olesya

– Мамо, який заміж в твої то роки?, – голосила в слухавку дочка, а вже за годину вона знову мене набрала і була спантеличена, бо як то так,

– Мамо, а ти можеш мене з грошима виручити?, – замість привітання сказала мені Лариса. – Просто зараз вже починаються знижки до “чорної п’ятниці” і я помітила пальто,

– Наталю, ти ж нічого не планувала на мій день народження?, – затягнув Остап. – Ну, як нічого? В магазині куплю тортик, та й шубу твою улюблену зроблю.

– Олесю, ви ж фотографії з весілля вже маєте? Покажи мені! Хоч так вами полюбуюся, – сказала я невістці, сідаючи на диван у вітальні. – Кому-кому, а вам

З першої хвилини знайомства з Андрієм Степановичем я розумів, що між нами буде нелегко. Адже не таким я уявляв свого майбутнього тестя – і, мабуть, не таким він

– Ви ж обіцяли що купите в мене чвертку свині, свахо! Я ж її ростила, годувала, доглядала, а коли прийшов час, ви даєте задню? Від кого від кого,

Я люблю свою сестру всім серцем, тому не могла стояти осторонь, коли бачила, як хтось витирає об неї ноги. Мені було лячно, тому що я зрозуміла, що мої

Іноді я думала, що було б, якби ми з Петром мали більше часу лише для себе. Ці тихі ранки, кава без поспіху, без дратівливого погляду на годинник. Але

– Та чим я тобі допоможу, Надю? Я ж сама, без чоловіка, як і ти. Ну пару тисяч я дам, бо ж треба по-людськи провести Сергія твого в

– Як думаєте розлучатися? Оксано, скажи що це жарт, хоч він і не вдалий! З дня весілля навіть рік не минув. Я ж онуків чекаю, кожного дня молюся,