Головна

olesya

Ти колись щось нормальне приготуєш? Чи ти тільки плов та картоплю вмієш варити? Харчуватись потрібно різноманітно. Про чоловіка зовсім не думаєш, – продовжувала мене дошкуляти свекруха. Але де мені взяти час на різноманітність, якщо дитина цілодобово на руках? – Гуляти з дитиною треба за будь-якої погоди і двічі на день. І що, що в тебе гарячка? Випий щось та йди на вулицю. Сину потрібне свіже повітря, – чіплялася свекруха, коли я занедужала
життєві історії 0
Я не можу вже сидіти в декреті – просто не можу і все. Чоловік мене на роботу не відпускає. Бо бачте, я і так погано справляюся з домашніми
Свахо, приїдьте на своїй автівці і завезіть мене в клініку. Щось тиск мені знову скочив, – сказала мені мама Анни, моєї невістки. – Ну звісно, я вас завезу, – відповіла я сідаючи в автівку. А про себе так подумала, чому її взагалі так швидко цього разу відпустили. Всі попередні рази тримали тиждень, а то і десять днів на стаціонарі, а тут всього чотири дні. І тільки вислухавши лікаря, я зрозуміла, в чому причина
життєві історії 0
– Свахо, приїдьте на своїй автівці і завезіть мене в клініку. Щось тиск мені знову скочив, – сказала мені мама Анни, моєї невістки. – Ну звісно, я вас
Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду неї, як за шафою, яка не давала й приступити до “її об’єкта”. Виходить так, що я і зустріти чоловіка нормально не можу. Вітя також дивний, ні, щоб маму відсунути і поцілувати дружину. – О, котлетки це супер. Я весь день мотався по об’єктах. Голодний, як собака. Тоді моя свекруха щаслива йде на кухню і обходжує свого синочка. Вона робить те, що раніше робила для Віктора я
життєві історії 0
– Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду
Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка впала на землю. – Нам тут м’ясо, яйця і картопля з неба не падає. Все господарство, яке ти тут бачиш, на наших руках. Ти ж на роботу ходиш? Ходиш? Гроші отримуєш? Отримуєш! Ось і ми хочемо за свою роботу гроші
життєві історії 0
– Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі,
Ромчик отримував від нас кишенькові гроші, але і їх не вистачало. Тому ми з дружиною давали синові сотню-другу, а він витрачав їх на піцу чи іншу смакоту. Він вимагав, щоб у нього було все, що він тільки захоче. Він їв тільки свіжо приготовлені страви і “сьогоднішній” хліб. У ванній стояли хороші фірмові шампуні і гелі для душа. Ми готові були для сина на все. Я з побоюванням чекав на той час, коли син зрозуміє ціну грошам. І він настав. Ми з Софією поїхали його провідати і не впізнали
життєві історії 0
Ромчик – наша єдина дитина, яку ми в буквальному розумінні вимолили у Всевишнього. Після появи на світ і найважчих перших днів ми з дружиною Софією більше не випробовували
Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля з красивим світильником, – сказала дочка, коли показувала квартиру, яку вони нарешті купили. – А де ж ви мене притулите, – запитала я несміливо. – Ой, мамо, ти ж завжди нам казала, що молоді повинні жити окремо. Та й ми так подумали, що тобі в такому віці кудись переїжджати, не годиться. Та й тато ж в селі спочиває. Ти коли хочеш, до нього прийдеш, свічечку запалиш, квіточку посадиш. Там тобі краще буде. – Я прикрила рукою обличчя, щоб не показувати, що я плачу
життєві історії 0
– Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля з таким красивим світильником, – сказала дочка, коли показувала квартиру, яку вони нарешті купили.
Після свого 65 ювілею, який мама відсвяткувала в Україні, вона повідомила, що з заробітками завершила. – Я вже такого здоров’я не маю. Хватить. Я своє вже відпрацювала. Пенсію задурно ж не дають. – Але якщо я за маму лише пораділа, то Юля засмутилася, бо за що вони тепер жити будуть. Але Олег і тут відзначився. – Я знаю! Ти їдь на мамине місце і будеш гроші переводити, ну а я вже дітей глядітиму
життєві історії 0
– Та не переймайся ти так, якось та й буде. А найкраще знаєш, що зроби? Поїдь працювати в Італію на місце своєї мами. Ну хіба ж не круто
Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо. Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить
життєві історії 0
Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не
Мені потрібні закриті туфлі, тому що відкрита п’ята або пальці – до нещастя, сказала Алла. – Ти щоб міцно тримав обручки. Боронь Боже, щоб вони не впали, бо все, до розлучення! І краватку-метелик не вдягай, щоб ти від мене не полетів! – Навіть не пам’ятаю, що Алла ще мені торочила. І, чесно кажучи, я вже не брав до уваги її настанови. Але оскільки я знаю, що на весіллях поширені забобони, я пообіцяв Аллі, що все в нас пройде так, як вона того хоче. А потім почались наші будні
життєві історії 0
Іноді життя приносить удачу, іноді нещастя, але вірити, що виною тому розбите дзеркало чи якісь інші забобони, мені завжди здавалося надуманим. Але моя дружина вірить у забобони і
Не минуло й кількох днів перебування дочки з татом, як зі мною зв’язалася свекруха і поцікавилася, для чого я намагаюся зруйнувати нову родину її сина, хоч саме вони вирішили посварити нас із дочкою. Я відповіла колишній свекрусі, що Діанка назад до мене не переїде, поки її синочок не розповість про свої “походеньки наліво” і це була моя єдина умова. Теж мені, зробили з мене крайню. Я ж себе під ноги взяти не дам
життєві історії 0
Теж мені, зробили з мене крайню. Я ж себе під ноги взяти не дам. На даний момент моя дочка перебуває у віці дванадцяти років і я її вважаю

You cannot copy content of this page