Головна

olesya

Випадково, в торговому центрі, я зустріла друга свого чоловіка. Ми вирішили випити кави. В одну мить він мені пальцем показав на дуже ефектну дамочку. – Ти ж знаєш Соломію?, – звернувся він до мене. – Ні, а хто це? – Це ж колишня твого чоловіка. Я була вражена, тому що було видно одразу ж, що дамочка себе любить. Гарна зачіска, стильний одяг і макіяж. А найголовніше, виглядала вона досить молодо. Я почала розпитувати, яка ж справжня причина їх розлучення і дізналася дещо іншу інформацію
життєві історії 0
Я не раз чула, як чоловік телефонував своїй колишній дружині. Роман старався робити це не в моїй присутності, але іноді бувало і таке, що я будучу, наприклад, у
Я біля онуків дістала друге дихання, – сказала свекруха одного вечора, коли ми дивилися фільм. Я ще штовхнула Арсена, але той глянувши на мене нічого не зрозумів. Я з самого початку знала, що переїзд Любов Степанівни до нас погана ідея. – Мама з кожним днем все гірше почувається. Я був у неї на вихідних. Вона геть змарніла. Її сусідку, з якою вона дружила, забрали діти в місто. Я думаю, що потрібно і нам вже змиритися з тим, що потрібно маму забрати до себе, – сказав чоловік. Я просила добре все обдумати, не гарячкувати, але Арсен і слухати мене не хотів
життєві історії 0
– Я біля онуків ніби дістала друге дихання, почала життя заново, – сказала свекруха одного вечора, коли ми дивилися сімейний фільм. Я ще штовхнула Арсена, але той глянувши
Я часто зідзвонююсь з онуками, але вчорашня розмова мене сильно здивувала. – Що ви робите, Катрусю? – спитала я онучку. – Сьогодні нас бабуся вчила борщ варити. Ви знаєте, у вас кращий виходить, тому, коли буду у вас, то поділитесь своїм секретом. – А що ж в цей час бабуся робила?, – питаю я. – Вона на дивані лежала і в телефоні клацала. Ну як так можна, скажіть мені люди добрі? Сваха ще молода, але вже не працює. Невже важко дітям їсти приготувати? Я коли її про це спитала, вона сказала що для онуків не наймичка. – То вашого сина діти, нехай самі вчаться виживати
життєві історії 0
– Бабусю, ми б хотіли з татком і з вами жити, – сказала мені ввечері по телефону онучка. Мені аж в голові запаморочилося від її слів. Як сваха
П’ятнадцять років я на заробітках в Канаді. Часто висилала батькам в село гроші, щоб собі нічого не шкодували. А місяць тому від сусідки дізналася, що мама бідкається, бо дах почав протікати, а скоро осінь, дощі і як то все має бути. Вислала я їм останній раз доволі кругленьку суму, щоб не зволікали, а вже почали міняти. І щоб ви собі думали? Батьки ці гроші п’ять хвилин в руках потримали і віддали брату моєму, бо в нього троє дітей, і він не має за що їх до школи зібрати. Я рад не рад подзвонила Івану, а його благовірна в Буковель зібралася
життєві історії 0
П’ятнадцять років я на заробітках в Канаді. Часто висилала батькам в село гроші, щоб собі нічого не шкодували. А місяць тому від сусідки дізналася, що мама бідкається, бо
Де ж ми візьмемо гроші на весілля, Володю?, – бідкалася я. – Нічого, щось та й придумаємо, – відповів чоловік. – В тебе ж сестра в Італії вже навіть не на заробітках, а живе з панком, попроси, щоб виручила. Але сестра наші надії не виправдала. – Ви мене не слухали в свій час, ремонти нікому не потрібні робили. Ось тепер й крутіться, як хочете. Я готова була навіть сама на ті заробітки їхати до сестри, щоб швидше гроші віддати, але нам їх сестра не позичила
життєві історії 0
– А ви чого за останні гроші ремонти почали робити? Для кого був цей цирк?, – сказала мені сестра по телефону з тої Італії. Я ж просила в
Ну ж дав боженька мені попутницю. Якась така тихоня, і слова з неї не витягнеш, – думала я про себе, коли їхала в чергову подорож Закарпаттям. Якби ж я знала, що саме вона стане моєю рятівницею. Так мені тепер за ті ключі перед нею соромно. Я то пробачення в неї попросила, але все рівно відчуваю перед Ольгою свою провину
життєві історії 0
– Ну ж дав боженька мені попутницю. Якась така тихоня, і слова з неї не витягнеш, – думала я про себе, коли їхала в чергову подорож Закарпаттям. Якби
А чого це мій Вітя має робити ремонт в квартирі, яка йому не належить?, – сказала мені свекруха. – Та хоча б тому, що в цій квартирі скоро появиться його дитинка, – не задумуючи відповіла я Вірі Дмитрівні. Її такий варіант не влаштував. Моя свекруха хотіла, щоб син, як справжній чоловік привів свою дружину в її квартиру, де в нього є частка, але я не збиралася жити зі свекрухою, маючи свою квартиру
життєві історії 0
– А чого це мій Вітя має робити ремонт в квартирі, яка йому не належить?, – сказала мені свекруха. – Та хоча б тому, що в цій квартирі
Моя свекруха була неймовірно прискіпливою жінкою. Вона мені допікала все своє життя. Ось тому коли її не стало, я замкнулася одна в кімнаті і “відсвяткувала” цей день так, як про це завжди мріяла. Я б і подумати не могла, що мине час і зі своєю невісткою я буду чинити ще гірше. А недавно моя онучка задала мені питання, від якого мене зморозило. Я бачила, як почервоніли щоки Люсі. Я не сумніваюся, що саме так про мене відгукуються в сім’ї сина
життєві історії 0
Моя свекруха була неймовірно прискіпливою жінкою. Вона мені допікала все своє життя. Ось тому коли її не стало, я замкнулася одна в кімнаті і “відсвяткувала” цей день так,
Ну ж не до Сергія з Вікою мені проситися. Ти ж знаєш, з яким вони шиком від нас з батьком їхали свого часу? Звісно, що до вас з Петром переїду, – сказала мама, коли завела розмову про те, що в селі їй робити нічого і що з нього всі нормальні люди виїжджають. Але в нас з Петром однокімнатна квартира. Куди ми її поселимо?
життєві історії 0
– Ну ж не до Сергія з Вікою мені проситися. Ти ж знаєш, з яким вони шиком від нас з батьком їхали свого часу? Звісно, що до вас
Якби мені хтось сказав, що на старість літ я буду радіти невеличкій хатинці в селі, я б не повірила. Я люблю театри, кіно і запашну каву з коліжанками, але прийшов час спокою. Степан у всьому мене підтримує. Ми консервуємо на зиму все вирощене власноруч. Також на канікули до нас приїжджають внуки, яких ми обожнюємо. Але в нашій сім’ї є одна традиція, яку не дотримуватися не можливо. Спершу онуки “бурчали”, але з часом таки змирилися
життєві історії 0
Це було наше найкраще зі Степаном рішення. Я народилася і все своє життя провела в місті. Колись, на таких як я, казали – “дитина асфальту”. Я їздила на

You cannot copy content of this page