Головна

olesya

Щоб копати картоплю мені прийшлося відпроситися з роботи. Після цього всі були замучені, а мені ще й треба було на 6 на роботу вставати. Звісно, що сьогодні я була дуже замучена, не виспана і ноги і спина – гуділи. Тож, коли я прийшла з робити, все, що зробила, це прилягла. Але свекруха тут, як тут. “Як, така молода і змучилась? І не соромно? Ось я в твої роки трьох дітей сама піднімала і після поля не те, що б лежати, сісти не було коли”
життєві історії 0
Свекруха в мене, крім своєї праці, не помічає нічию більше. В цьому і вся халепа. Я з невеличкого села. З малечку допомагала мамі. Тож і загалом ніякої роботи
Ігор в нас з чоловіком єдина дитина, тому ми берегли його від поганих друзів і впливу. Довгий час я його не випускала гуляти з хлопцями. А коли йому було сімнадцять, Ігор таки випросив у мене дозвіл піти на одну вечірку. Якби ж можна було повернути час, я б закрила його в квартирі на ключ. Тепер і чоловік і вся родина звинувачує в тому, що сталося, мене
життєві історії 0
Ігор в нас з чоловіком єдина дитина, тому ми берегли його від поганих друзів і впливу. Довгий час я його не випускала гуляти з хлопцями. А коли йому
Зарплати чоловіка я не бачу, за свою його одягаю, прибираю, ношуся з ним, як з писаною торбою, бо так його привчили мама і бабуся, які займались вихованням Івана. Двох наших дітей я тягну сама. Замість його підтримки відчуваю лише лишній груз. Розумію, що життя проходить повз мене, та не знаю, що маю робити. Колись Іван був не таким, а зараз замість того, щоб провести час з сім’єю, він біжить до друзів
життєві історії 0
Зарплати чоловіка я не бачу, за свою його одягаю, прибираю, ношуся з ним, як з писаною торбою, бо так його привчили мама і бабуся, які займались вихованням Івана.
На цьому тижні Соломія зібралась копати картоплю, а цей процес в селі, то святе. Я також у вівторок планувала, та подруга запевнила мене, що сьогодні я допоможу їй, а завтра вона мені. Я погодилася, гуртом завжди веселіше. Соломія має немаленьку ділянку картоплі, адже ще продає її по своїх магазинах. Працювали ми до вечора. Додому ледь ноги притягла. І все б нічого, та до мене подруга не прийшла, бо по товар поїхала. В неї ж бізнес
життєві історії 0
З Соломією ми подруги ще зі шкільної парти, часто наші шляхи розходились то сходились. А відтак склалось життя, що ми сусідки і живемо обидвоє на своєму домівстві. Соломія
В кінці серпня Олег зарплату отримав, і дав жінці десять тисяч, щоб сину все необхідне до школи купила. А вона, що ви думаєте купила? Два зошити, ручку і ранець новий, хоч і минулорічному ще нічого не бракувало. Та хіба вона думає своєю головою? А на решту заявила, що грошей не вистачило, адже ціни тепер такі. Я сказала сину, щоб свою зарплату мені віддавав, бо з такою транжирою вони по світу підуть. Благо, він мене підтримав. Ллє тепер Орися сльози крокодилячі
життєві історії 0
Мій син з невісткою живуть не так, якби хотілось. Хоч обидвоє і працюють, та у моєї невістки ніколи своїх грошей нема. Працює вона у дитячому садочку вихователем, то
Відколи мама злягла, я почав просити Богданку, щоб вона приїжджала в село і ходила біля неї. Я ж чоловік, якось не пасує. До того ж, в мене зараз “жнива”, бо маю тракторець і виорюю людям картоплю. Дружина ж моя після 24 поїхала на заробітки. Я з мамою лишився сам на сам. Але Богданка каже, що не буде нищити своє здоров’я, бо мама важить більше за неї. Але ж і я в тому селі мед ложками не їм!
життєві історії 0
Відколи мама злягла, я почав просити Богданку, щоб вона приїжджала в село і ходила біля неї. Я ж чоловік, якось не пасує. До того ж, в мене зараз
Вчора приношу ціле відро помідорів. Хотіла, щоб невістка після роботи зробила аджику. Але вона замість того, пішла собі і лягла. Вже ті помідори почали підгнивати, а Галі хоч би що. І сама нічного не робить і чужу працю не цінує. А коли я зробила їй зауваження, то невістка слів не підбирала. – Ваші помідори, що хочете, то з ними й робіть. – Прийшлося ту аджику самій закатувати, але половину таки сусідці віддала, а наступного дня Оля на моєму порозі з баночкою з’явилася
життєві історії 0
Живу я в селі з чоловіком Віктором. Познайомилися під час навчання. Довго не ходили разом, десь за пів року відгуляли весілля. І після цього я пішла в невістки.
Мені ніколи не доводилося скаржитися на Степана, але іноді у мене було відчуття, що нам більше нічого сказати або передати одне одному. Розлучені друзі не могли нахвалитися новим життям. Звичайно, вони розповідали мені в основному про позитив, і я інколи потай думала, як би було жити самому. Все змінив день, коли Степан потрапив в клініку. Я не уявляю що б було, якби я таки пішла у друзів на поводу
життєві історії 0
Останні кілька років я ледь терпіла свого чоловіка. Я втратила віру в наш шлюб і іноді думала, що було б, якби ми розлучилися. Потім все змінилося через його
Коли я зателефонувала мамі, вона поводилась дуже дивно. – Мамо, щось не так? – Я запитала її, але відповідь була лише невиразним звуком. Я не могла цього так залишити і пішла до неї без попередження. Я спантеличилася вже перед дверима в квартиру. Коридором нісся дивний запах, відчувалося щось тваринне. І на землі були плями. У мене є ключі, але виховання не дозволяло просто так вдертися. І як тепер з цим жити?
життєві історії 0
Тато був основною причиною, чому я поїхала вчитися в інше місто. Колись він був хорошим, але будь-яка справа, за яку він брався, провалювалася. І тому він поступово ставав
Коли Андрій вперше постав на моєму порозі я стерпла. Довге волосся, недоглянута борода, обшарпаний одяг і – нестерпний запах. – Анно, тобі подобається його “шлейф”? – прямо запитала я, коли за ним зачинилися двері. – Я звикаю, – відповіла дочка. Жити вони переїхали в будинок, де єдина зручність – колодязь. А потім почали з’являтися діти – без сторонньої допомоги, бо в цей процес ніхто не має права втручатися. Людоньки, що я тільки пережила!
життєві історії 0
Я б балувала своїх онуків… Коли діти відлітають з дому, ми зазвичай з нетерпінням чекаємо, коли станемо бабусею і дідусем. Онуки приносять у наше життя нову радість і

You cannot copy content of this page