olesya
«Мамо, я знову зустріла ідеального чоловіка, він обіцяє все змінити!» — вигукнула Олена, кидаючи пакет із підгузками на стіл. Я дивилася на Соломію і Тараса, які чекали її
“Мамо, ну що ти знову починаєш?” — голос Івана, мого молодшого сина, дзвенів у слухавці. — “Я ж сказав, грошей немає!” Моє серце, здається, стиснулося до розміру горошини.
— Ти знову готуєш не так, як Софія, — сказав Тарас, не відриваючи очей від тарілки. Я стиснула виделку, відчуваючи, як у середині мене тріскає щось крихке. Його
Одяг почав зникати з моєї шафи. Коли я дізналася, хто взяв мій улюблений кардиган кольору морської хвилі, я відчула подив, який перехопив подих. Я шукала свою сіру спідницю
Мені 75, а я досі віддаю половину пенсії — 6000 гривень — своїй доньці Олені, яка не може впоратися з трьома дітьми і боргами. Вона благає: «Мамо, ще
“Ти що, справді віриш, що цей дім – тільки твій? Роман мій рідний брат, я прийшла не за чужим!” – вигукнула Олена, її очі палали гнівом, коли ми
– Віко, ти що, тепер мені вказувати будеш, як жити? – голос свекрухи, пані Галини, лунав наче з мікрофона. — Прийшла в нашу сім’ю, а тепер командуєш, як
Я вийшла заміж за Олега, мріючи про багатство, але тепер моє життя – це догляд за ним і його таблетками. А його вечірні слова подяки чомусь тримають мене
«Тобі ж подобається економити, правда?» — Олена кинула, простягаючи мені вицвілу кофту. Я відчула, як у середині мене щось тріснуло — я не хочу бути лише «економною мамою»,
– Іринко, ти бачила, як мама гуляла з тим Андрієм на Ринку? – обурено запитав Тарас, кинувши ложку на стіл. Я мовчки кивнула, відчуваючи, як у середині мене