, що рахунок за її страви перевищив суму, яку я витратила на всіх інших гостей разом! А подарувала ці іноземна гості мені лише букет квітів, щоб ви розуміли
Коли прийшов рахунок, я ледь не впала. Подруга свекрухи поїла стільки, що рахунок за її страви перевищив суму, яку я витратила на всіх інших гостей разом! А подарувала
“Лишайся у Польщі, а ми виселимось. Але дочка з зятем хай так і залишаться тут з дітьми. А ти нам будеш грошима допомагати, і ще бізнес свій там відкривай, ми ж родина.” Як тільки я попросила їх звільнити будинок, сестра сказала, що вони виселяться тільки якщо я куплю їм новий будинок або квартиру, бо свою квартиру у Львові вони віддали синові з невісткою. І тепер у них нічого не залишилось. Вони ще й прописані в моєму будинку
Я жила в Польщі 15 років. Спочатку все було важко, я працювала на кількох роботах, як могла — то на фабриці, то в ресторані, а ще подекуди брала
Побудували ми з Макаром будинок на ділянці, яку нам на весілля подарували мої батьки. Народили дітей, все ідеально. А недавно в наші двері буквально постукало щось, що перетворило ідеальне життя на якийсь фарс. А приїхали вони не на кілька днів, навіть не на тиждень. Вони приїхали “пожити, скільки знадобиться”, бо, мовляв, допомагали нам будувати наш будинок і тепер “мають право”
Ми з чоловіком Марком будували свій будинок п’ять років. Землю нам нам на весілля подав мої батьки. Кожна цеглина була на вагу золота, кожен метр бетонної стяжки —
Виставила родичі з України. Я вже більше десяти років живу в Іспанії, у невеликому мальовничому містечку неподалік Барселони. “Оце вся ваша іспанська їжа? А борщ ти тут вариш? Чи, може, картоплі смаженої нема?” Таня підхопила: “Та ми ж вдома такого не їмо, нам би чогось поживного”. Далі сюрпризи посипалися на мене горохом. “Тільки щоб порції були великі, а ціни не як для мільйонерів.” Врешті, коли офіціант приніс рахунок, Петя вирішив подискутувати: “А це точно все правильно пораховано? Бо ці ціни — як для арабського шейха!”
Виставила родичі з України. Я вже більше десяти років живу в Іспанії, у невеликому мальовничому містечку неподалік Барселони. Спокійне, затишне місце: вузькі вулички, білі будиночки, море поруч. Живу
Але від того, що я побачила на кухні, мене буквально підкинуло. Сидить Мартусечка, перед нею піалка з чіпсами, ті самі пончики, екзотичні фрукти. Хіба це мати! Минулого місяця мені підвищили пенсію на 400 гривень. Я одразу вирішила, що ці гроші буду витрачати на онуків. Кілька днів тому вийшла я в магазин, купила їм трохи смаколиків: улюблені чіпси, пончики, екзотичні фрукти. Принесла все це невістці, Марті, бо діти якраз були у школі та садочку
Минулого місяця мені підвищили пенсію на 400 гривень. Для когось, можливо, це дрібниця, але для мене це справжня радість. Я одразу вирішила, що ці гроші буду витрачати на
Позавчора у мене був ювілей — 30 років. Свято вирішила відзначати вдома, бо з двома маленькими дітьми (4 роки і 2 роки) не дуже кудись підеш. Свекруха дістала з сумки одноразові судочки й почала складати туди все, що залишилося на столі. Канапки, салати, картоплю, котлети, навіть шматки м’яса. А все це пакувала у величезну торбу, яка була в зовиці. Я не вірила своїм очам! Кажу їй: “Мамо, що ви робите?” А вона так спокійно відповідає: “Ну, Настюша ж сама живе, годує дитинку, їй треба добре харчуватися. А тут стільки всього залишилося, ви ж самі це не доїсте”
Позавчора у мене був ювілей — 30 років. Свято вирішила відзначати вдома, бо з двома маленькими дітьми (4 роки і 2 роки) не дуже кудись підеш. Та й
Я сказала дочці Богдані прямо: усе, що я маю, – будинки, землю, капітал – я залишу лише її дітям, тобто моїм онукам, якщо вона поважатиме моє рішення. Якщо ні – я маю право вчинити інакше. Мені вже за 70, я корінна львів’янка. Тут пройшло життя моїх предків і моє також. У приватному будинку для літніх людей – чи в Україні, чи в Польщі – мені буде комфортніше. Там я матиму належний догляд, спокій і приватність
Я сказала дочці Богдані прямо: усе, що я маю, – будинки, землю, капітал – я залишу лише її дітям, тобто моїм онукам, якщо вона поважатиме моє рішення. Якщо
О четвертій-п’ятій ранку вона вже може пилососити. Мити вікна? Легко. Протирати плінтуси чи навіть переставляти меблі? Це її хобі. Все почалося з того, що Надія Степанівна вирішила “не заважати чоловікові” і перебралася до нас. Кожен мій ранок тепер — це випробування. Прокидатися о третій чи четвертій ранку через співи в душі? Це новий досвід, який я не просила. Свекруха, мабуть, думає, що ми живемо у музичній школі, бо її репертуар постійно змінюється: то народні пісні, то щось сучасне, то абсолютно незрозумілі імпровізації. Іноді я навіть починаю думати, що у неї справжній талант, якби це не заважало моєму сну. Як тільки співи закінчуються, починається кухня. Шкварчання, торохтіння каструлями, запах смаженої їжі, що заповнює кожен куточок дому. Сніданки? О так, вони у нас тепер королівські. Вергуни, оладки, чебуреки
Вже два тижні я живу в якомусь цирку. До нас переїхала свекруха – тимчасово, поки у їхній квартирі триває ремонт. Триватиме він, якщо вірити словам свекра, ще місяць,

You cannot copy content of this page