Головна

olesya

А ти про пенсію взагалі думаєш? З якими ти її очима зустрінеш? – Та моя Орися лише усміхається. Син працює на будові і працює важко, щоб сім’ю прокормити. Якби я їм квартиру своїх батьків не подарувала, то були б вони бідні. А недавно я знов тему роботи підняла, а Орися мені каже: “Та скоро вже Дмитрик мені невістку приведе і онуків подарує, буде їм готова нянька. Сама Орися вивчилася на повара, але такий вона спеціаліст, шо толком борщу зварити не вміє і тіста на пиріжки не замісить
життєві історії 0
Ой, Валентино Іванівно, скоро вже внуки підуть, буду бавити. Ну яка робота?, – каже мені невістка, коли я вкотре питаю Орисю, коли вона нарешті піде на роботу. Я
– Оксано, в нас телевізор поламався. Кредит мені не оформлять, бо сама розумієш, я ніде не працюю. Ти можеш мені позичити п’ять тисяч гривень? Ну, будь ласка, Ти ж розумієш, що діти без мультфільмів не зможуть. І тут я згадую один “прийом”, який недавно підслухала у фейсбуці. – Надю, я дуже дякую тобі, що ти думаєш, що я така багата, що можу позичити тобі таку суму, – сказала я сестрі, а після мило усміхнулася. І ви знаєте, спрацювало. Правда, Надя пішла від мене ображена, а після мене набрала мама
життєві історії 0
Ви знаєте, я з тих людей, яким дуже важко відмовити, а якщо точніше, то сказати “ні”. Ну важко мені з тим, хоча я цьому вчуся, бо з моєю
– Бачиш, твоя розумниця на дивані лежить, а моя Любочка такі гроші заробляє, що вам і не снилося. – Так неприємно було це чути. Розум в нашої Настусі, як був, так і залишився, а ось в Любочки його не було і не появиться. А недавно я вже сама кажу до дочки, щоб на якісь курси йшла, а дочка каже, що всі клієнти в Люби і ніхто до неї не прийде. Може то й на краще, бо якось не гарно буде, щоб моя Настуся з таким-то розумом, нігті людям чистила. Як не крути, а це не така вже гарна професія, як Стефі здається
життєві історії 0
– Та моя Настуня в університет поступила. А як інакше! Вона ж відмінниця, – говорила я сусідці, в якої дочка з моєю вчилася, але вчилася, це гучно сказано.
Дочка винить мене у своїй нещасній долі. – Марічці ти ж знайшла достойну партію. Вже на самому початку у Максима було зрозуміло, що він має бізнесменську жилку. Ось тепер вони живуть собі з достатком, в той час, як ми з Богданом копійки рахуємо! – Але при чім тут я, доню? У Максима на час знайомства не було нічого, навіть даху над головою. Все, що вони зараз мають, це їх спільна праця. – Я за Марічку розумніша, але долі не маю! Це ж не справедливо!
життєві історії 0
Молодша дочка Юля заздрить старшій сестрі, бо та має все, хоч і погано вчилася в школі, а та нічого, хоча й кругла відмінниця. Дочка винить мене у своїй
Я мовчала за ті міхи картоплі Оксані і батькам її чоловіка. За все я мовчала, але коли свекруха почала ховати від нас яйця, бо все складала доні в місто, це вже мене заділо. То мої діти собі не мають права того яйця посмажити? Ми так важко з Іваном працюємо, а всі лаври Оксані перепадають. Свекруха, правда, нічого мені за ті яйця не відповіла. Вона ж думала я не знаю, що кури нормально в нас несуться. Я і Івану пожалілася. – Хай тільки Оксана в нас з’явиться, я їй все вискажу
життєві історії 0
Я мовчала за все: картоплю міхами, моркву, зелень, але коли дійшла черга до яєць домашніх, не стрималася і висказала все Олені Дмитрівні. То як гарувати, то я з
Євген увімкнув гучномовець і почав розмову з мамою. – Синок, як у вас справи? – Та все добре! А в тебе як? – І в мене все добре. Тільки такий дивний сон мені снився. Уявляєш, тато мені приснився. Ніби ми за столом сидимо, а він мені каже: “Нелю, я б так квашеної капусти з’їв”. Ось я тепер собі місця не знаходжу. Біжу в магазин і таки куплю я хоч і молодої, бо старої нема вже, і наквашу тої капусти. А ви з Надійкою прийдіть в неділю після церкви до мене і діда нашого згадаємо. – Що то буде за капуста в липні, одному Богу відомо. Мені до неї йти трохи лячно!
життєві історії 0
Мій чоловік коли дома, часто спілкується по телефону, особливо зі своїми родичами, на гучномовці. Тому цю його розмову з мамою я чула на власні вуха. Чесно вам скажу,
Полуницю дітям я купляла, але тихцем мила, щоб свекруха не бачила і несла до дітей в кімнату, щоб вони тихенько собі її поїли. Я навіть “квіточки” з полунички завертала в папірець і лише тоді викидала у смітник. Навіть не уявляю, що б я наслухалася, якщо б Віра Павлівна дізналася, що я таку “дорожінь” купую. Я не працюю, а сиджу у її сина на шиї. Але недавно, коли вже сезон закінчився, свекруха дала добро. “Можеш вже купляти! Полуниця вже без хімії і не за такі захмарні ціни!”
життєві історії 0
Навіть не уявляю, що б я наслухалася, якщо б Віра Павлівна дізналася, що я таку “дорожінь” купую. Я не працюю, а сиджу у її сина на шиї. Але
Через затхлий запах я відкрила вікна, а потім таки відчинила шафу невістки і сина, звідки на мене викотився суцільний “тлумок”. Серед того одягу я побачила і брудні джинси, бо день перед тим була хляпа. Леся затяляпані штани просто засунула в шафу. Там же були і “не свіжі” шкарпетки. Ввечері, коли невістка прийшла з роботи я їй то все добро біля шафи показала і попросила перебрати. – В чому не ходиш – викинь, що брудне – кинь в пральку. Не руками ж переш! – Але Леся образилася на мене, бо я в її речах риюся
життєві історії 0
– Лесю, але ж в тебе шафа тріщить від того одягу! А ти далі за своє? – Я ж на роботу ходжу, і маю весь час йти в
– Як ти смієш писати таке моєму чоловіку? Ти геть сором втратила? – Чоловіку? Денис ваш чоловік? – Ой, тільки не прикидайся, що ти цього не знала!, – сказала жінка по той бік слухавки, та я її не дослухала і вимкнула телефон. – Я така ж ошукана, як і ви, – про себе сказала я, а сльози так і линули з моїх очей. Звісно, ми з Денисом так більше й не бачилися, але його дружина вирішила не здаватися. Закінчилось все тим, що я змінила номер телефону. Ну вляпалася так вляпалася, по саме не хочу!
життєві історії 0
– Як ти смієш писати таке моєму чоловіку? Ти геть сором втратила? – Чоловіку? Денис ваш чоловік? – Ой, тільки не прикидайся, що ти цього не знала!, –
Батьки відмовляли нас від свого будинку. – Христино, зрозумій правильно, свій дім вимагає дуже багато “уваги”. Ти ж знаєш, бо ми з батьком так все життя живемо. Тут як не вікна міняти, то стіна тріскає. А трава біля хати, ти ж розумієш, що її що два дні косити потрібно? – Я все прекрасно розумію, мамо, але в мене є чоловік, ми з ним разом впораємось. – В твоєму чоловіку й справа, – розводила руками мама і йшла в іншу кімнату. Вже п’ять років минуло з того часу, як ми купили будинок. Я дуже шкодую, що не послухалась батьків
життєві історії 0
Вже п’ять років минуло з того часу, як ми купили будинок. Я дуже шкодую, що не послухалась батьків Всі родичі, а особливо мої батьки, відмовляли нас від свого

You cannot copy content of this page