olesya
— Мамо, ми з Оксаною та Ірою їдемо на вихідні в Яремче, беремо чоловіків і дітей, а ти знову кажеш, що залишишся вдома. Я от подумала: може, тобі
— Остапе Петровичу, я сьогодні не готуватиму вам окремого обіду. У мене за двадцять хвилин важлива нарада, а ви вже втретє цього тижня приходите без попередження й пояснюєте,
— Катерино, я не збираюся давати тобі 60 000 гривень на ремонт. Ви з чоловіком дорослі люди, самі вирішили купувати квартиру, то й відповідайте за свої рішення. Я
— Максиме, нам до понеділка треба внести 38 600 гривень за кредит. На рахунку є двадцять одна тисяча. І це ще без опалення. — Я знаю, Дарино. Мені
— Мамо, ти справді збираєшся жити з Миколою? Ти хоч розумієш, що він може претендувати на твою квартиру? Батько каже, що ти вже збираєшся його прописувати. — Тарасе,
— Світлано, я не дозволяла тобі приводити Артура жити до нас. У будинку й так мало місця для трьох дорослих людей. Нехай шукає собі квартиру. — Мамо, тут
— Мамо, ти тільки не ображайся, але на твоє шістдесятиріччя ми не приїдемо. У Тараса термінова робота, його викликають навіть у суботу. — Дивно, Олю. Учора твій чоловік
— Тарасе, я тут порахував, скільки ти мені винен за змішувач. Вийшло 1 350 гривень, — тесть поклав біля моєї тарілки розгорнутий блокнот. — Можеш переказати на картку,
— Олеже, майстер сказав, що котел цієї зими вже не запустить. А нова система обійдеться щонайменше у 186 000 гривень. Що ми тепер робитимемо? — Наталю, у нас
— Максиме, ти вже третій місяць говориш, що готовий стати батьком, але вчора знову запитав, де лежать твої чисті шкарпетки. Як ти збираєшся доглядати дитину, якщо навіть власні