– Діти так важко в тій Італії працюють, хочуть на своє житло наскладати, а вам не соромно в них гроші кляньчити? – сказала я до свахи, коли вкотре почула, що за гроші дітей вони собі прихожу купили, і якесь супер дороге дзеркало. Та мені б на їх місці навіть ці суми в голос соромно було називати. Але слово сором і моя сваха – це речі не сумісні. В той час, як я онучку виховую, поки зять з дочкою на заробітках, сваха зі сватом їх гроші тринькає
– Діти так важко в тій Італії працюють, хочуть на своє житло наскладати, а вам не соромно в них гроші кляньчити? – сказала я до свахи, коли вкотре
– Оксано, то виходить твоя мама за мої гроші по курортах роз’їжджає?, – не стрималась я, коли невістка вкотре мені сказала, що її мама поїхала відпочивати, тільки цього разу її занесло в Польщу. Ну ніколи вона не мала грошей, все нила, що пенсії ледь на аптеку і комуналку вистачає, а тут на тобі, портал фінансовий відкрився. Але я то знаю, звідки “ноги” у цього порталу. Річ в тім, що на мої іменини сваха подарувала мені пустий гаманець. А недавно я прочитала в інтернеті, що не до добра це. Чого-чого, а такого я від свахи не чекала
– Оксано, то виходить твоя мама за мої гроші по курортах роз’їжджає?, – не стрималась я, коли невістка вкотре мені сказала, що її мама поїхала відпочивати, тільки цього
Син зустрів мене обіймами, невістка приготувала вечерю, онук стрибав від радості. Але було щось не так. Кароліна була напружена, розмовляла швидко, ніби боялася пауз у розмові. Ігор, зазвичай веселий і говіркий, цього разу здавався відстороненим. Наступного дня Ігор пішов на роботу, а я залишилася вдома з невісткою та онуком. Кароліна раптом сказала, що їй треба в магазин, і майже вибігла з квартири. Я не надала цьому значення, аж доки онук не запитав: – Бабусю, а чому мама пішла без телефону? Вона завжди його бере
Я не спала всю ніч. Думки кружляли в голові, як розбурхане море. А може, я помилилася? Може, це щось зовсім невинне? Може, це її брат, давній друг? Але
– Вийдіть звідти! – наказовим тоном сказав нам свекор, коли ми дивилися разом фільм, і діло там дійшло до поцілунку і навіть більше. Я ж думала, Іван Петрович жартує, але ні. А мій Василь бере, і встає з дивана, ледь не прикриваючись рукою. – Як вам таке дивитися не можна, то прошу дуже! Двері ви знаєте де, – відповіла я свекру, а той як завівся. – Я в своїй квартирі, і ви мені очі “закривати” в майже тридцять років не будете! Василь не думав, що я на таке піду. Для нього тато – це святе
– Вийдіть звідти! – наказовим тоном сказав нам свекор, коли ми дивилися разом фільм, і діло там дійшло до поцілунку і навіть більше. Я ж думала, Іван Петрович
– Ти що, хочеш мого сина зі світу зжити? – пролунав голос моєї свекрухи. – Та ти тільки глянь на нього! Як стебелиночка в полі: худюсінький, змарнілий, – додала вона. Я, не поспішаючи, витерла руки рушником і зітхнула. Дмитро, мій чоловік, в той час на дивані робив вигляд, що захоплено читає новини в телефоні. Але я-то знаю – він просто боїться встрявати в розмову
– Ти що, хочеш мого сина зі світу зжити? – пролунав голос моєї свекрухи. – Та ти тільки глянь на нього! Як стебелиночка в полі: худюсінький, змарнілий, –
– Ви жартуєте, свахо? Кожного місяця по 5 000 гривень? – Я навіть не намагалася приховати свого обурення. – Діти п’ять років у шлюбі, а ви все ще тягнете з сина гроші, як із малого хлопчиська? Світлана Павлівна, Вадимова мама, а моя сваха, театрально піднесла руку до серця, зробивши вигляд, що їй зле. – Людочко, як ти можеш таке казати? Та я ж хвора, ледве на ногах стою!
– Ви жартуєте, свахо? Кожного місяця по 5 000 гривень? – Я навіть не намагалася приховати свого обурення. – Діти п’ять років у шлюбі, а ви все ще
– Василю, що відбувається в нашому домі? – я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках порожню коробку з-під мого улюбленого сервізу. Чоловік лише знизив плечима. – Мама вирішила трохи прибрати. Сказати тобі забула. – Прибрати? – я відчула, як у мене всередині все закипає. – Це не “прибирання”, це мої речі! Де вони. Василь, нарешті, підняв голову і зробив вигляд, що йому теж цікаво. – Ну, напевно, десь у шафі. Піди запитай у мами. Я різко розвернулася і попрямувала на кухню, де моя свекруха, пані Галина, неквапливо пила чай, наче нічого не сталося
– Василю, що в нашому домі відбувається? – я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках порожню коробку з-під мого улюбленого сервізу. Чоловік лише знизив плечима. – Мама вирішила
– Андрію, ти їв стейк і гарячий салат, так? – перепитала в ресторані сваха чоловіка. – Я рибу з овочами. Підрахуй, скільки ми винні офіціанту! Я ледь зі стільця не звалилася. Ось це так сватання. Мені хотілося втерти носа майбутнім сватам і заплатити за всіх, і за дітей, але потім так собі подумала, що ті їхні стейки дорожчі за все разом узяте. Тепер боюсь подумати, як ми те весілля маєм відгуляти, раз вони такі “дріб’язкові”
– Андрію, ти їв стейк і гарячий салат, так? – перепитала в ресторані сваха чоловіка. – Я рибу з овочами. Підрахуй, скільки ми винні офіціанту! Я ледь зі
– То для чого мені такий чоловік?! – різко вигукнула невістка. – Я його три години тому просила прибрати свої інструменти в кладовці, щоб звільнити місце для банок. Не дочекавшись, сама все зробила! Потім ще сміття винесла, лампочку вкрутила… І нащо мені той Борис у хаті, якщо він тільки лежить на дивані й грається телефоном?! Я сиділа на кухні, слухаючи Марусю, і ледь стримувалася, щоб не наговорити зайвого. – Але ж, – почала я обережно, – чоловік у домі все ж таки краще, ніж його зовсім немає
– То для чого мені такий чоловік?! – різко вигукнула невістка. – Я його три години тому просила прибрати свої інструменти в кладовці, щоб звільнити місце для банок.
– Це що таке? – Я аж слова добирала, дивлячись на стіл. – Ви жартуєте? Переді мною на тарілці лежали якісь зморщені, засмажені в олії крученики. А в одному з них стирчала криво поставлена свічка. – У п’ятирічного хлопчика – день народження, а замість торта ось це? – Я не могла стриматися. Невістка Віка, навіть не червоніючи, сіла навпроти і спокійно відказала: – В нас немає вільних грошей. Мама моя насмажила вчора “вергунів”, тож нема сенсу витрачатися ще й на торт
– Це що таке? – Я аж слова добирала, дивлячись на стіл. – Ви жартуєте? Переді мною на тарілці лежали якісь зморщені, засмажені в олії крученики. А в

You cannot copy content of this page