Ну ж не до Сергія з Вікою мені проситися. Ти ж знаєш, з яким вони шиком від нас з батьком їхали свого часу? Звісно, що до вас з Петром переїду, – сказала мама, коли завела розмову про те, що в селі їй робити нічого і що з нього всі нормальні люди виїжджають. Але в нас з Петром однокімнатна квартира. Куди ми її поселимо?
– Ну ж не до Сергія з Вікою мені проситися. Ти ж знаєш, з яким вони шиком від нас з батьком їхали свого часу? Звісно, що до вас
Якби мені хтось сказав, що на старість літ я буду радіти невеличкій хатинці в селі, я б не повірила. Я люблю театри, кіно і запашну каву з коліжанками, але прийшов час спокою. Степан у всьому мене підтримує. Ми консервуємо на зиму все вирощене власноруч. Також на канікули до нас приїжджають внуки, яких ми обожнюємо. Але в нашій сім’ї є одна традиція, яку не дотримуватися не можливо. Спершу онуки “бурчали”, але з часом таки змирилися
Це було наше найкраще зі Степаном рішення. Я народилася і все своє життя провела в місті. Колись, на таких як я, казали – “дитина асфальту”. Я їздила на
Максим попросив тата купити плазмовий телевізор, а той відмовив, бо ж його буду дивитися і я, а йому це не підходить. – Ти за мій кошт жити не будеш. Свій шанс ти втратила, – сказав колишній. Тому коли на мій сороковий ювілей кур’єр доставив мені великий букет квітів і красиву коробочку, я здивувалася. В середині була записка з привітанням. “Дорога Марто! Я дякую тобі за виховання нашого сина, а найбільше за те, що ти в квартиру з сином не водиш інших чоловіків”
Квіти і невеличка золота підвіска від колишнього чоловіка на ювілей мене дуже здивували. Річ в тім, що всі подарунки, які він робив нашому сину, були з розрахунком того,
Місяць тому Орест відгуляв з новою дівчиною шикарне весілля, на яке були запрошені і ми з чоловіком і дітьми. Я не знаю, чи знала про це Оксана, але ми їй нічого не говорили. На святкуванні хтось з друзів зробив спільне фото з молодятами і виклав у мережу. Після цього Оксана на нас сильно образилася, бо як то так, ми пішли до Ореста, а не плакали в той день у подушку з нею. Але найгірше те, що коли за два тижні ми запросили Оксану на святкування дня народження її похресниці, вона нам відмовила
– Оксано, а як ти собі це уявляла, що ми не підемо на весілля до друга?, – пояснювала я подрузі, а за сумісництвом і кумі. В нас велика
Мама за чашечкою кави почала мене розпитувати, скільки грошей я заробляю, скільки витрачаю на оренду і таке інше. Я ж довіряв їй, і був впевнений, що все це залишиться між нами. Але ні. Я йшов до сільського магазину за хлібом, як на порозі мене зустріла тітка Люба. – Івасику, батьки для тебе старалися, таку хату вибудували, ремонти зробили, а ти чужому дяді за оренду такі гроші платиш? – Я і слова не промовив, як з-за прилавка її розмову доповнила продавчиня, тітка Оля
Я дивуюся тату, тому що він стільки років живе з мамою і мовчить через її пліткарський характер. Я цього раніше ніколи не помічав. Моя мама завжди була чуйною
Ой, ну дивно все ж таки. Мій син так довго вибирав собі дівчину. Я думала, це буде не знати яка краля, а ти звичайнісінька дівчина, яких на вулицях повно, – сказала мені на прощання мама мого хлопця. Мені було неприємно це чути, але я нічого не сказала Кирилу. І лише після чергового візиту батьків я зрозуміла, що насправді криється в їх сімейці. – Ми цей будинок з чоловіком будували для єдиного сина. Якщо хочеш стати його дружиною, то маєш змиритися з тим, що жити всі ми будемо під одним дахом
Я зустрічалася з Кирилом три роки. Уже після першого візиту до його батьків я помітила, що його мама мене не любить. Минули роки, а стосунки не виходили на
На мою невістку глянеш, ну ангел у людській подобі. Красива, тендітна, мила і завжди усміхнена. Я б ніколи і подумати не могла, що за цим янгельським створінням буде мама з ось таким дивним вихованням. Я казала, що не буду втручатися в життя сина, але останні події все змінили. – Дмитрику, не бігай бо спітнієш. Не стрибай, бо ногу пошкодиш. – Не купайся в озері, бо вода холодна. – І такі “не” на кожному кроці. Я вимушена взяти виховання Дмитрика в свої руки!
Я вимушена взяти виховання Дмитрика в свої руки! Коли мій син одружувався, я пообіцяла собі не втручатися в його справи. Я не хотіла бути тою самою прискіпливою свекрухою.
Баба Стефа, що живе по сусідству, не часто до мене заходить, але того вечора зайшла, ніби по дріжджі, але все це було дуже вчасно. – Ну а ти що не пам’ятаєш, як твоя Надя несла ті обручки за Василем? Не потрібно було цього робити. Вони ж навіть не зустрічалися, а просто дружили, як однокласники. Баба Стефа пішла, а я сіла, взяла в руки вервичку і почала ревно молитися. – Невже це може бути правдою?, – питала я відповіді у Бога. – Невже?
Баба Стефа, що живе по сусідству, не часто до мене заходить, але того вечора зайшла, ніби по дріжджі, але все це було дуже вчасно. – Ну а ти
Я надто молода, щоб присвячувати своє життя старенькій жінці, яка сама не може себе обслужити, – сказала невістка, коли одного дня неохайно кидала свої речі в чемодан. Лише тоді моєму чоловіку і сину відкрилися очі на Ларису, бо раніше вони у всьому винили мене. – Це твоя ревність! Заспокійся і живи як годиться. Не ти перша і не ти остання з невісткою під одним дахом живеш, – сказав мені син
– Я надто молода, щоб присвячувати своє життя старенькій жінці, яка сама не може себе обслужити, – сказала невістка, коли одного дня неохайно кидала свої речі в чемодан.
Мама з татом надумали вдруге розписатися і навіть невеличке застілля дома зробити, запросивши всіх рідних і близьких. Та ні мене ні мого чоловіка і дітей на цьому “цирку” не буде. З мене годі того часу, як вони лили один на одного “багнюку”, а я була тим “мостиком”, через який переходила інформація від тата до мами
Мама з татом надумали вдруге розписатися і навіть невеличке застілля дома зробити, запросивши всіх рідних і близьких. Та ні мене ні мого чоловіка і дітей на цьому “цирку”

You cannot copy content of this page