Як ти в такому віці думаєш про відпочинок за кордоном? Мамо, ти б краще в Трускавець собі путівку придбала. Там і дешевше і краще, і з України виїжджати не потрібно. Як ти взагалі в тому автобусі висидиш? – Нехай тебе це не хвилює, сонечко. Заради таких незабутніх моментів я готова на все. – Моя дочка не може змиритися з тим, що я витрачу гроші на відпочинок в Італії. А все тому, що я маю чим побільший спадок лишити їй та її дітям
– Як ти в такому віці думаєш про відпочинок за кордоном? Мамо, ти б краще в Трускавець собі путівку придбала. Там і дешевше і краще, і з України
Коли теща звалилася з табуретки і пошкодила ногу, Ліля поїхала мамі на допомогу. Спершу Валентина Іванівна зраділа появі дочки, але на третій день подзвонила мені вся в сльозах. – Коля, приїдь і забери її від мене! – Що сталося, Валентино Іванівно? – Та вона вже третій день наводить чистоту в домі, а вчора в моїй спальні меблі попереставляла. Ввечері світло вимкнули і я не вписалася в новий інтер’єр. – Та я нагадав тещі її ж слова, колись, як в нас все тільки починалося
Я вже звик, що моя дружина ходить по квартирі, як жандарм. Ну така вона вже є. Раніше я намагався її перевиховати, навіть тещу просив допомогти, але вона казала,
Іринко, я б все для тебе зробила, але для твого чоловіка і гривні не дам. Я ніколи не прийму твій вибір. Колись настане час і ти пожалієш про свій вибір. Та час минав, а дочка не жаліла. Більше того, вона привела на світ третю дитину, хлопчика. Разом вони вже десять років. Я відвідую внуків, але знаєте, онук копія Дмитра і мене до нього не тягне, а ось дві старші онучки дуже схожі на Іринку, такі ж наполегливі і красиві. Я б була рада, якби одного дня Іринка постукала в мої двері і сказала, що розлучається
Вже минуло десять років з дня весілля моєї дочки, а я досі не можу прийняти її чоловіка. Ну гляну на низ двох і бачу, що не Дмитро її
Діти пішли на балкон і закрили двері, але я все почула. – Я не готова жити з твоєю мамою в пішій доступності. Ти ж знаєш, вона нам життя не дасть. – Віро, але ти ж розумієш, що ця квартира колись нашим дітям залишиться? Та невістка була невблаганна. Після розмови вона одягла піджак і вийшла з квартири. Антону нічого не залишалося, як просто вибачитися і провести мене на поїзд. – Ти ж розумієш, що вона тобою крутить як хоче? – Мамо, все я розумію, але сім’я для мене все. Вибач. Буде краще, якщо все залишиться, як воно є
Завжди дякувала Богу, що подарував мені таку хорошу невістку. Ми з чоловіком так мріяли про донечку, але і син в нас нівроку. Антон гарно вчився, з дитинства займався
Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання з тіткою. Людоньки, скільки ж я наслухалася. За тіткою, якій не було й шістдесяти, ніхто не плакав. Всіх родичів і сусідів цікавив інший факт: як ми з чоловіком дозволили єдиній дочці зустрічатися з чоловіком, який старший на два роки за її тата
Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання з тіткою. Людоньки, скільки ж я наслухалася. За тіткою, якій не було й шістдесяти,
Я за татом до останнього доглядав, а коли злягла мама, моя дружина забрала дочку і виїхала в Німеччину. Ось тому я й прошу сестру допомогти. Леся ж каже, що хата на мене переписана, тому і мама на мені. Але я б мовчав, якби то був двоповерховий замок, але ж ні, це старенька дерев’яна хатинка, в якій навіть зручностей немає. – Ти якби хотів, то б щось робив для добробуту своєї сім’ї і батьків. – каже мені Леся. Але за які “ши-ши” я мав це робити? Я звичайний роботяга, в селі багато не заробиш
– А ти як хотів, і хату успадкувати і нічого для цього не робити?, – сказала мені сестра, коли я подзвонив, щоб Леся також брала участь у догляді
Пару місяців я за комунальні платила сама, а потім сказала, щоб половину діти давали. Так тривало до недавнього часу. В мене були іменини і з області в гості заїхала сестра. – Так не чесно, Анно. Ти одна, собі у всьому відмовляєш. Їх троє, кажи, щоб комуналку хоча б на трьох ділили. Чого ти маєш за них платити? Я так подумала, що це буде по-чесному, бо скільки я тої води використовую, та й спати лягаю рано і не висвічу світло, на відміну від них. Але дочка з зятем образилися, бо я багато хочу, а в них же дитина
Я вже більше п’яти років жила в квартирі одна. Чоловіка мого не стало. Ми жили душа в душу, тому миритися з такою долею було дуже важко. Я ще
Після того, як народився другий онук, син почав до нас навідуватися два-три рази на місяць, щоб просити грошей. – Нам на підгузки не хватає і каші дорогі, – говорив син. Ми давали, бо як не даш онукам. Я бувало останнє віддавала, бо не сміла відмовити. І якось вони до цих “пожертв” звикли, що дійшло до того, коли я не давала, бо, наприклад, на аптеку багато пішло, то син з невісткою ображалися. А одного дня через родичів невістки ми дізналися, що Юля власниця двокімнатної квартири в районі, яка в оренду здається
–  А ви що маєте до цієї нерухомості?, – сказав мені у відповідь син. Та мені то байдуже, хоч цілі статки, аби тільки мене не чіпали. Але син
Пробули ми на таких заробітках навіть не три тижні. Всі попередні дні ми їли на обід ту “вчорашню” їжу. А одного дня я затрималася, а Орися пішла сама. Якось вона переплутала каструлі і до картоплі положила “сьогоднішній” кусок м’яса з підливою. Це миттю побачила Люба, яка працювала “наглядачем” і все доповіла власнику. Що тоді було, ви собі й уявити не можете. Я прибігла на шум і не впізнала свою дочку. Орися стояла бліда як стіна, а перед її носом власник ресторану вимахував тою тарілкою з м’ясом
Я багато чула історій про те, що українці українців підставляють на заробітках, але і подумати не могла, що це станеться і зі мною. Я взагалі пожитті людина така,
Сестра виставила на продаж свою половину будинку, бо не може дивитися, як у мене все гарно склалося у житті. – Ти ніби цупиш у мене щастя. Все в тебе є і чоловік і донечка і робота гарна. Я ж як те зело при дорозі, – сказала мені Катя, коли повідомила про продаж. Я від безвиході побігла до батьків, але і вони не можуть переконати сестру не робити такого вчинку. – Катю, почекай трішки, щоб ми гроші прискладали і викупили твою частку. – Ні Уляно, гроші мені потрібні вже!
Після розмови з сестрою я відразу ж побігла до батьків. Я надіялася, що хоч вони якось вплинуть на Катю, але нічого з того не вийшло. Свою частину будинку

You cannot copy content of this page