Підійшовши до будинку, я побачив біля воріт жінку. Я отетерів. Це була вона – моя дружина. Так, моя дружина, тому що, хоча ми з Оленою офіційно розлучені, ми все одно були парою в очах Божих, оскільки ми вінчалися в церкві. Я припаркував автівку і спостерігав за Оленою через вікно, як вона нервово крокувала туди-сюди. В її руках була велика клітчаста сумка. – Невже вона хоче повернутися?, – промайнуло в моїй голові
Хоча моя дружина покинула мене п’ять років тому, я не міг викинути її з голови. Одного разу Олена з’явилася перед моїми дверима, і я почав згадувати роки, які
Коли велика родина чоловіка вкотре мала зібратися в нас дома, я готувалася два дні. Страв було так багато, що вони не поміщалися на столі. Я була втомлена, але з іншого боку чекала похвали від свекрухи і загалом від всієї родини. Та замість похвали почула критику в свою сторону. – Галинко, ти вибачай, але деякі страви я навіть пробувати не буду, бо вигляд в них так собі. – Після Віри Гаврилівни своє “слово” взяли і інші, що сиділи за столом. Ось і відсвяткували ювілей чоловіка
Таких “господинь”, як ти, мені ще не доводилося бачити на власні очі! Хіба ж можна так зустрічати гостей? – сказала мені мама Вадима. Ще з дитинства я засвоїла
Я так Софії і сказала, що ти мачуха. Як ти могла роз’єднати в такий час батька і дитину?, – питала я у невістки. – Це наш з Іваном медовий місяць, а не табір для школярів. Невже не зрозуміло?, – відповідала мені зухвало невістка. В Софії такий вік, що вона всього хоче і я її розумію. Невістка, нова, правда обурюється, бо це ж сім’ї гроші йдуть в іншу сім’ю. Але вона знала, за кого заміж йшла
– Я так Софії і сказала, що ти мачуха. Як ти могла роз’єднати в такий час батька і дитину?, – питала я у невістки. – Це наш з
Мамо, я не буду їсти те, що ти мені приготувала!, – заявила Тетянка. Я ледь не стерпла, бо готувала ці котлети не просто за рецептом її улюбленої бабусі, а й з найвідбірнішого м’яска, яке сама й перемолола. Я дві години біля плити простояла, щоб нарешті “переплюнути” свекруху, але це мені так і не вдалось. А в неділю ми разом з Лідією Степанівно пройшлись по магазинах, де й відкрилась вся правда
– Мамо, я не буду їсти те, що ти мені приготувала!, – заявила Тетянка. Я ледь не стерпла, бо готувала ці котлети не просто за рецептом її улюбленої
Цей салат я приготувала через десять хвилин після того, як мені зателефонувала свекруха і напросилася в гості. В її очах я богиня, бо годую її синочка кожного дня ось такою смакотою. Я ж не признаюсь в тому, що приготувати цю смакоту може навіть школяр! Якщо ви ще не куштували, то біжіть мерщій на кухню. Інгредієнти у вашій “білій шафі” точно знайдуться!
Цей салат я приготувала через десять хвилин після того, як мені зателефонувала свекруха і напросилася в гості. В її очах я богиня, бо годую її синочка кожного дня
Те, як поводиться з моїми дітьми свекруха, мене просто виводить з себе. Після останнього візиту в неї сина і дочки я не витримала і набрала її номер телефону. – Як мені тепер з цим боротися, Віро Іванівно? Я ж написала вам список правил та заборон. Ви хоч його читали, чи він при першій же нагоді опинився в смітнику? – Свекруха в слухавку лише хмикнула, що ще більше мене роздратувало. Тоді я вирішила використати серйозніші аргументи
Так, я злюся на свою свекруху, яка любить своїх онуків і часто з ними няньчиться. Але річ в тім, що вона не дотримується встановлених мною правил. Діти повертаються
Мамо, не робись вже така квола і нещасна, – сказала мені дочка, коли я попросила її забрати мене з лікарні. – Ти ж знаєш, в нас троє дітей. Їх треба забрати зі школи, відвести на гуртки, зробити з ними домашнє. Ти ж можеш сама приїхати на маршрутці, чи не так? – Так, відповіла я дочці, хоча лікар коли останній раз приходив, то казав берегтись. Я не знала що робити, тому й подзвонила сину
– Мамо, не робись вже така квола і нещасна, – сказала мені дочка, коли я попросила її забрати мене з лікарні. – Ти ж знаєш, в нас троє
Уявляєш, Ярина синові казала, що він має продати свою спадщину, щоб узяти ще кредит та купити спільну трикімнатну квартиру. Добре, що син її не послухав, так залишився б зараз без нічого. Ну, гаразд, розлучись, дай жити спокійно, ні, все їй не так. Відразу після розлучення Ярина забрала свої речі і все, що змогла забрати з квартири, та переїхала до своєї матері. Тільки жити вони разом не змогли, характери в обох такі, що більше п’яти хвилин не можуть спілкуватися
– Ох, ну і “пощастило” тобі з невісткою. Як вона вважає, її чоловік має заробляти? Вона ж йому нічим не допомагає, а на одну зарплату хіба в наш
Ви не дивитесь як пара, Марто!, – повторювали мені мама, тато і навіть тітка Оля, яка ніколи не була заміжня і діток в неї немає. – Мирослав занадто молодий. Він не зможе тебе гідно забезпечити, – говорив тато. Я прислухалась до їх думок тому наступного разу на знайомство привела на вісім років старшого за себе Руслана. – Як в нього дитина від першого шлюбу? Ще чого, Марто, ти ще чужих дітей не няньчила!
– Ви не дивитесь як пара, Марто!, – повторювали мені мама, тато і навіть тітка Оля, яка ніколи не була заміжня і діток в неї немає. – Мирослав
Єво, ти знову говориш небилиці. Я ситий тобою, мені не подобаються такі побачення. Все, не говори нічого!, – міг сказати мені Михайло. А я ще після цього вибачалась, бо думала, що це я щось не так роблю, раз він мені таке каже. А вже наступного дня він поводився, наче нічого і не відбувалося  вчора
Я була нещаслива у стосунках. Мені часто здавалося, що мені доводиться йти на більше компромісів, ніж мені було б комфортно, і це тиснуло на мене з великою силою.

You cannot copy content of this page