olesya
Ми з такою нетерплячою радістю готувалися зустрічати нашу найріднішу людину – маму, яка поверталася додому з далекої Іспанії! Вона провела там цілих сім років, працюючи на важких заробітках.
— Мамо, я рада тебе бачити, — промовила Ярина, стоячи біля старого пошарпаного паркану, на якому висіли ікони, ніби обереги. На ній була лише легка, вицвіла на сонці
Мої батьки, Маруся та Сергій, так і не змогли пройти через розлучення гідно, зберігши хоча б мінімальне спілкування, навіть заради мене. Моя мама відмовлялася бачити його в принципі,
Ох і сватів мені Боженька прслав. Хай Бог милує… Мої нові родичі, Леонід та Наталя, просто дивують мене щоразу. Я ж не просто так провела стільки часу у
Віка, майбутня дружина мого сина Павла, мені ще не офіційна невістка, але мені вже соромно за її смак! Як мій Павло, розумний хлопець із таким почуттям стилю, міг
— Мамо, ну що ти вигадуєш? Якого ще “Антоніо”? У нього там, мабуть, усе життя і дружина, і діти, а ти повірила у якісь “іспанські казки”! — Голос
Досі перед очима стоїть той ранок три тижні тому: дзвонить дочка Одарка і благає приїхати, посидіти з малим, бо її кладуть у відділення на два тижні. Я, звісно,
Я стою на кухні в них, тримаю в руках ту коробку з домашніми пиріжками, а Уляна вихоплює її з моїх рук, дивиться так, ніби я казна-що принесла, і
Так і стоїть у кутку коридору ця велика коробка, обмотана газетами й скотчем, ніби якийсь скарб з підвалу — подарунок свекрухи. Нестор каже, що якщо я її викину
Я свого часу поцупила Олега від його колишньої сім’ї — отакий він був чарівний, з ним усе здавалося легким і приємним! А згодом з’ясувалося, що Олег зовсім не