Що Наталя Богданівна в ту теліжку в супермаркеті не ложила. І ікру вона захотіла на канапки і червону рибку і якісь ковбаси, на які я і не дивлюся в звичний день. Ну набрали ми пристойно. Наталя Богданівна біля каси почала витягати сумку і зібралася все пакувати. – Ти ж розрахуєшся? – Ой, а ви знаєте, Наталя Богданівна, в мене телефон сів, я забула зарядити, а гаманець я дома в сумочці залишила. – Ви б бачили вираз обличчя моєї свекрухи, коли вона з гаманця виймала дві тисячки
– Ти ж заплатиш, Наталко? Ти тим телефоном, це так зручно. Я поки свій гаманець витягну, то стільки часу мине, – сказала свекруха в супермаркеті на касі. –
А Вадим де? Невже на роботу влаштувався?, – спитала я у дочки, коли приїхала їх провідати. – Та ні! Він до батьків поїхав. Щось там на дачі потрібно допомогти. Я все розумію, допомагати батькам це добре, до того ж таким, що завжди виручають з грошима. Але в першу чергу потрібно ж думати про свою сім’ю, про дружину і дитину. І взагалі я переконана, що зять просто втік, бо знав, що теща їде і знову буде його “пиляти” за гроші
– А Вадим де? Невже на роботу влаштувався?, – спитала я у дочки, коли приїхала їх провідати. – Та ні! Він до батьків поїхав. Щось там на дачі
Я спілкувалася по телефону з найкращою подругою і не помітила, що свекруха вже повернулася і почула кінець моєї розмови з Вірою. Вона не порадувала її, і після обіду вона спакувала свої чемодани і попрощавшись, покинула нашу квартиру. На щастя, вона не образилася і просто сказала, що, можливо, цих двох тижнів вистачить, і мені вже краще. Вже наступного дня я зрозуміла, як мені не вистачає її допомоги
Наприкінці відпустки я пошкодила ногу. Свекруха без запрошення переїхала до нас, сказавши, що допоможе. Однак мене злила педантична і балакуча свекруха. Але після її від’їзду я гірко пошкодувала,
Карино, я вдячний тобі, і вечеря справді смачна, але нічого не станеться, якщо я з’їм її на сніданок. – Але мою дівчину вже було не зупинити. Вона ображено замикалася в спальні. Я перший підняв тему розставання, але Карина не здавалася і просила разом сходити за допомогою до спеціаліста. Та нічого не врятувало наші стосунки і одного дня Карина з чемоданами таки покинула мою квартиру. Яке ж було моє здивування, коли в гостях у своїх батьків я дізнався, що Карина телефонує їм регулярно і вже кілька разів приходила до них на каву
Я розлучився зі своєю дівчиною Кариною через п’ять років стосунків. Таким чином я закрив одну главу свого життя. Через деякий час я виявив, що моя колишня постійно телефонує
Миколо, це такий жарт?, – сказав Вадим до брата, – Невже ти не можеш знайти собі свою дівчину? Тобі легше підібрати її після мене?, – все це було неприємно слухати, але Микола відстояв наше кохання перед братом і не тільки. Батьки, що з моєї сторони, що з іншої, були спантеличені новиною, яку ми їм оголосили. І ось з цього часу минуло вісім років. Скажу відразу ж, я ні про що не шкодую, хоча шлях до кохання наш був тернистим
Я була закохана по вуха. Вадим був моїм світлом у житті, і як я думала, ми просто створені один для одного. Я відразу після роботи бігла додому і
Їй-богу, ти робиш дітям ведмежу послугу. Вони в тебе геть не самостійні на свій вік. Нехай іноді забудуть книжку чи зошит. Як вони інакше навчаться?, – сказала мені подруга і я задумалася. Але минуло декілька днів і я зрозуміла, що таки наші з Дмитром діти мають нарешті подорослішати, бо я просто не зможу так опікуватися ними, бо дізналася щось несподіване. Я чекаю п’яту дитину, і в своєму віці я точно не буду на побігеньках у вже дорослих дітей школярів
Шкільний рік для мене з чотирма дітьми – це, ну дуже важко. Однак цього року у мене є оригінальний привід “вильнути хвостом”. У нас із Дмитром четверо дітей
В суботу я підмітала перед будинком, як вийшла сусідка і каже: “Мені теж би здалося навести на подвір’ї порядок, але геть не вистачає на це часу. Площа навколо будинку велика, а в мене лише дві руки”. Мене її слова розсмішили, бо найважче, що Галина робить своїми руками, це підіймає ложку з борщем. Сусіди косять траву раз на рік. Їм легше витоптати собі стежечку від воріт до хати. А про лайфхак з прасування одягу я взагалі мовчу. Це ж треба було до такого додуматися
Я ніколи не лінувалася, особливо по господарству. Я люблю щоб в будинку було чисто, акуратно і все по своїх місцях. Також в мене охайний сад і заповнений їжею
Світлано, подаруй чоловіку дитину і сиди собі дома, – повторювала, як мама так і я. Але сестра і слухати нічого не хотіла, їй таке життя подобалося. – Іван каже, що вже має діти, і я можу розслабитися! – А ти? Ти не хочеш мамою стати? Час біжить! – Але Світлану ці думки, на жаль, не бентежили. П’ять років вони в такому дусі прожили і Іван цей подав на розлучення і виставив Світлану за двері. Сам він повернувся до дружини, бо зрозумів, що вона краща
– А чого тепер плакати, Світлано? Ми ж з мамою скільки тобі говорили, не сиди дома, склавши руки. Йди і працюй, бо чоловіки цього не люблять. Інша б
Приїжджає свекруха до нас не на день, і не на два, а мінімум тиждень. Всі мої страви не корисні і не смачні. – Людмило Іванівно, ходіть зі мною на кухню, і покажете, як потрібно на вашу думку борщ варити, – кажу я свекрусі. – Та я в гостях, Наталю. Дай мені з тим спокій. Я дома готую, а у вас хочу відпочити з тою справою. А останній раз вчепилася з тими серветками, які вона на першу річницю шлюбу подарувала. Та я їх викинула, бо тепер таке не в моді. Я зробила вигляд, що шукаю їх в шафі, а та так стояла і передивлялася, що ще в нас в шафі є і чи гарно вискладане
– Наталю, а де ці серветки на стіл, які я вам з Дмитром на першу річницю шлюбу подарувала?, – запитала свекруха, а мене всю перетрусило, бо вже давно
Свекруха чуть не з перших днів сказала нам платити пів на пів комунальні. Але я вважаю, що все це не чесно. Нас з чоловіком більше в квартирі немає, ніж є. Віра Гаврилівна дуже любить прати вручну, хоча в нас є пральна машинка. Коли б я додому не прийшла, вона хлюпається в тій воді, а плати порівну. А ще свекруха каже, що справедливо буде, якщо ми повністю будемо купувати продукти, бо вона готує, а ми ні, і вона одна, а нас двоє. Але ж Віра Гаврилівна сама сказала, щоб до кухні я не лізла
Пів року ми живемо з чоловіком у квартирі його мами, а я вже не можу, і хочеться бігти на орендовану квартиру. Так мені здається, буле нам менш затратно.

You cannot copy content of this page