olesya
— Олено, передай своєму архітектору, щоб прибрав ту скляну стіну й намалював нормальну кімнату для нас із мамою. Не комірчину на десять метрів, а хоча б шістнадцять, із
— Ти хоч розумієш, що я сьогодні пів години сиділа у ванній і плакала, бо не хотіла виходити до власних дітей? — запитала я чоловіка, коли він повернувся
Я жив у будинку тещі й думав, що ми з дружиною одна команда. А потім почув, що вона розповідає матері про мене — Іро, поясни мені одну річ:
— Олено, ти тільки не відмовляйся від дитини через його рішення піти. Народиш — побачиш, як він зміниться. А якщо й ні, то ми всі поруч: я допоможу,
— Даринко, забери сьогодні свої речі з ванної, бо мені незручно щоразу пояснювати, чому тут досі стоять твої баночки. І ключі залиш на тумбі, добре? Ми ж домовилися
— Катрусю, якщо ми все одно збираємося одружитися, навіщо тобі оформляти бабусин будинок тільки на себе? Давай зробимо все по-людськи: розпишемося, а потім ти подаруєш мені половину. Я
Батьки виставили мене з дому, коли дізналися про дитину. Через п’ятнадцять років вони прийшли до мене з проханням, якого я не чекала — Софіє, я не збираюся пояснювати
Я пропрацював на заробітках у Чехії п’ять років. П’ять років будував чужі будинки, поки моя дружина Софія та донька чекали, коли ми нарешті матимемо власний. Я відмовляв собі
— Ти серйозно запросила сюди Софію? Марто, я не збираюся сидіти за одним столом із жінкою, яка досі не може залишити мене в спокої! Артур сказав це досить
Вона залишила мені ключі від квартири, але забрала те, що я вважала своїм назавжди — Мамо, тільки не кажи, що ти знову приходила до нас без попередження! Я