olesya

– Яка Італія, Олесю, в нас ванна протікає. Спустися на землю, – буркнув Святослав, навіть не відриваючись від каталогу плитки. А я більше не сперечалася – я вже

Моє весілля… Я ніколи не уявляла, що той день завершиться чимось більшим, ніж просто церемонією та тортом. Але мені варто було здогадатися. З того моменту, як я сказала

– Мамо, дай ще 10 000 гривень на ремонт авто!, – прозвучало у слухавці від сина, тоді як я востаннє купувала собі новий одяг ще 15 років тому.

Моя свекруха Людмила Петрівна, яка щодня “допомагала” мені розкладати речі у шафах і переставляти все на кухні, вірила, що робить мені добро, але я відчувала себе заручницею у

Я більше не можу жити в одному домі зі свекрами, бо кожен мій крок контролюється – навіть купівля пачки солі за 18 гривень викликає десятихвилинну лекцію про марнотратство.

Зараз я переживаю дуже непростий час. Допомагаю своєму єдиному синові Івану, якого покинула дружина. Я ніколи не плекала теплих почуттів до своєї невістки, Катерини, але й не думала,

“Любо, ти хоч розумієш, скільки коштує твоє півгодинне купання?” – вигукувала я невістці, дивлячись на рахунок у 2000 гривень. Здається, наш сімейний бюджет тріщить по швах, а мир

Моя Надя – повноцінна бабуся і більше не має часу бути дружиною. Сусідка краще підійшла б на її місце. Я сказав їй, що якщо в неї є власне

У той день, коли мав приїхати Тарас, я зварила борщу, спекла пиріг і купила його улюблений компот. А потім — поставила все в холодильник і вийшла шукати відповідь,

– Мама залишила тобі все: квартиру, землю і навіть ті 74 000 гривень, які збирала “на чорний день”, – кажу я в обличчя рідному брату, а він просто