Ще мабуть син з невісткою додому не заїхали, як мене набрала сваха. Та якби я знала, чим закінчиться це копання картоплі, то б і не кликала Міська, щоб виорював. Нехай би невістка вручну копала. Але ж я то знаю, що Олена б до мотики і не доторкнулася, це все б лягло на плечі мого сина
Ще мабуть син з невісткою додому не заїхали, як мене набрала сваха. Та якби я знала, чим закінчиться це копання картоплі, то б і не кликала Міська, щоб
Невістка ніби й погодилася забрати мене до себе в особняк, але відразу висунула умову, що тільки після того, як на її руках буде документ, що квартира моя перейде у єдину власність їх сину. – Галинко, але ж у мене окрім вашого сина, ще онуки є. Як ти це собі уявляєш? Але Галя з відповіддю не забарилася. – А як ви хотіли, щоб невістка вас на старості доглядала задурно? Е ні, такого не буде. – Ось тепер сиджу на п’ятому поверсі і на двір не виходжу. В особняку це зробити простіше, там ліфта не потрібно
Я залишилася в свій квартирі в районному центрі сама. Чоловіка не стало давно, вже більше десяти років. Ще поки працювала, була між людьми, то не зважала на те,
Як ти в такому віці думаєш про відпочинок за кордоном? Мамо, ти б краще в Трускавець собі путівку придбала. Там і дешевше і краще, і з України виїжджати не потрібно. Як ти взагалі в тому автобусі висидиш? – Нехай тебе це не хвилює, сонечко. Заради таких незабутніх моментів я готова на все. – Моя дочка не може змиритися з тим, що я витрачу гроші на відпочинок в Італії. А все тому, що я маю чим побільший спадок лишити їй та її дітям
– Як ти в такому віці думаєш про відпочинок за кордоном? Мамо, ти б краще в Трускавець собі путівку придбала. Там і дешевше і краще, і з України
Коли теща звалилася з табуретки і пошкодила ногу, Ліля поїхала мамі на допомогу. Спершу Валентина Іванівна зраділа появі дочки, але на третій день подзвонила мені вся в сльозах. – Коля, приїдь і забери її від мене! – Що сталося, Валентино Іванівно? – Та вона вже третій день наводить чистоту в домі, а вчора в моїй спальні меблі попереставляла. Ввечері світло вимкнули і я не вписалася в новий інтер’єр. – Та я нагадав тещі її ж слова, колись, як в нас все тільки починалося
Я вже звик, що моя дружина ходить по квартирі, як жандарм. Ну така вона вже є. Раніше я намагався її перевиховати, навіть тещу просив допомогти, але вона казала,
Іринко, я б все для тебе зробила, але для твого чоловіка і гривні не дам. Я ніколи не прийму твій вибір. Колись настане час і ти пожалієш про свій вибір. Та час минав, а дочка не жаліла. Більше того, вона привела на світ третю дитину, хлопчика. Разом вони вже десять років. Я відвідую внуків, але знаєте, онук копія Дмитра і мене до нього не тягне, а ось дві старші онучки дуже схожі на Іринку, такі ж наполегливі і красиві. Я б була рада, якби одного дня Іринка постукала в мої двері і сказала, що розлучається
Вже минуло десять років з дня весілля моєї дочки, а я досі не можу прийняти її чоловіка. Ну гляну на низ двох і бачу, що не Дмитро її
Діти пішли на балкон і закрили двері, але я все почула. – Я не готова жити з твоєю мамою в пішій доступності. Ти ж знаєш, вона нам життя не дасть. – Віро, але ти ж розумієш, що ця квартира колись нашим дітям залишиться? Та невістка була невблаганна. Після розмови вона одягла піджак і вийшла з квартири. Антону нічого не залишалося, як просто вибачитися і провести мене на поїзд. – Ти ж розумієш, що вона тобою крутить як хоче? – Мамо, все я розумію, але сім’я для мене все. Вибач. Буде краще, якщо все залишиться, як воно є
Завжди дякувала Богу, що подарував мені таку хорошу невістку. Ми з чоловіком так мріяли про донечку, але і син в нас нівроку. Антон гарно вчився, з дитинства займався
Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання з тіткою. Людоньки, скільки ж я наслухалася. За тіткою, якій не було й шістдесяти, ніхто не плакав. Всіх родичів і сусідів цікавив інший факт: як ми з чоловіком дозволили єдиній дочці зустрічатися з чоловіком, який старший на два роки за її тата
Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання з тіткою. Людоньки, скільки ж я наслухалася. За тіткою, якій не було й шістдесяти,
Я за татом до останнього доглядав, а коли злягла мама, моя дружина забрала дочку і виїхала в Німеччину. Ось тому я й прошу сестру допомогти. Леся ж каже, що хата на мене переписана, тому і мама на мені. Але я б мовчав, якби то був двоповерховий замок, але ж ні, це старенька дерев’яна хатинка, в якій навіть зручностей немає. – Ти якби хотів, то б щось робив для добробуту своєї сім’ї і батьків. – каже мені Леся. Але за які “ши-ши” я мав це робити? Я звичайний роботяга, в селі багато не заробиш
– А ти як хотів, і хату успадкувати і нічого для цього не робити?, – сказала мені сестра, коли я подзвонив, щоб Леся також брала участь у догляді
Пару місяців я за комунальні платила сама, а потім сказала, щоб половину діти давали. Так тривало до недавнього часу. В мене були іменини і з області в гості заїхала сестра. – Так не чесно, Анно. Ти одна, собі у всьому відмовляєш. Їх троє, кажи, щоб комуналку хоча б на трьох ділили. Чого ти маєш за них платити? Я так подумала, що це буде по-чесному, бо скільки я тої води використовую, та й спати лягаю рано і не висвічу світло, на відміну від них. Але дочка з зятем образилися, бо я багато хочу, а в них же дитина
Я вже більше п’яти років жила в квартирі одна. Чоловіка мого не стало. Ми жили душа в душу, тому миритися з такою долею було дуже важко. Я ще
Після того, як народився другий онук, син почав до нас навідуватися два-три рази на місяць, щоб просити грошей. – Нам на підгузки не хватає і каші дорогі, – говорив син. Ми давали, бо як не даш онукам. Я бувало останнє віддавала, бо не сміла відмовити. І якось вони до цих “пожертв” звикли, що дійшло до того, коли я не давала, бо, наприклад, на аптеку багато пішло, то син з невісткою ображалися. А одного дня через родичів невістки ми дізналися, що Юля власниця двокімнатної квартири в районі, яка в оренду здається
–  А ви що маєте до цієї нерухомості?, – сказав мені у відповідь син. Та мені то байдуже, хоч цілі статки, аби тільки мене не чіпали. Але син

You cannot copy content of this page