Головна

olesya

Окрім того, що чоловік кожного місяця переводить мамі кругленьку суму, так ми ще повністю оплачуємо всі її забаганки. Як не море в Туреччині, то відпочинок в Карпатах. – Я ж не просто так у вас вимагаю гроші. Колись моя квартира вам у спадок дістанеться. Тож мусите мені догоджати. – Але це виходить, що нам той спадок на голову не впаде, а ми просто викупимо у свекрухи цю квартиру, бо гроші замість того, щоб йшли в нашу сім’ю і дітей, йдуть до свекрухи, яка не звикла собі ні в чому відмовляти. Але в мене є одна ідейка, як цю “лавочку” прикрити
життєві історії 0
– Та в мене також є мама і тато, на відміну від тебе, який вже не працює, бо не має здоров’я, але батьки і не думають в мене
В неділю за столом зібралися всі гості. Я прийшла в числі перших, бо ще ж салат треба на стіл поставити. Але Галинка вирішила, що він не вписується в “інтер’єр” страв і не подала його гостям. Але що образливо, що сваха мені з сирної дошки положила декілька видів сирів, в тому числі і з пліснявою, і так голосно наголосила, що це вона купила. Я ж також старалася догодити дочці, але не вийшло. Я чула, що Галинка сказала до дітей, що як хочуть той салат, то щоб їли його на кухні, або ж в своїй кімнаті
життєві історії 0
Я нічого не сказала Галі, коли сіла за стіл і не побачила свого салату з крабових паличок. Вже прийшовши додому розплакалася чоловіку. Вітя мене втішив і сказав, щоб
Ну привіт, Оленко! Я думаю, що ми одну кухню таки поділимо між собою. Я не з тих свекрух, про які пишуть історії, – сказала мені мама Юри, стоячи у фартушку і з пательнею в руках. Чесно скажу, я відразу ж подумала, що це якийсь жарт і вона піде до себе. Але цього не сталося. Лише на другий день після приїзду я й дізналася, що квартира, яку вважала нашою, сімейною, насправді належить моїй свекрусі
життєві історії 0
Свекруха використала час, коли я з подругою була морі. Можливо навіть, все це вона давно спланувала, просто нам нічого не говорила. Ну жила вона зі своїм чоловік майже
Назар дуже любить квашені огірочки, які ти змушена йому законсервувати. Ти в першу чергу дружина, – сказала мені свекруха, тримаючи в руках клітчасту сумку, наповнену огірками. Ну звісно, вона ними не хоче собі голову морочити, тому й мені принесла. Я б ще мовчала, якби її синок, мій чоловік, вже другий рік на моїй шиї не сидів. Ми тільки в Хорватію приїхали, як від нього дзвінок: “Поповни мені телефон, бо куму подзвонити не можу!”
життєві історії 0
– Ну труднощі в людини. Те ж мені, свята найшлася! Але як би там не було, мій Назар дуже любить квашені огірочки, які ти змушена йому законсервувати. Ти
Коли я запитала дочку, чому мене не запросили на випускний до старшої моєї онучки Даринки, яка цього року одинадцятий клас закінчила, Ліда фиркнула: “Значить не заслужила!”. – Але як не заслужила, доню? Я ж її з пелюшок няньчила, бо ти хотіла працювати. Всі гуртки онучки були на мені. Я про себе не думала в той час, всю себе онучці присвятила. Та не догодила я Ліді з меншою, Марічкою
життєві історії 0
Коли я запитала дочку, чому мене не запросили на випускний до старшої моєї онучки Даринки, яка цього року одинадцятий клас закінчила, Ліда фиркнула: “Значить не заслужила!”. – Але
А ви у Дмитра як довго плануєте ще пробути? Якщо вийде, давайте в неділю, ще в кіно разом сходимо. Ну а якщо ви поїдете до себе, то я все зрозумію, – сказала ніжним тоном мені Леся. Я ледь те печиво з рук не випустила. Дмитро, ще якось дивно змовчав. Я ж знала, що в Лесі цієї є квартира. Але ж ні, їй треба і цю. А мені хоч на вулицю йди. Ось вам і обіцянка сина. З’явилась в його житті жінка, і керує Дмитром на свій лад. Мама йому вже не потрібна
життєві історії 0
– А ви у Дмитра як довго плануєте ще пробути? Якщо вийде, давайте в неділю, ще в кіно разом сходимо. Ну а якщо ви поїдете до себе, то
Зима близько, і запитає, де ви осінню були, – сказала мені свекруха, коли я з сином повернулася з відпочинку додому. – Як ти не хочеш для мого сина тією консервацією займатися, то я сама це зробила. Я відкрила свою кладову, де в мене акуратно все було повискладуване і отетеріла. Всі полиці зверху до низу були закладені банками. Чого там тільки не було. І помідори і огірки і аджика і баклажани і навіть кабачки кільцями, яких я терпіти не можу. – А хто це все буде їсти, Людмило Василівно? І взагалі, хто вас просив? 
життєві історії 0
– А зима близько, і запитає, де ви осінню були, – сказала мені свекруха, коли я з сином повернулася з відпочинку додому. – Як ти не хочеш для
Та моя невістка ні до чого. Хіба мівіну запарити чоловіку може, – сказала свекруха сестрі. Одного разу чоловік побачив мівіну в супермаркеті. – А давай молодість згадаємо! Так мені запахла. – Ось ми і їли, як на цей момент свекруха зайшла. Ось з того часу вона всім і розказує, яка я господиня – “мівінна”. Хоча це не так. – Я одна, а у вас сім’я велика. Мене одну та й накормите. А як ні, то я і куском хліба наїмся, – любить казати мені свекруха. Але все міняється, коли з Одеської області її сестра приїжджає. Тоді ми їмо і голубці і вареники і навіть пиріжки
життєві історії 0
– Ніно, та без мене діти в селі б не вижили. Та я все роблю. Ти ж мене знаєш! А що Оксана? Та Оксана роботу пильнує, на манікюр
Я виділила свекрусі пару каструль, пательню і поличку в холодильнику. Ми харчувалися роздільно. Все всіх влаштовувало, поки Любов Степанівна не поїхала до своєї подруги, яка з невісткою живе. – Все, більше такого чуда в нашому домі не буде. Неля казала, що це нечувано, що їсти маємо готувати разом. – Але моя свекруха ніби забула, що не я з нею живу, а вона в мене. Тому і жити будемо за моїми правилами
життєві історії 0
– Так, я тут так собі подумала, ніякої роздільної кухні з сьогоднішнього дня в нас не буде. Хватить, – сказала мені свекруха, коли приїхала від своєї подруги, де
Дід Ілліч, я вам морозиво купив. Плодово-ягідне, як ви любите, – звернувся я до сусіда і простягнув йому пакетик. – Ой, та не треба було на мене гроші тратити. В тебе он, по подвір’ї два козака бігає. А ти мене частуєш, – відповів мені дід, але водночас світився від щастя, бо сам собі шкодує купити навіть того морозива, хоча гроші має, але все до копійки він синам відкладав, яких дуже любив. Хату на два входи вибудував, але пустувала вона. А коли пішов Ілліч у засвіти, його в нову хату занесли, яку за пів року його сини на продаж виставити
життєві історії 0
– Дід Ілліч, я вам морозиво купив. Плодово-ягідне, як ви любите, – звернувся я до сусіда і простягнув йому пакетик. – Ой, та не треба було на мене

You cannot copy content of this page