olesya
— Ну що, Петре, догрався? Колись тобі на весіллях жінки квіти під ноги кидали, а тепер навіть ложку сам до рота донести не можеш! Де ж ті твої
— Ти серйозно думаєш, що після десяти років мовчання можеш просто підійти до мене на похороні нашого друга й заговорити, ніби нічого не сталося? Богдане, ти залишив мене
— Наталю, невже вам не соромно? Стільки років минуло, а ви так і не спромоглися поставити своїм батькам пристойний пам’ятник! Люди ж дивляться. Невже вам шкода грошей для
— Юлю, я не розумію, чому твоя мама знову заплатила за нашу квартиру. Ми з тобою дорослі люди, маємо дитину, а виходить, що твої батьки утримують нашу сім’ю.
— А ви що, так і збираєтеся все життя в тій своїй однокімнатній квартирі тулитися?, — Ілля сказав це за святковим столом, коли Оксана саме передавала свекрусі тарілку
— Максиме, ти ж розумієш, що Оленка досі заміжня? Її чоловік хоч і за кордоном, але ж ніхто їх не розлучав… Галина Василівна вимовила це так буденно, ніби
— Ти ж розумна жінка, Соломіє. Не руйнуй нам бізнес через помилку Юри! Подумай, скільки років ми все це будували. Невже через якусь колегу готова перекреслити стільки праці?
— Ти знову починаєш? Я ж сказав, що все це в минулому. Скільки можна тримати мене на гачку?, — Артур навіть не глянув на Олену, а втупився в
— Ти без мене навіть путівку не зможеш замовити! Який тобі санаторій, Ганно? Сиди вдома й не вигадуй дурниць. У твоєму віці вже треба про господарство думати, а
— Яка річниця, гриби самі себе не зберуть!, — Андрій уже натягував старі гумові чоботи біля дверей і навіть не глянув на дружину. Лариса стояла посеред кухні в