Головна

olesya

Впорядковуючи комод, я помітила стару чорну скриньку. У ній лежали фото. На одному з них я побачила юнака, схожого на Юру. Немов дві краплі води. Я мало не випустила з рук світлину, коли поруч опинилася пані Анна. – Це мій онук, – тихо промовила вона. – Я… давно його не бачила. Він народився не тут, але мій син, на жаль, не дуже хороша людина. Тож хлопця виховувала стороння родина. Не знаю, де він тепер, але серце мені підказує, що він десь поряд. Холодок пробіг у мене по спині. Як це може бути?
життєві історії 0
– Ти справді зважилась на це, Галю? – недовірливо промовив Юра, коли я вперше озвучила свій план. – Доглядати за пані Анною може виявитися складніше, ніж здається на
Свекруха мешкає з нами вже пів року – вона продала власне житло в місті, щоб вкласти гроші у перебудову нашого будинку. Я сподівалася, що це покращить умови, але натомість кожен мій крок став об’єктом контролю з її боку. Чоловік Андрій намагався бути миротворцем: – Галино, мама не прагне тобі дошкулити, вона просто хоче, щоб ти знайшла щось стабільне. Але я лиш розводила руками, бо відчувала, що наші спільні будні перетворюються на нескінченний ланцюг настанов з її уст
життєві історії 0
– Ти знову плануєш гаяти час, а могла б уже зараз взятися до чогось конкретного, – свекруха промовила це на кухні, коли я вкотре гортала газету з оголошеннями.
Після відспівування батька, коли ми зібралися в залі, щоб усі могли висловити співчуття, хтось пошепки питав: “Ти чув про його новий заповіт?” – “Може, все переписав на Валю з мамою, а нам нічого не дістанеться?” – “Чи, може, будинки віддадуть монахиням?” Я мовчала, бо й сама точно не знала, що тато встиг змінити. Утім, ще до всіх цих пліток мама попередила, що є запрошений нотаріус. Він мав оголосити батькову волю після невеличкого поминального обіду
життєві історії 0
– Ти хоч розумієш, Валю, що батько змінив заповіт буквально перед тим, як відійшов у вічність? – прошепотів мій двоюрідний брат Андрій, коли я востаннє виходила з лікарняної
– То мої квашені огірки тебе в писок колять, а свіжі огірки з тою хімією і капуста тобі смакує?, – не витримала я і виповіла невістці все, що на душі лежало. Та я восени, коли консервацією займаюсь, від дітей і сто гривень не беру. Десь раз мені старша невістка пачку кришок купила і на тому все
життєві історії 0
– То мої квашені огірки тебе в писок колять, а свіжі огірки з тою хімією і капуста тобі смакує?, – не витримала я і виповіла невістці все, що
Мама так боялася втратити доступ до татового гаманця, що готова була закривати все життя очі на його походеньки “наліво”, яких було, о-го-го. За своє життя ця жінка і дня не пропрацювала. Ну а для чого, якщо тато їй давав все, що вона забажає. І ось тепер, коли тата не стало, а його компанія перейшла сину на стороні, якому всього п’ятнадцять років, мама залишилася “з носом”. Мене ж тато також не залишив в обіді. В мене є гарна трикімнатна квартира і освіта, про яку також подбав тато. Але мама до бідного життя не готова. – Ти мені щомісяця повинна на карту висилати 15 000, бо я твоя мама, – Ну сильний аргумент, з якого боку не підійди
життєві історії 0
Мама так боялася втратити доступ до татового гаманця, що готова була закривати все життя очі на його походеньки “наліво”, яких було, о-го-го. За своє життя ця жінка і
– Лідко, ти вважаєш, що подарунок за 12 000 на таке “свято” це нормально? Та я на ювілей таке не отримувала ніколи, як ти на річницю шлюбу. 8 років – теж мені, велика дата. Я розумію, якби ви доробилися до своєї хати, або ж квартири. Бійся Бога, Лідко, ви досі живете в орендованій квартирі, дитина скоро в школу піде, а в тебе захцянки – мультипіч. Ти що, духовки не маєш, чи пательні в кінці кінців?, – висказала я своє обурення невістці
життєві історії 0
– Лідко, ти вважаєш, що подарунок за 12 000 на таке “свято” це нормально? Та я на ювілей таке не отримувала ніколи, як ти на річницю шлюбу. 8
Моя мама лежача вже другий рік. Я не маю змоги їй допомагати, оскільки працюю і живу в місті. Але я не кинув її напризволяще. В селі я знайшов хорошу жіночку, якій плачу за догляд матері. Але коли останній раз я був в мами в селі то здивувався, бо сума за доглядом виросла в ціні. Вся річ в мамі
життєві історії 0
Моя мама лежача вже другий рік. Я не маю змоги їй допомагати, оскільки працюю і живу в місті. Але я не кинув її напризволяще. В селі я знайшов
Я зранку накрила багатий стіл: борщ, вареники, домашні пампушки. Думаю, принаймні добром підкорю. Дзвінок у двері. Відкриваємо, заходять ті двоє малюків – Данило і Софійка. Діти виховані, чемні, щось пошепки перемовляються між собою і так скромно вітаються: – Добрий день, бабусю, – каже малий. Я думала, в мене серце гепне. Яка бабуся? Ще вчора я ними переймалася як «чужими дітьми», а сьогодні вони вже називають мене бабусею
життєві історії 0
Я сиділа за кухонним столом і дивилася на свого єдиного сина, Юрка, який уже втретє повторював те саме: – Мамо, тату, ви ж знову проти мого вибору, так?
Я погодилася на пропозицію чоловіка, але в суботу зранку зателефонувала мама: – Мені дуже треба, щоб ти приїхала: у мене перегоріла лампочка у підвалі й протікає кран. Самій лячно туди спускатися. – Я зітхнула, сказала Іванові, що поїду ненадовго й швидко повернуся. Але коли приїхала, побачила, що проблема з краном була давно вирішена сусідом, а лампочку мама вже вкрутила сама. Виявилося, що вона просто “хотіла мене побачити” та мала ще список доручень: пересунути шафу, підправити штори, перебрати старий посуд. Я ледве встигла приїхати додому під вечір, змучена до краю
життєві історії 0
– Ти вважаєш це нормальним, Оксано – саме таке запитання кинув мені Іван, коли я повернулася від мами того вечора. – Ти знову витратила пів дня на її
– То як день народження в Валиних дітей, то ви ґонорово тисячкою вітаєте, ще й в придачу щось цікаве купуєте, а як онукам сина прийшлось, то ви по 500 гривень вручили, і то, таке було відчуття, що ви на “здачу” чекали, бо таким поглядом плачучим на них дивилися, – сказала мені невістка на одному подиху. Я ледь не стерпла. Як тільки язик повернувся таке сказати?
життєві історії 0
– То як день народження в Валиних дітей, то ви ґонорово тисячкою вітаєте, ще й в придачу щось цікаве купуєте, а як онукам сина прийшлось, то ви по

You cannot copy content of this page