olesya

– Артеме, мені потрібно 50 000 гривень. У мене зуби сиплються, ниють так, що ні їсти, ні спати не можу! – я дивилася на сина з надією, але

Я не хочу бачити на своєму ювілеї ні сваху ні свата. Син ображається, бо це його родина. Але з мене хватило тих декілька “посиденьок” з цими людьми. На

– Лесю, ти серйозно?! Ти справді готова ділити свого чоловіка з сусідкою? Леся, моя молодша сестра, навіть не зніяковіла. Вона спокійно розливала чай по чашках, наче ми обговорюємо

І знову цей непотріб, – подумала я про себе, коли Ліда витягла з пакета черговий оберемок «скарбів». – Скільки можна? Лідо, ти серйозно вважаєш, що в селі люди

– Якби ти не була такою впертою, Анно, у тебе давно все склалося б інакше! – прокричав мій двоюрідний брат Ігор, гучно грюкнувши дверима кухні. – Мені шкода

Я мамі постійно висилала з Італії гроші на ремонт будинку, а вона так і носить воду відрами і ходить на вулицю в дерев’яну будочку. — Мамо, де гроші??

– Мій Сергійко так старався, Олю! Хіба ж не все рівно, з якою каблучкою він прийшов просити твоєї руки? У вас двійко дітей, ви п’ять років разом, та

– Чому ти жодного разу не назвала мене “доню”? – сказала я різкіше, ніж хотіла, дивлячись просто у вічі мамі. Вона здригнулася, мовби не чекала такого прямого запитання,

– Ти справді думаєш, що я й надалі мовчатиму, поки ти так зі мною чинитимеш, Борисе?, – зірвалося з моїх уст, коли він знову саркастично кинув. – І

– Ти не маєш тут жодного права, – різко кинув мені свекор, дивлячись з-під лоба. – Все належить нам із дружиною, і крапка. – Але ж ми з